НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СВІТУ, ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗВИТКУ
§5. Середньовічні міста Західної Європи
5. Торгівля і лихварство
Торгівля разом із ремеслом становила економічну основу середньовічних місі Для значної частини їхнього населення вона була основним заняттям.
Протягом XI-XV ст. в Західній Європі значно розвинулася зовнішня, а також транзитна торгівля, яка зосереджувалася передусім у двох основних європейській регіонах. Одним із них був район Середземномор’я, де перехрещувалися торгов шляхи, що зв’язували Іспанію,
Купець. XV cт.
Ганзейські купці. Середньовічна мініатюра
Інший район торгівлі охоплював Балтійське й Північне моря. У ньому були активно задіяні Північно-Західна Русь, Польща, Східна Прибалтика, Північна Німеччина, скандинавські
У торгівлі на Балтійському й Північному морях важливе значення мали міста, об’єднані в союз під назвою Ганза. Його було створено в середині XIII ст. купецтвом німецьких міст. Центром цього союзу стало місто Любек. У різний час до союзу входило від 50-60 до 100 міст. Ганзейські купці займалися переважно посередницькою торгівлею, транспортуючи й збуваючи товари на ринках різних європейських країн. Поступово Ганза утвердила свою монополію (виключне право) в торгівлі між Нідерландами, Англією, скандинавськими країнами й Руссю. Вона дозволяла собі втручатися і в європейську політику, але лише в тому випадку, коли цього вимагала торгівля. Так, 1367 р. пересіклися торгові інтереси Ганзи і данського короля. Данії було оголошено війну. Ганза здобула перемогу й навіть отримала право голосу при обранні нового короля Данії.
В епоху Середньовіччя існували також союзи, що об’єднували переважно купців одного міста. Вони називалися гільдіями. Подібно до законів цеху при вступі в гільдію треба було зробити грошовий внесок і почастувати її членів. Гільдія мала статут, її очолював старшина. До об’єднання купців спонукало намагання утвердити монополію торгівлі у своєму місті тільки за членами гільдії, аби відсторонити конкурентів. Крім того, члени гільдії зобов’язувалися захищати одне одного під час торгових подорожей.
Серйозною перепоною для торгівлі був поганий стан доріг. До того ж кожен феодал і кожна міська комуна збирали мито з купця, який проїжджав через їхню територію. Мито платили також при переїзді через міст, перевантаженні товарів у гавані, продажу їх на ринку тощо. Товари з корабля, викинутого на берег під час шторму, ставали власністю феодала, якому ця земля належала. Інколи доходило до трагічного: феодали навмисно виставляли фальшиві сигнали, аби кораблі розбивалися. Проте кількість купців невпинно зростала.
ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА
XI ст. Пограбування купців феодалами
Я, Ландрік Товстий… якихось купців з Лангра, коли вони йшли через мою землю, захопив [у нолон] і товари від них забрав, але після умовляння єпископа Лангрського і старців клюнійських лише частину [товарів] затримав, решту ж зазначеним купцям повернув… і уклав з ними угоду, щоб надалі платили мені щорічно данину і по землі моїй вільно ходили. А цей гріх породив і інший гріх – з усіх, хто проходить по землі моїй в торгових справах або [просто] на богомілля, почав стягувати побори, що в простонародді називаються митом…
Що надавало право так діяти феодалам?
ВЕКСЕЛЬ – документ, за яким одна особа доручає іншій виплатити певну суму і в певному місті третій особі, вказаній у документі.
ЛОМБАРД – кредитна установа, що надає населенню позики за певний відсоток під заставу цінних речей; приймає, також за плату, на зберігання деякі предмети домашнього вжитку.
МАНУФАКТУРА (з латин, manus – рука і facere – роблю) – виробництво, що характеризується розподілом праці найманих робітників на основі ручної та ремісничої техніки.
М. Квінтен. Міняйло із жінкою. 1514 р.
У центрах міжнародного торгового обміну виникали ярмарки. У XIII ст. особливо славилися ярмарки Шампані (Східна Франція), що діяли почергово в чотирьох містах цього графства. Сюди з’їжджалися купці з усіх країн. У Німеччині велике значення мали ярмарки у Франкфурті-на-Майні та в Лейпцигу. У XV ст. центром ярмаркової торгівлі у Європі стало місто Брюгге у Фландрії.
Зростання торгівлі гальмував слабкий розвиток грошового господарства, велика кількість різних монетних систем і низька якість монет. У зв’язку з цим велику роль відігравали міняйли, які обмінювали привезені купцями гроші на ті, що були в обігу в конкретній країні. Якщо купець заплатив міняйлі свого рідного міста певну суму грошей, він отримував спеціальний документ, з яким спокійно міг вирушати в подорож. Прибувши до місця призначення, купець показував цей документ агентові міняйла й отримував потрібну суму місцевими грішми. Так з’явився вексель, тобто замінник готівкових грошей.
Із часом у міняйл зібралися чималі суми грошей. Вони починають давати їх у борг за умови повернення в півтора-два рази більше від позиченої суми. Таких міняйл стали називати лихварями. Кредитні та лихварські операції призвели до створення спеціальних банківських контор. Перші такі контори виникли в Ломбардії (Північна Італія). Звідси й походження слова “ломбард”. Для полегшення роботи купцям та їхнім торговим агентам усі банківські операції почали задокументовуватися.
Нових форм набуває і виробнича сфера. Це проявлялося в тому, що купець закуповував сировину, роздавав її ремісникам, а потім скуповував уже готові вироби для продажу. Такі ремісники згодом мало чим відрізнялися від найманих робітників. Подібний вид діяльності привів до створення перших підприємств капіталістичного типу, що отримали назву розсіяних мануфактур.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)