ВСТУП. ПОГЛИБЛЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ ВІДОМОСТЕЙ З СИНТАКСИСУ І ПУНКТУАЦІЇ
Урок № 4
УРОК РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВИХ УМІНЬ № 2.
КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ І КОМУНІКАЦІЯ. КОМУНІКАЦІЯ В ДІЛОВІЙ СФЕРІ. ЕТИКА ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ. ОСОБИСТІСТЬ І КОМУНІКАТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ. КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ ЯК РИСА ХАРАКТЕРУ ЛЮДИНИ
Мета: формувати в учнів уміння дотримуватися вимог культури мовлення з метою ефективної комунікації, моделювати ситуації професійного спілкування з дотриманням етики професійного спілкування; розвивати
Обладнання: роздавальні матеріали, словники (у тому числі електронні), картки з афоризмами. Внутрішньо-предметні зв’язки: синтаксис (текст), лексикологія (терміни), культура мовлення.
Міжпредметні зв’язки: література, медицина, економіка, історія.
Тип уроку: урок розвитку мовленнєвих умінь.
Вид уроку: урок-практикум.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Мотиваційно-організаційний етап
Ознайомлення із темою, метою і завданнями
– Прочитайте афоризми. Як ви їх розумієте? Сформулюйте за ними тему, мету й завдання уроку. Що вам відомо про їх авторів?
1. Етикет – коли поводиш себе трохи краще, ніж це необхідно (Уілл Каппі). 2. Етика – це естетика душі (П. Реверді). 3. Етика – це спроба надати загальної значущості нашим бажанням (Б. Рассел). 4. Істинна етика починається там, де припиняють користуватися словами (А. Швейцер). 5. Добре виховання – це коли іншим добре (В. Немирович-Данченко). 6. Щоб досягти успіху в цьому світі, …потрібні хороші манери (Вольтер). 7. Кожна людипа мусить писати так само добре, як і говорити (Д. Лихачов).
Довідка: Уілл Каппі – американський письменник; П’єр Реверді – французький письменник; Бертран Рассел – англійський філософ, логік, математик; Альберт Швейцер – німецький лікар-місіонер; Володимир Іванович Немирович-Данченко – театральний
Режисер і драматург; Вольтер – французький письменник, філософ; Дмитро Сергійович Лихачов – видатний російський філолог, мистецтвознавець, сценарист, академік РАН.
Актуалізація опорних знань і мотиваційних резервів учнів Бесіда
– Пригадайте, що вам відомо про комунікацію?
– Які особливості має комунікація в діловій сфері?
– Що розумієте під етикою?
– У чому полягає етика професійного спілкування?
II. Процесуально-діяльнісний етап
Робота з текстом
– Прочитайте текст. До якого стилю він належить? Визначте тему й основну думку, інформацію, яка є новою для вас. Запишіть основну інформацію у вигляді тез.
Ділове спілкування – це процес взаємозв’язку і взаємодії, в якій відбувається обмін діяльністю, інформацією і досвідом, що припускає досягнення певного результату, розв’язання конкретної проблеми або реалізацію певної мети. Загалом ділове спілкування відрізняється від буденного (неформального) тим, що в його процесі ставлять мету і конкретні задачі, які вимагають свого розв’язання. У діловому спілкуванні ми не можемо припинити взаємодії з партнером (принаймні без втрат для обох сторін).
У процесі ділового спілкування важливо дотримуватися професійної етики, яка означає насамперед певний кодекс поведінки людей під час виконання ними своєї професійної діяльності. Професійна етика різноманітна: етика лікаря, етика юриста, етика бізнесу, етика ученого, педагогічна етика тощо.
Етикет – слово французького походження, що означає манеру поведінки. До нього відносять правила чемності і ввічливості, прийняті в суспільстві. У поняття службового (ділового) етикету входять норми і звичаї, що регулюють культуру поведінки людини в суспільстві.
Службовий (діловий) етикет – сукупність правил, пов’язаних із умінням тримати себе в суспільстві, зовнішньою охайністю, правильністю побудови бесіди і ведення листування, ясністю викладу своїх думок, культурою поведінки за столом і в інших ситуаціях ділового і світського спілкування. Етичний сенс етикету виявляється перш за все в тому, що з його допомогою ми одержуємо можливість виразити пошану до людини.
Зміст етикету передбачає визнання значущості людини або вияв пошани до неї, виражений у формі ввічливості, чемності. Ввічливість є виразом поважного ставлення до людини. Проявляти ввічливість – значить бажати добра людині. Суть ввічливості – доброзичливість; коректність або вміння тримати себе завжди в рамках пристойності, навіть у конфліктній ситуації.
Тактовність – відчуття міри, перевищивши яке, можна образити людину; скромність – стриманість в оцінці своїх чеснот, знань і становища в суспільстві; благородність – здатність скоювати безкорисливі вчинки, не допускати приниження заради матеріальної або іншої вигоди. Точність – відповідність слова справі, пунктуальність і відповідальність у виконанні взятих зобов’язань у діловому і світському спілкуванні.
