ТЕМА 1. ОРГАНІЗМ ЯК ЖИВА СИСТЕМА
УРОК 10 (АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ВАРІАНТ)
ТЕМА. УРОК-ГРА “ЦАРСТВО ПРОТИРІЧ”
Мета уроку: навчальна – визначити планетарну роль мікроорганізмів, як найменш відомого учням царства живої природи, наголосити, що його представники можуть впливати на інші живі істоти й людину як негативно, так і позитивно; розвиваюча – на прикладі з’ясування значення мікроорганізмів, підвести учнів до висновку про те, що чимало фактів та процесів у природі не мають однозначної (позитивної чи негативної) оцінки;
Основні поняття: мікроорганізми, бактерії, віруси, фотосинтез, хлорофіл.
Методи уроку: словесний (дискусія), порівняльний (позитивні та негативні приклади впливу мікроорганізмів на природу й людину), пошуковий.
Обладнання: невеликі доповіді, які учні отримують від учителя за кілька днів до проведення дискусії для індивідуального вивчення, фото – чи відеоматеріали про яскравих представників царств мікроорганізмів.
Тип уроку: урок повторення вивченого матеріалу й узагальнення знань, урок-гра. Міжпредметні
Хід уроку
І. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ Й ЗАВДАНЬ УРОКУ
– Слово вчителя
Технологія проведення дискусії
Слово “дискусія” походить від латинського слова “discussio”, що означає розгляд, дослідження. Це – обговорення якого-небудь спірного питання з метою його правильного розв’язання. Синонімами до слова “дискусія” вважають такі поняття, як “суперечка”, “полеміка”, “диспут”.
Неодмінними складовими дискусії є три взаємозалежні компоненти: пізнавальний (розширення особистих знань про предмет обговорення); комунікативний (уміння вести обговорення, обстоювати свою точку зору, опановувати навички побудови логічних умовиводів); емоційний (перегляд цінностей, з’ясування мотивів, визначення особистої оцінки фактів). Зважаючи на це, дискусію можна проводити з тими учнями, які володіють достатньою самостійністю в набутті знань, формулюванні власних думок та вмінні спілкуватися один з одним.
Перший – підготовчий – етап починається ще до призначеного дня дискусії й полягає в ознайомленні учнів з темою дискусії та додатковою літературою з цього питання. Крім списку (а можливо, й самої літератури), учні отримують від учителя пам’ятку “Як підготуватися до дискусії”:
1. Уважно прочитай запропоновані вчителем сторінки.
2. Визнач свою позицію щодо спірного питання.
3. Порівняй власну оцінку з точкою зору автора.
4. Якщо вивчаєш кілька статей або книг, то порівнюй різні оцінки авторів щодо одного й того самого питання.
5. Поміркуй, яку позицію і як саме ти будеш обстоювати на уроці.
Обираючи тему, вчитель має пам’ятати:
– проблема, яку будуть обговорювати в ході дискусії, має відповідати вікові учнів;
– усі учасники мають опанувати цю тему;
– дискусія повинна стосуватися істотних протиріч.
Для того щоб стимулювати інтерес до проблеми, необхідно дібрати яскраві цитати з книг, що ілюструють позиції двох або декількох протилежних сторін. Можна посилатися на авторитет тих чи інших фахівців (прийом персоніфікації).
З огляду на число учасників, розрізняють такі дискусії: дискусія-діалог (у ній беруть участь тільки два учні), групові дискусії та масові (учасниками обговорення є всі учні класу).
Формуванню культури дискусій допоможе пам’ятка “Як вести дискусію”:
1. Висловлюючи свою позицію, формулюй її чітко, зрозуміло й аргументовано.
2. Не повторюй те, що вже було сказано.
3. Дотримуйся регламенту – на одне висловлювання не більше ніж 1-2 хвилин.
4. Уважно вислуховуй аргументи товаришів, які обстоюють іншу точку зору, знаходь у них сильні та слабкі сторони.
5. Під час суперечки не допускай зневажливого тону, поважай думку інших.
