Довідник з біології
ТВАРИНИ
ЦАРСТВО ТВАРИНИ
ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ (METAZOA)
ТИП ПЛОСКІ ЧЕРВ’ЯКИ (PLATHEMINITHES)
Сучасній науці відомо понад 13 тис. видів плоских черв’яків – нижчих багатоклітинних тварин, вільно-існуючих або паразитичних, – які поширені по всій земній кулі. Вони живуть у грунті, у воді (прісній та солоній), а більша частина їх паразитує в організмі різних тварин і людини.
Основні ароморфози типу: білатеральна симетрія тіла; розвиток мезодерми й систем органів.
Морфофізіологічна характеристика
У паразитичних черв’яків поверхневий покривний шар набуває особливої будови. Як показали електронно-мікроскопічні дослідження, він перетворений на тегумент, що втратив клітинну будову, в зовнішній
У плоских черв’яків розвинена травна, видільна, нервова й статева системи. Дихальна та кровоносна системи відсутні. Травна система представлена ротом, глоткою, стравоходом і двома кишковими каналами – прямими або розгалуженими. Рот, глотка та стравохід, які вистелені кутикулою, складають передній, ектодермальний відділ травної трубки, кишечник – середній ентодермальний відділ. У ньому відбувається травлення та всмоктування їжі. Закінчується кишечник сліпо. Анального отвору немає. Неперетравлені залишки їжі викидаються через рот. У деяких плоских черв’яків (стрічкові) травна система відсутня.
Видільна система протонефридіального типу, що складається із спеціалізованих термінальних, або зірчастих, клітин, розкиданих по всьому тілу, і системи гіллястих канальців, які відходять від них (рис. 53). У середині кожної клітини знаходиться порожнина з пучком війок. Електронно-мікроскопічні дослідження показали, що стінки початкової ділянки канальців зірчастих клітин складаються з подовжньо розташованих щільних цитоплазматичних тяжів, розділених найтоншими щілиноподібними просвітами, затягнутими слизистою плівкою. Через ці щілиноподібні отвори поступають рідкі продукти дисиміляції та надлишок рідини, які підлягають видаленню.
Рис. 53. Електронно-мікроскопічна схема будови протонефридіальної клітини: 1 – зірчаста частина миготливої клітини; 2 – цитоплазматичні тяжі; З – трубка (внутрішньомиготливе полум’я).
Канальці з’єднуються між собою, утворюють два латеральні канали, які зливаються та відкриваються непарною порою виділення на задньому кінці тіла. Рух війок у клітинах і канальцях створює струм рідини у напрямку до отвору виділення. Протонефридіальна система видаляє продукти дисиміляції та регулює тиск осмосу.
Нервова система представлена двома нервовими вузлами (гангліями), які знаходяться в передньому кінці тіла й поєднані комісурами. Від них відходять уздовж тіла нервові стовбури, з яких є найбільш розвинутими бічні. Нервові стовбури з’єднуються між собою комісурами, утворюючи систему, названу ортогоном. До органів чуття відносяться нервові чутливі закінчення (сенсили).
Переважна більшість плоских черв’яків гермафродити, тобто кожна особина має чоловічу та жіночу статеву систему складної будови. Вона містить статеві залози – гонади (яєчники та сім’яники), ряд залоз, які забезпечують зиготу поживними речовинами та яєчними оболонками, і складну систему протоків, що виводять статеві продукти. Паразитичні черв’яки мають складні цикли розвитку з наявністю однієї або декількох стадій і зміною декількох господарів.
У плоских черв’яків (планарія та інші) виражена регенерація, що забезпечується клітинами паренхіми.
Біологічний прогрес групи паразитичних черв’яків здійснюється завдяки різним механізмам пристосування до проживання в організмі господаря, переважному розвитку статевої системи та високій плодючості.
Класифікація. Тип плоскі черв’яки включає 3 класи: 1. Клас Війчасті черв’яки (Turbellaria). 2. Клас Сисуни (Trematoda). 3. Клас Стрічкові черв’яки (Cestoda). Паразити людини відносяться до двох останніх класів.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)