Етичні норми ділового і світського спілкування включають:
1) взаємну ввічливість;
2) такт;
3) невимушеність (природність, розкутість, але не фамільярність);
4) розумність (раціональність);
5) обов’язковість.
Для того щоб спільна діяльність дала позитивні результати, лідер має враховувати особливості поведінки людей у групі та етичні проблеми, які при цьому виникають. Без цього навряд чи спілкування буде результативним і відповідатиме належному рівню культури. Спілкування підлеглого з керівником також визначається певними правилами: до керівника слід ставитися з повагою, у міру демонструючи свою готовність до взаємодії та виконання доручень, не слід поводитися з керівником занадто запопадливо, звертаючись до керівника, доцільно вживати ту форму, якою користуються більшість співробітників.
Спілкування з колегами відповідно до встановлених правил регламентуються, наприклад, так: бути доброзичливим, ввічливим, привітним, слухаючи уважно співрозмовника, доцільно показувати йому (позою або мімікою) позитивну реакцію на нього, не обговорювати на роботі свої домашні та особисті проблеми, не розмовляти па роботі, щоб не заважати іншим (За матеріалами інтернет-видань).
Робота в парах
– Продовжте текст, зберігаючи стиль і авторську тональність.
Ділові розмови поділяють на інформативні та дискусійні. Перші – коротші, не вимагають зосередження уваги та узгодження думок. Головна їх мета – задовольнити потребу партнерів у деякій додатковій інформації, що дозволяє їм обрати обгрунтоване рішення, що не суперечить інтересам зацікавлених сторін. Інші розмови – …
Групова робота
– Інструкція з вивчення питання:
1. Уважно прочитайте пропонований матеріал.
2. Зверніть увагу на правила мовленнєвої поведінки керівника та підлеглого в офіційній ситуації, а також на правила спілкування підлеглих. Самостійно сформулюйте висновок.
3. Відтворіть одну (дві) ситуацію (готується в парі з одногрупником), дотримуючись правил ведення службової бесіди.
1) Вам потрібно на завтра відпроситися з роботи. Спробуйте умовити свого керівника.
2) Ви – начальник відділу. Попросіть свого підлеглого вийти на роботу у вихідний день.
3) Ви – керівник відділу. Ваш підлеглий дуже просить падати йому відпустку. Відмовте у проханні.
4) Ви запізнилися на роботу, і, дізнавшись про це, вас викликає керівник.
Правила ділового спілкування між начальником і підлеглим
Для начальника
1. Вітаючись із підлеглим, обов’язково називайте його ім’я і по батькові. Пам’ятайте: будь-якій людині завжди приємно чути: своє ім’я.
2. Спілкуючись із підлеглими, обов’язково стелете за своєю вимовою, тому що від того, як говорить керівник, залежить, наскільки точно його будуть розуміти підлеглі. Правильне мовлення викликає повагу і привертає увагу як до того, хто говорить, так і до теми бесіди.
3. Яка б не була напружена ситуація, намагайтеся говорити рівним, спокійним голосом. Хто кричить, того часто не чують.
4. Незалежно від того, з ким має відбутися спілкування, ви як керівник завжди повинні: уміти дохідливо і конкретно пояснити, що ви хочете від підлеглого; контролювати своє спілкування, ретельно підбираючи слова.
5. Ставлячи перед підлеглими завдання, необхідно ясно і визначено довести, па які результати очікують від коленого співробітника і підрозділу загалом. У цьому випадку має бути зазначено конкретний рівень необхідних результатів, структуру повноважень і порядок інформування про виконання поставленого завдання.. Пам’ятайте, якщо щось вашим підлеглим буде не зрозуміло, воно обов’язково буде зроблено неправильно.
6. Спілкуючись із підлеглим, дивіться на нього як на співробітника, покликаного вирішувати службові питання, а не догоджати вам.
7. Контроль – один із функціональних обов’язків керівника. Ллє головна його мета: не тримати в постійному напруженні підлеглих, а організовувати якісний виробничий процес і не допустити технологічних збоїв в обслуговуванні клієнтів. Тому, контролюючи діяльність своїх підлеглих, звертайте увагу на виявлення причин, що можуть спричинити виникнення небажаної ситуації.
8. Якщо ваш підлеглий виконав ваше завдання неякісно, укажіть йому на його конкретні помилки і прорахунки. Не маніпулюйте тільки словами: “погано”, і “мені не подобається” тощо. Укажіть об’єктивні і конкретні причини, чому вас не влаштовує ця робота.
9. У випадку якщо ви не задоволені дією свого співробітника, то критикувати потрібно його дії, а не особистість. Тобто потрібно вказати, що “цей документ написаний з помилками”, а не говорити: “Ви безграмотний працівник”.
10. Найбільшу неетичність, що може дозволити начальник,- це заважати працювати своїм підлеглим. Якщо у вас команда професіоналів, вона не має потреби в тотальному нагляді і понуканні. Гарний керівник не заважає ініціативі співробітників, більше довіряє колективу і найголовніше – не ускладнює життя людям, що працюють під його керівництвом.
Для підлеглих:
1. Під час привітання начальника рекомендують називати його ім’я і по батькові. Пам’ятайте: будь-якій людині завжди приємно чути своє ім’я. Руку для рукостискання ви подаєте після того, як вам подав її начальник.