Другий етап – це власне дискусія. Він розпочинається із запитання ведучого (зазвичай учителя): “Яку точку зору ви поділяєте й чому? “. Керувати ходом дискусії можна за допомогою реплік та запитань кількох видів:
– спрямовувальних (перелічіть, уточніть, поясніть);
– оцінювальних (на якій підставі зроблений висновок? чи згодні ви? яка ваша точка зору? зробіть вибір);
– оціночно-конфліктних (добре чи погано? чи правильно? що краще? можливо, слід? хто думає інакше?);
– рольові (як би ви вчинили, опинившись на місці..?);
– прогностичні (спробуйте з’ясувати, що буде, коли…).
Бажано підбадьорювати учасників репліками на зразок “гарна думка”, “цікавий підхід”, “давайте подумаємо разом”, “оригінальна відповідь”, “свіже рішення” тощо.
Ведучому краще уникати однакових оцінок, авторитарності, що йде на шкоду безпосередності дискусії. Не слід поспіхом спростовувати помилкові судження, завдання учителя – підвести школярів до правильного висновку.
Важливо вчасно помітити, відчути момент закінчення дискусії, інакше почнеться повторення сказаного й інтерес до проблеми знизиться.
Після закінчення дискусії слід підбити її підсумки. На цьому етапі формулюють висновки, оцінюють правильність використання термінів та законів, глибину аргументів, ступінь ознайомлення з додатковою літературою, культуру дискусії. Крім того, учні отримують оцінки за участь у дискусії. Не треба їх знижувати тим, хто обстоював хибну точку зору, оскільки досить багато обговорюваних питань взагалі не мають одного-єдиного правильного розв’язання.
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ, ЇХ ПОПЕРЕДНЬО
Мікроорганізми (мікроби) – це велика група живих істот, які можна побачити тільки під мікроскопом. Мікроорганізмами називають здебільшого бактерії, а також мікроскопічні водорості, віруси та найпростіші (одноклітинні) організми.
Бактерії (від грец. “бактеріа” – паличка) воістину всюдисущі. Вони можуть жити в найсуворіших умовах, які не витримують інші організми. їх можна виявити у верхніх шарах атмосфери, у глибоких підземних шпаринах, у киплячих вулканічних джерелах і в товщі антарктичних льодовиків. Бактерії були знайдені навіть у воді, що охолоджує ядерні реактори, тобто там, де рівень радіації в багато разів перевищує смертельну для людини дозу.
III. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ
Далі слово беруть по черзі ті учні, які готували виступи. У групі захисників царства мікроорганізмів доповідачі виступають з матеріалами, у яких ідеться про користь бактерій та Інших представників. Обвинувачі виступають із повідомленнями про факти небезпеки, яку становлять мікроорганізми. Головне, щоб повідомлення були стислими (приблизно один абзац тексту – для одного доповідача) і не втомлювали слухачів та самих доповідачів. Повідомлення (тобто аргументи “за” або “проти” протилежних царств) не зачитують, а переказують своїми словами.
– Доповіді для захисників царства мікроорганізмів
Фотосинтез у бактерій
Деякі бактерії, наприклад так звані зелені і пурпурові, мають, як і рослини, здатність до фотосинтезу, У клітинах цих бактерій міститься особлива речовина, що поглинає світло,- бактеріохлорофіл. За своєю будовою ця речовина дуже схожа на зелений пігмент рослин – хлорофіл. Однак, на відміну від зелених рослин, зелені та пурпурові бактерії не виділяють кисень. Деякі з них замість кисню виділяють… сірку. Живуть такі бактерії в неглибоких озерах або морях: згори до них проникає світло, а з мулистого дна піднімається сірководень та інші гази. Ці гази утворюються при гнитті мертвих організмів, що осідають на грунт.
Галобактерії
Використати енергію світла можуть і галобактерії (від грец. “галос” – сіль). Вони живуть у дуже солоних безстічних озерах, наприклад у знаменитому озері під назвою Мертве море (Ізраїль) й у Великому Солоному озері (СІІІА). Галобактерії пристосувалися до життя в таких “розсолах” і вже не можуть існувати не тільки в прісній, але й у звичайній морській воді. Клітини галобактерій мають червоне забарвлення.
