ВСТУП. ПОГЛИБЛЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ ВІДОМОСТЕЙ З СИНТАКСИСУ І ПУНКТУАЦІЇ
Урок № 2
УРОК РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВИХ УМІНЬ № 1.
КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ І КОМУНІКАЦІЯ. ПОНЯТТЯ КОМУНІКАЦІЇ ЯК ДІЯЛЬНОСТІ УЧАСНИКІВ СПІЛКУВАННЯ З МЕТОЮ ІНФОРМАЦІЙНОГО ОБМІНУ ТА ЗАЄМОВПЛИВУ. ДОТРИМАННЯ ОЗНАК КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ – ВАЖЛИВА ПЕРЕДУМОВА ЕФЕКТИВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ. УСНЕ Й ПИСЕМНЕ ДІЛОВЕ СПІЛКУВАННЯ
Мета: формувати поняття комунікації, ділового спілкування, виробляти в старшокласників потребу в постійному вдосконаленні
Обладнання: схема-опора, роздавальні матеріали, картки з афоризмами.
Внутрішньо-предметні зв’язки: синтаксис (текст), лексикологія (терміни).
Міжпредметні зв’язки: література, історія, географія.
Тип уроку: урок розвитку мовленнєвих умінь.
Вид уроку: урок-практикум.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Мотиваційно-організаційний етап
– Прочитайте вислови. Як ви їх розумієте? Сформулюйте
I. Уміння вести розмову – це талант (Стендаль). 2. Мистецтво слухати – майже рівнозначне мистецтву говорити (П. Буаст). 3. Ну що б, здавалося, слова? / …слова та голос – більш нічого, / а серце б’ється, ожива, як їх почує… (Т. Шевченко). 4. Я не на те, слова, ховала вас / і напоїла кров’ю свого серця, / щоб ви лилися, мов отрута млява, / і поїдали душі, мов іржа (Леся Українка).
II. Інформаційний етап
Слово вчителя. Скільки людина живе – стільки спілкується, і цей процес спілкування (усі його види) називають комунікацією. Комунікація – це спілкування друзів, комунікація – це навчання, комунікація – це виступ адвоката па суді, комунікація – це привітання із днем народження, комунікація – це розмови з подругою по телефону.
– Наведіть власні приклади комунікації.
Два – чотири – усі разом
– Прокоментуйте схему. Наведіть власні приклади. Сформулюйте визначення поняття “комунікація”. За потреби скористайтеся словниками.
Комунікація
Адресант ↔ Адресат
Інформаційний обмін, взаємовплив
Довідка
Комунікація (від лат. communicatio – єдність, передача, з’єднання, повідомлення, пов’язаного з дієсловом лат. соmmunісо – роблю спільним, повідомляю, з’єдную, похідним від лат. communis – спільний) – це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами.
Крім того, поняття комунікація може вживатись у значенні телекомунікації або зв’язку за допомогою технічних засобів; певної системи, за допомогою якої забезпечується сполучення міяс віддаленими об’єктами (підземні комунікації, транспортні комунікації).
“Ажурна пилка”
– Робота в домашніх групах із новою інформацією.
1. Види комунікації
– Контакт масок – формальне спілкування, коли відсутнє прагнення зрозуміти і враховувати особливості особистості співрозмовника. Використовуються звичні маски (ввічливості, чемності, байдужості, скромності, співчутливості тощо) – набір виразів обличчя, жестів, стандартних фраз, що дозволяють приховати дійсні емоції, відношення до співрозмовника.
– Світське спілкування – його суть у безпредметності, тобто люди кажуть не те, що думають, а те, що належить говорити в подібних випадках; це спілкування закрите, тому що точки зору людей на те чи інше питання не мають ніякого значення і не визначають характеру комунікації (формальна ввічливість, ритуальне спілкування).
– Формально-рольове спілкування – коли регламентовані і зміст, і засоби спілкування, замість знання особи співбесідника, обходяться знанням його соціальної ролі.
– Ділове спілкування – це процес взаємодії в спілкуванні, за якого відбувається обмін інформацією для досягнення певного результату. Тобто це спілкування цілеспрямоване. Воно виникає на основі і з приводу певного виду діяльності. Під час ділового спілкування враховують особливості особистості, характеру, настрою співрозмовника, але інтереси справи більш значущі, п і не можливі особисті розбіжності.
– Духовне міжособистісне спілкування (інтимно-особистісне) – розкриваються глибинні структури особистості.
