Історія економічних вчень
КЕЙНСІАНСТВО ТА ЙОГО ЕВОЛЮЦІЯ
У чому полягає сутність методологічних основ кейнсіанства?
Головна ідея кейнсіанства полягає в тому, що ринкова система зовсім не є досконалою та саморегульованою і що максимально можливу зайнятість і економічне зростання може забезпечити тільки активне втручання держави в економіку.
Новаторство економічного вчення Дж. М. Кейнса в методологічному плані виявилось насамперед у двох основних напрямках:
По-перше, у наданні переваги макроекономічному аналізу перед
По-друге, в обгрунтуванні концепції так званого ефективного попиту, тобто потенційно можливого та стимульованого державою сукупного попиту.
У докейнсіанській економічній теорії неподільно панував мікроекономічний підхід до аналізу господарських явищі процесів. Зокрема, в центрі досліджень маржиналізму (ранньої неокласичної теорії) перебував раціональний суб’єкт, окрема фірма, проблеми максимізації її прибутку як джерела нагромадження капіталу, мінімізації витрат. На думку неокласиків, за безперебійного функціонування ринкової економіки можна за оптимальним варіантом
Такому підходу Дж. М. Кейнс протиставив свій макроекономічний метод, тобто дослідження взаємозв’язків і пропорцій між сукупними народногосподарськими величинами – національним доходом, інвестиціями, заощадженнями, споживанням тощо. Макроекономічний підхід передбачає, що умови процвітання окремої фірми зовсім не є умовами процвітання всієї економіки в цілому. Між економічними цілями фірми і суспільної економіки виникають суперечності, вирішення яких слід шукати у відновленні макроекономічної рівноваги, загальнонаціональних пропорцій, насамперед відповідності сукупного попиту сукупній пропозиції, обсягу заощаджень чистим сукупним інвестиціям, досягненні повної зайнятості.
Отже, Дж. М. Кейнс вступив у ще незвідану галузь економічних явищ, став першопрохідцем у комплексному дослідженні економіки як єдиного цілого, заснувавши не тільки новий напрям економічної думки, а й нову наукову дисципліну – макроекономіку.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)