Кишкова паличка
Кишкова паличка є найвідомішою серед бактерій. Її клітини живуть у кишечнику людини та багатьох тварин, зазвичай, не завдаючи своєму “хазяїнові” жодної шкоди. Ця бактерія навіть необхідна для нормальної, роботи організму: вона утворює корисні вітаміни й знищує деякі мікроби. Щоправда, за певних обставин кишкова паличка раптом стає агресивною і спричиняє гострі розлади.
Слід сказати, що полярною кишкова паличка стала завдяки іншій своїй якості. Культури таких бактерій можна легко виростити в лабораторії: вони досить невибагливі й розмножуються
Буквально на очах. Саме тому кишкова паличка вже декілька десятиліть є улюбленим об’єктом різноманітних досліджень мікробіологів – своєрідним “піддослідним кроликом”.
Бульбочкові бактерії
Якщо на виснаженій від тривалого сільськогосподарського використання ділянці землі посіяти яку-небудь бобову рослину (конюшину, горох або люцерну), то родючість грунту відновлюється. Про цю властивість бобових знали ще античні хлібороби. Лише в 1866 році вчені за допомогою мікроскопа побачили у здуттях на корінні бобових (так званих бульбочках) дрібні тільця. Двадцять років по тому з бульбочок гороху були виділені бактерії, які так і назвали “бульбочковими”.
З’ясувалося, що вони мають дивовижну здатність: засвоюють азот прямо з повітря. Це явище, що отримало назву азотфіксації, зустрічається тільки в царстві бактерій.
Для того щоб постійно підтримувати грунтову родючість, у сучасному землеробстві застосовують азотні добрива. Але їхнє виробництво потребує чималих затрат, та й використання мінеральних добрив призводить до забруднення навколишнього середовища. Тим часом бобові рослини за допомогою бульбочкових бактерій безпечним і безкоштовним способом забезпечують грунт азотом.
Бактерії, що світяться
У товщі океану, куди не потрапляє сонячне світло, живуть загадкові глибоководні риби. Багато хто з них пристосувалися жити в цілковитій темряві й самі освітлюють собі необхідний простір. За допомогою світла ці риби також приманюють до себе здобич. Однак мало хто знає, що світяться не самі риби, а так звані фотобактерії, які живуть у виростах їхнього тіла. Ці бактерії можна виділити також із морської води. Фотобактерії поселяються і на тілі медуз, молюсків та дрібних рачків. Коли вони розмножуються у величезній кількості, то здається, що світиться саме море. Це унікальне природне явище зрідка можна спостерігати в тропічних широтах.
Бацили
Деякі бактерії мають унікальну здатність, яка дозволяє їм переносити будь-які несприятливі умови. Вони утворюють особливі клітини – спори, що вкриті товстою оболонкою. Спори виглядають зовсім неживими й можуть упродовж багатьох років перебувати без їжі. Тільки потрапивши у сприятливі умови, спори оживають, перетворюються на звичайні клітини і починають розмножуватися. Найпоширеніші з-поміж спороутворювальних бактерій – бацили.
Серед споро-утворювальних бацил є й помічники людини. Наприклад, бацили певного виду спричиняють захворювання не в людей, а в личинок деяких комах. Такі бацили утворюють разом із спорами особливі білкові кристали. Потрапивши до кишечнику комахи, ці кристали розчиняються й згубно діють на організм. Після цього оживають і проковтнуті з кристалами спори. Бактерії швидко розмножуються і вбивають комаху. Оскільки для хребетних тварин і рослин ці бактерії зовсім нешкідливі, їх можна використати для захисту лісів, садів, виноградників та овочевих посівів. Бактеріальні засоби набагато ефективніші, ніж хімічні отрути, і не забруднюють навколишнє середовище.
