Тема уроку. Трансформація форми як засіб створення декоративного образу. Декоративний образ тварини.
Мета уроку. Ознайомити учнів із поняттям “стилізація”, трансформацією природних форм в декоративні; розвивати відчуття простору, спостережливість, зорову пам’ять, образне мислення й фантазію; виховувати естетичне сприйняття навколишнього світу, прищеплювати любов до предметів образотворчого мистецтва; активізувати творчу ініціативу учнів.
Обладнання:
– проектор, комп’ютер (ноутбук), екран, слайд-шоу;
– лляні
– зошити-альбоми;
– література: Образотворче мистецтво: підруч. для 4 кл. / М. І. Резніченко, С. І, Трач. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2015. – 142 с.; Програма “Образотворче мистецтво. 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів, 2011”.
Хід уроку
I. Організаційний момент.
Добрий день, малі майстри!
У цей день і у цей час рада бачити всіх вас!
II. Актуалізація опорних знань.
– Які іграшки ви полюбляєте? Чому?
– Чи є серед них найулюбленіша іграшка?
– Чим вона відрізняється від інших іграшок?
III. Мотивація навчальної
– Удома у кожного з вас є багато іграшок. Деякі з них найулюбленіші, а є й такі, якими ви навіть і не граєтеся. Чи не так? А чи є у когось народна іграшка? Не Барбі та Кен, яких випускають іграшкові фабрики, а іграшки, створені добрими, чуйними та вмілими руками народних майстрів. Може, є іграшки, котрі зробили для вас мама чи бабуся? Сьогодні ми поринемо у сиву давнину і спробуємо дізнатися, як і з чого створювали майстри іграшки для дітей.
IV. Пояснення нового навчального матеріалу.
Чи знаєте ви, коли і де вперше виникла українська народна іграшка? Історія виникнення іграшки сягає глибокої давнини. За часів розвитку Трипільської культури на території сучасної України майстри виготовляли глиняні статуетки жінок і прикрашали їх орнаментами-символами. Статуетки обліплювали зернами пшениці, обпалювали на вогні й використовували у різних обрядах.
Іграшки з дитиною були від колиски, мало не з перших днів життя. За дохристиянських часів вважали, що брязкальця з камінчиками й кульками всередині своїми звуками відлякують від дитини злі сили.
Народна іграшка розвивала дитину, давала простір фантазії. Через такі забавки маля пізнавало світ.
Лялька-мотанка здавна була оберегом в українській родині. Кожна матір виготовляла для свого малюка ляльку, котра не випадково не має обличчя. Наші предки вважали, що лялька з певними вираженими рисами обличчя може прив’язувати до себе душу того, хто нею грається. Таку ляльку в жодному разі не шиють, не проколюють голкою чи шпильками – тільки мотають. Звідси і походить назва.
Озирніться навколо себе. Вас оточують різноманітні предмети побуту, на багатьох із них є візерунки. Але малюнок, який застосовується на них, відрізняється від природного.
Реальні форми для візерунків художники не використовують у готовому вигляді, а творчо переробляють, стилізують, трансформують.
Стилізація – процес спрощення предмета за формою та кольором на основі відбору найвиразніших рис.
У результаті переробки реальних мотивів одержують узагальнене площинне зображення, виконане у певному стилі. Стилізований образ того чи іншого предмета зберігає лише найхарактерніші його ознаки, деталі виконуються умовно. Візерунок чи група візерунків, які прикрашають предмети, повинні відповідати його призначенню, підкреслювати форму, матеріал, з якого цей предмет зроблений. Залежно від матеріалу й призначення виробів, візерунки можуть бути виконані різними техніками: вишивкою, аплікацією, різьбленням, ліпленням, мозаїкою, розписом.
Фізкультхвилинка.
V. Застосування знань, умінь і навичок у нових умовах.
Сьогодні ми виготовимо народну іграшку – веселого коника. У слов’янській культурі кінь – це символ енергії й сили, пристрастей та інстинктів, а також вірності й відданості у праці, у щоденних турботах. Предковічно коні були помічниками богів, воїнів-козаків і, головне, хліборобів. Кінь – працьовитий, войовничий і творчий дух. Кінь здавна пов’язаний з чоловічим образом. Він уособлює силу, шляхетність, відданість і вірність. Подарувати таку ляльку можна близькій людині – чоловікові, синові, братові, батькові, другові.
1. Необхідно приготувати 3 зв’язки лляних ниток по 40 штук завдовжки 28 см, кольорові нитки, тасьму для копит, кольорову мотузочку для вуздечки, тканину для попони.
2. Беремо першу зв’язку і на відстані 1-1,5 см щільно замотуємо.
3. Вивертаємо і замотуємо на відстані 1,5 см ще раз.
4. Починаємо мотати гриву коня. Беремо 10 штук шпагату. Складаємо навпіл і примотуємо до голови кольоровими нитками на висоті 2 см, обрізаємо.
5. Кожну наступну частину гриви трохи накладаємо на попередню, утворюючи таким чином шию коня. Грива складається з 5 таких частинок.
6. Зробивши гриву, розділяємо пучок на дві рівні частини і формуємо передні ноги коня.
7. Кожну половинку складаємо навпіл і примотуємо спочатку їх разом, а потім обмотуємо шпагатом кожну ногу окремо. Стараємося зробити їх однаковими.
8. Робимо тулуб. Другий пучок із 40 шпагатин складаємо навпіл і примотуємо.
9. Третій пучок використовуємо для виготовлення задніх ніг. Примотуємо його на відстані 4 см від шиї. Намотуючи шпагат і формуючи ноги, порівнюємо їх з передніми. І коли вони стають однаковими, закінчуємо намотку і зайве відрізаємо.
10.Прив’язуємо вуздечку. Клеїмо або пришиваємо намистинки для очей.
VI. Перегляд, аналіз та оцінювання учнівських робіт. Підсумок уроку. Рефлексія.
– Що ми сьогодні робили?
– Чим відрізняється народна іграшка від тих, що продаються у звичайних іграшкових магазинах?
– Чи сподобалося вам знайомство з народними іграшками?
(2 votes, average: 4,50 out of 5)