2. Умови здійснення комунікації
Для здійснення процесу комунікації необхідно принаймні чотири умови:
– наявність щонайменше двох осіб: відправника – особи, яка генерує інформацію, що призначена для передачі; та одержувача – особи, для якої призначена інформація, що передається;
– наявність повідомлення, тобто закодованої за допомогою будь-яких символів інформації, призначеної для передачі;
– наявність каналу комунікації, тобто засобу, за допомогою якого передається інформація;
– наявність зворотного зв’язку, тобто процесу передачі повідомлення у зворотному напрямку: від одержувача до відправника. Таке повідомлення містить інформацію про ступінь сприйняття й зрозумілості одержаного повідомлення.
3. Сторони комунікації
– Комунікативна. Комунікативна сторона спілкування (чи комунікація у вузькому сенсі слова) складається в обміні інформацією між індивідами, що спілкуються.
– Інтерактивна. Інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між індивідами, що спілкуються (обмін діями).
– Перцентивна. Перцептивпа сторона спілкування означає процес сприйняття і пізнання один одного партнерами по спілкуванню і встановлення па цій основі взаєморозуміння.
Межі між цими формами умовні, вони можуть зливатися і доповнювати одна одну.
4. У процедурі спілкування виокремлюють етапи
– Потреба в спілкуванні (необхідно повідомити інформацію про неї або дізнатися, вплинути на співрозмовника тощо) – спонукає людину вступити в контакт з іншими людьми.
– Орієнтування з метою спілкування, у ситуації спілкування.
– Орієнтування в особистості співрозмовника.
– Планування змісту свого спілкування – людина уявляє собі (звичайно несвідомо), що само скаже.
– Несвідомо (іноді свідомо) людина вибирає конкретні засоби, фрази, якими буде користуватися, вирішує, як говорити, як себе поводити.
– Встановлення контакту.
– Обмін думками, ідеями, фактами.
– Сприйняття й оцінка відповідної реакції співрозмовника, контроль ефективності спілкування па основі встановлення зворотного зв’язку.
– Коригування напряму, стилю, методів спілкування і способів їх взаємодії.
Робота в експертних групах
– Обміняйтеся інформацією, запишіть ключові слова.
Робота в домашпіх групах
– Одержану інформацію узагальніть, складіть опорний конспект або схему.
III. Процесуально-діяльнісний етап
Робота з текстом
– Прочитайте текст. З’ясуйте його тему й основну думку, доберіть заголовок. Виділіть у тексті ключові слова. Об’єднайтесь у пари і проведіть взаємоопитування за змістом тексту.
Зв’язуючим процесом обміну інформацією є комунікація. Перша потреба в комунікації па рівні організації пов’язана з наданням необхідної інформації з відповідного питання, щоб дозволяти кожному виконувати свою роботу ефективно і сприяти досягненню мети організації.
Неможливо переоцінити важливість комунікації в діяльності організації. Більшість із того, що роблять керівники, аби полегшити організації досягнення її цілей, вимагає ефективного обміну інформацією. Якщо люди не зможуть обмінюватись інформацією, то зрозуміло, що вони не зможуть і працювати разом, формувати цілі і досягати їх. Комунікації – це складний процес, що складається із взаємозалежних кроків. Кожний із цих кроків дуже потрібний і важливий, для того щоб зробити наші думки зрозумілими іншій особі. Кожний крок – це пункт, у якому, якщо ми будемо недбалими і пе будемо думати про те, що робимо,- зміст може бути загублений.
Отже, комунікація – це процес двостороннього обміну ідеями та інформацією, який веде до взаємного розуміння. Якщо не досягається взаєморозуміння, то комунікація не відбулася.
У процесі. комунікації інформація передається від одного суб’єкта іншому. Суб’єктами можуть виступати окремі особи, групи або навіть цілі організації. Таким чином, за кількістю учасників комунікацію поділяють на внутрішню (людина розмовляє сама із собою), міжособистісну (розмова між двома людьми), комунікацію в малих групах (троє-п’ятеро людей), публічну комунікацію (аудиторія у 20-30 і більше осіб), організаційну (100 і більше осіб) та масову (1000 і більше осіб).
Комунікація може бути усною, письмовою або друкованою. Якщо усна комунікація дає можливість швидкого реагування обох сторін та передає всі нюанси особистого спілкування, то письмова та друкована здебільшого обслуговують публічну, організаційну та масову комунікації. Особливу роль у цьому відіграють сучасні комунікаційні системи, такі як Інтернет, де, так би мовити, “електронна” комунікація досягла майже необмежених можливостей.