Молочнокислі бактерії
Багатьох традиційних напоїв з кислого молока – кисляку, кумису, айрану, а також твердого сиру, сметани, сиру, кефіру – не було б без діяльності особливих молочнокислих бактерій. Потрапляючи в молоко, ці організми починають бродити й перетворюють молочний цукор (лактозу) на молочну кислоту. Саме вона й надає смаку молочнокислим напоям, а також убезпечує їх від зараження іншими бактеріями.
Молочнокислі бактерії є не тільки в молочних продуктах. Ці бактерії зустрічаються і в інших харчових продуктах, виготовлених з рослин шляхом так званого квашення, наприклад у квашеній капусті та мочених яблуках, солоних помідорах та огірках, маринованих маслинах тощо.
Молочнокисле бродіння використовують і в сільському господарстві для збереження кормів. Соковите бадилля буряка або інших кормових рослин складають у спеціальні ями й пресують. Цей процес називається силосуванням. Після силосування в спресованій масі розвивається безліч молочнокислих бактерій. Накопичувана молочна кислота надійно захищає силос від розкладання. А корм при цьому стає кращим, оскільки бактерії збагачують його різними корисними речовинами.
Актиноміцети
Тіло актиноміцетів, на відміну від більшості бактерій, являє собою не одиночну клітину, а систему довгих галузистих ниток. Така будова нагадує грибницю, тому актиноміцети називають також променистими грибками. Проте актиноміцети – не гриби, а бактерії. Вони набули широкого застосування в сучасній медицині. З них виділяють цінні антибіотики, що згубно діють на хвороботворні бактерії. Відкриття цих речовин зробило справжню революцію в медицині. Такі відомі всім антибіотики, як стрептоміцин, тетрациклін, еритроміцин, ністатин, отримують на мікробіологічних заводах, вирощуючи в особливих посудинах спеціально відібрані культури актиноміцетів.
Бактерії та болотяний газ
Світіння повітря над болотами було відоме людям здавна, наганяючи на них жах і наштовхуючи на думки про нечисту силу. Сьогодні ми знаємо, що “болотяні вогні” спричиняє горючий газ метан, який має здатність мимовільно спалахувати. Цей газ виробляють особливі метаноутворювальні бактерії. Вони живуть у товщі мулу або торфу на дні боліт, куди не потрапляє кисень. Повітря їм не тільки не потрібне для життя, але й завдає шкоди. Учені почали міркувати, чи не можна за допомогою бактерій обігрівати приміщення та готувати їжу, адже метан є гарним пальним. У багатьох країнах світу, зокрема в Україні, вже використовують спеціальні устаткування, у яких метаноутворювальні бактерії виробляють горючий газ із побутових та сільськогосподарських відходів.
Ціанобактерії
Учені вже давно сперечаються про те, як називати ці організми – бактерії чи рослини. Особливості будови зближують їх з бактеріями. Тим часом вони, як і рослини, здатні до фотосинтезу. Це найдавніші на Землі організми, що виділяють кисень, вони існують уже понад 2,5 млрд. років. Саме вони, виділяючи кисень, уможливили існування на Землі грибів, рослин і тварин, яким він необхідний для підтримання життя.
Зазвичай ці організми мають синьо-зелене або фіолетово-рожеве забарвлення, але бувають також червоними або зеленими, залежно від комбінації пігменту. Учені налічують близько 2 тис. видів ціанобактерій, які живуть переважно в прісних водах, але зустрічаються й на суші. Ціанобактерії здатні перетворювати на органічні речовини атмосферний азот, можуть вижити на голих скелях і в пустелях. Вони першими заселяють вулканічні острови, береги гарячих джерел з температурою до 85° С. Вони можуть жити і в морях, і у відкритих океанах. Одна з таких бактерій забарвлює тропічні та субтропічні океанічні води в червоний колір. Червоне море саме через цю бактерію отримало свою назву.