Значну роль у практиці організаційних комунікацій відіграє розподіл комунікації на вербальну та невербальну. Вербальна – це звичайне використання нами рідної чи іноземної (це байдуже) мови. До невербальної належать міміка, жести, пози, одяг, зачіска, інтонація та тембр голосу тощо.
Комунікація та інформація відмінні, але пов’язані між собою поняття. Комунікація включає в себе і те, що передається, і те, як це “що” передається.
Комунікація у своїй розвинутій моделі стала нагадувати двобічний потік інформації. При цьому до коленого з учасників взаємодії в організації ставиться низка вимог. Так, кожний із учасників повинен мати всі чи деякі здібності: бачити, чути, відчувати, сприймати запах і смак. У цій моделі також оцінюється місце передачі інформації, її повнота, зміст, форма. Це дозволяє не тільки швидко й правильно скласти картину про предмет, який цікавить учасників, але й вибрати ділову стратегію та тактику, визначити тимчасові параметри реалізації цілей.
Обмін інформацією стає не просто двобічним потоком, а багатобічним процесом. Вступаючи в багатоканальний комунікативний зв’язок, будь-який суб’єкт комунікації знаходиться в режимі одержувача інформації від партнерів і зворотної передачі.
Дослідження показують, що керівник 50-90 % усього часу витрачає на комунікації. Це здається дуже багато, але стає зрозумілим, якщо врахувати, що керівник займається цим постійно, щоб реалізувати свою роль у міжособистісних відносинах, інформаційному обміні в процесах ухвалення рішень, у плануванні, організації, мотивації і контролі. Саме тому, що обмін інформацією входить в усі види управлінської діяльності, комунікацію називають зв’язуючим процесом, який пов’язує частини організації в єдино ціле. Тому якщо усунути комунікацію, то організація перестає бути керованою, її діяльність набуває хаотичного характеру.
Соціологічні дослідження показали, що 73% американських, 63 % англійських і 80% японських керівників уважають комунікації головною перешкодою на шляху досягнення ефективності їхніх організацій. Стверджується, що ефективно працюючі керівники – це ті, які досягли успіхів у налагодженні комунікацій і самі є комунікативними (За О. А. Цуруль).
IV. Групова робота
– 3 поданого переліку виберіть види відповідної форми комунікації: 1) усного ділового спілкування; 2) писемного ділового спілкування.
Сформулюйте їх особливості. Наведіть власні приклади. Довідка: нарада, електронне повідомлення, вебінар, CMC-повідомлення, скарга, рецензія, службова записка, запрошення, телефонограма, вказівка, наказ, розпорядження, візитна картка, повідомлення, телеконференція.
Мікрофон
– Дайте відповідь на запитання: Що я знаю про культуру мовлення?
Коректор
– Виправте помилки в рекламі.
– Авіаквитки до любого міста Америки.
– Елегантні та роскішні моделі весільного вбрання з Германії.
– Рослинний сироп швидко полегшує всі види кашелю у дітей та дорослих.
– Підписуйте і читайте! Підписний індекс.
– По питанням реалізації звертатися по телефону.
– Навчання у університетах СІІІА.
– Ваші фотографії приймуть участь у розіграші призів.
– Найкращі квартири – по собівартості! (Лише на протязі місяця!).
– Святкування Нового року: Болгарія, Швейцарія, Словакія, Таїланд, Чехія.
V. Контрольно-рефлексивний етап
Дискусія
– Подискутуйте з теми “Чи потрібна культура мовлення у вік Інтернету?”
Сенкан
– Підсумуйте інформацію, одержану на уроці, за допомогою сенкан за схемою і ключовим словом уроку:
1) 1 іменник – назва поняття;
2) 2 прикметники – описання поняття;
3) 3 дієслова – визначення дії;
4) фраза з чотирьох слів, яка стосується до теми;
5) 1 слово (синонім до теми), у якому відображено зміст чи сформульовано висновок.
Довідка. Сенкан (фр. cinq – п’ять) – це білий вірш, у якому синтезована інформація в стислому вислові з п’яти рядків.
Зразок
Комунікація.
Усна, писемна.
З’єднує, наближає, допомагає.
Веде до взаєморозуміння мовців.
Процес.
VI. Домашнє завдання (на вибір)
1. Скласти конспект, термінологічний словник або таблицю “Ознаки культури мовлення”.
2. Сформулювати рекомендації щодо піднесення культури мовлення школярів.
3. Провести спостереження за усним мовленням своїх однокласників, друзів. Які помилки трапляються у їхньому мовленні? Створити рубрику “Зауваження до культури усного мовлення”.
4. Підготувати повідомлення з теми “Дотримання вимог культури мовлення – важлива передумова ефективної комунікації”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)