– Доповіді для супротивників царства мікроорганізмів
Чума
Чума залишила в історії людства незгладимий і вкрай похмурий слід. Виникаючи через певні проміжки часу у вигляді страшних епідемій, вона забрала багато мільйонів людських життів. Від чуми гинули цілі міста. Упродовж століть чума викликала в людей панічний жах. Її називали чорною смертю. Лише в кінці XIX століття був відкритий збудник чуми. З’ясувалося, що хворобу спричинюють особливі бактерії, причому не тільки в людини, але й у багатьох гризунів – ховрашків, мишей, пацюків. Людині чуму найчастіше передають блохи, що кусають хворих тварин. Можна заразитися від хворої людини, вдихнувши бактерії разом з повітрям. Така легенева форма чуми найбільш небезпечна, і її вважають невиліковною. У сучасному світі, завдяки планомірній боротьбі із чорною смертю, великі епідемії чуми вже не загрожують людству. Але все одно ця хвороба залишається однією з найнебезпечніших бактеріальних інфекцій.
Хвороботворні бацили
Є бацили, що здавна завдавали людям великих неприємностей. Наприклад, збудник смертельної сибірки. Ця хвороба вражає, переважно, травоїдних тварин, але іноді й людину. У минулому вона була страшним лихом у всій Європі – усього за кілька днів через таку напасть міг розоритися власник череди, що налічувала тисячу голів худоби. Бацили сибірки можуть тривалий час зберігатися у вигляді спор, заражаючи потім інших тварин. Сьогодні захищати сільськогосподарських тварин допомагають спеціальні щеплення.
Хвороботворні бактерії бродіння
Серед бактерій, що добувають собі необхідну для життя енергію шляхом бродіння без доступу повітря, є такі, що спричиняють у людини найнебезпечніші захворювання. При потраплянні в рани ці бактерії можуть стати причиною газової гангрени і правця. Крім того, такі бактерії розмножуються в неякісних консервах і ковбасних виробах, просочуючи продукти отруйними речовинами. При вживанні такої їжі можна захворіти на ботулізм – гостре, часто смертельне захворювання.
Віруси
Віруси (від латин, “отрута”) – дрібні збудники інфекційних хвороб, паразитують усередині клітини. З давніх-давен людям були відомі хвороби, що спричинювалися вірусами. Стародавні індійські і китайські рукописи розповідають про епідемії чорної (натуральної) віспи, а в Стародавньому Єгипті був відомий поліомієліт. Кір, краснуха, свинка, грип, сказ, вітрянка, гепатит, жовта лихоманка, кліщовий енцефаліт… Цей сумний список можна продовжити.
Однак не тільки людина є мішенню для вірусів. Вірусні інфекції вражають усі види живих істот. Тварини й рослини, мікроорганізми і гриби – ніхто не може уникнути їхньої згубної “уваги”.
Ціанобактерії
Ціанобактерії можуть завдавати великої шкоди. Інтенсивно розмножуючись улітку, вони спричиняють “цвітіння” водойм. Вода стає синьо-зеленою, набуває болотяного запаху. При масовому відмиранні цих бактерій у воду потрапляють отруйні речовини, що призводять до загибелі риб. Ці бактерії, й при житті можуть виділяти у воду речовини, небезпечні не тільки для риб, але й для інших тварин. Ці речовини подразнюють слизові оболонки та шкіру людини, спричиняють кон’юнктивіт і почервоніння шкіри.
IV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
Сила-силенна бактерій, що населяють Землю, ведуть гігантську геохімічну діяльність, підтримуючи в такий спосіб безупинний рух життя. Бактерії руйнують мертву органічну матерію, перетворюють її на вуглекислий газ і воду, регулюють склад атмосфери, допомагають зберегти родючість грунту, дають нам змогу милуватися рідкісними за красою природними явищами, допомагають отримати горючий газ, необхідний для вироблення тепла та електроенергії.
Водночас усі інфекційні хвороби людей, тварин та рослин зумовлені наявністю у хворому організмі хвороботворних мікроорганізмів.
Завдання людей – використати для своїх цілей корисні бактерії і зміцнювати імунітет проти збудників хвороб.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)