2. Якщо ви сидите, а до кімнати увійшов ваш начальник і звернувся до вас, необхідно встати і відповісти на його запитання.
3. Доповідати керівнику з того чи іншого питання потрібно коротко, власне кажучи, без “філософствування” та “історичних екскурсів”.
4. Розмовляючи з керівником, обов’язково стежте за своїм мовленням, тому що від цього залежить, наскільки точно вас зрозуміє ваш начальник. Правильне мовлення викликає повагу, привертає увагу до того, хто говорить, і залишає гарне враження про нього.
5. Яка б не була напружена ситуація, намагайтеся говорити рівним, спокійним голосом. Хто кричить, того часто не чують.
6. У випадку, коли ви доповідаєте керівнику про виникнення проблемної ситуації, заздалегідь підготуйте і повідомте начальнику кілька варіантів рішення цього питання і можливі наслідки, що можуть бути у реалізації конкретного варіанта.
7. Отримуючи від керівника те чи інше завдання, обов’язково зафіксуйте його письмово. Відразу після того, як начальник закінчив ставити завдання, зачитайте йому, як ви зрозуміли це завдання. Уточніть у нього час виконання, необхідний результат (форму звітності), ваші повноваження і засоби, які вам необхідні для виконання завдання.
8. У випадку якщо ви з якихось причин не можете виконати поставлену перед вами задачу, необхідно в найкоротший термін повідомити начальника про це, визначивши всі причини, які стали па перешкоді виконання цього завдання.
9. Завжди пам’ятайте, що у вашого начальника є право керувати, що дає йому законні підстави ставити перед підлеглими виробничі завдання і вимагати їхнього якісного виконання.
Правила спілкування з колегами
1. Завжди вітайте усіх, кого бачите перший раз за день. Робіть це доброзичливо, а не крізь зуби.
2. Якщо до вас в управління (відділ) завітав співробітник сусіднього підрозділу, запропонуйте йому присісти й уважно його вислухайте.
3. У випадку якщо співробітник сусіднього відділу (управління) просить вас виконати якусь роботу, необхідно йому ввічливо відповісти, що ви цю роботу виконаєте після того, як вам це скаже ваш безпосередній керівник. Робіть це з посмішкою і доброзичливо.
4. Рекомендують спілкуватися з колегами на Ви, на ім’я і по батькові. (Пам’ятайте: назвавши ім’я людини, ви закладаєте гарний фундамент для продуктивного співробітництва.)
5. Якщо ви говорите по телефону, а до вашого кабінету увійшов ваш колега, перепросіть телефонного співрозмовника і приділіть увагу гостеві. Запропонуйте колезі з іншого підрозділу присісти і попросіть його зачекати закінчення телефонної розмови. Після чого можете продовжити говорити по телефону. Якщо телефонну розмову можна перенести, перепросіть телефонного співрозмовника, скажіть, що зателефонуєте пізніше. (Особливо непривабливо виглядає ситуація, коли очікує закінчення розмови ваш начальник.)
6. Не обговорюйте зі своїми колегами дії інших співробітників. (Це просто називають плітками.)
7. Якщо під час наради чи бесіди вам здалося, що ваш колега чи співрозмовник порушує питання, що не стосуються його функціональних обов’язків, не слід його різко перебивати і вказувати йому на його місце. Рекомендується чемно його вислухати. Навіть у дилетантському міркуванні можуть бути корисні думки. Як правило, професіонал зосереджений на пошуку глибинних причин виникнення тієї чи іншої проблеми, а вирішення питання може бути на поверхні. Крім цього, фахівці схильні розв’язувати проблеми за певними шаблонами, а неспеціаліст може запропонувати нестандартний, але водночас досить ефективний хід. (Пам’ятайте, що брутальність і хамство полягають не тільки у фамільярності, а й у неповазі до людини, що виявляється в зарозумілості і небажанні вислухати точку зору іншого.)
8. Під час наради чи бесіди цінуйте свій і чужий час. Потрібно говорити коротко і по суті. Розповідати історії, що мають початок від “царя Гороху”, не варто.
Самостійна робота
– Дайте визначення комунікабельності як риси особистості. За потреби скористуйтеся словником. Для чого потрібна комунікабельність? Кому насамперед потрібна комунікабельність як запорука досягнення успіху в професійній діяльності? Напишіть вільного листа, даючи відповіді на запитання. Комунікабельність (комунікативність) (від лат. communicatio – контакт) – це схильність, здатність до комунікацій, встановлення контактів і зв’язків, досягнення взаєморозуміння.
Прес
– Поміркуйте і дайте відповіді на запитання: Які відомі вам професії потребують комунікабельності? Чи потрібно бути комунікабельним у сучасному світі?
Довідка: У психології спілкування комунікабельність – уміння налагоджувати контакти, здатність до конструктивного і взаємозбагачувального спілкування з іншими людьми. Комунікабельність є однією з визначальних навичок успішної соціальної взаємодії, що стосується як професійних, так і особистісних стосунків. Комунікабельність є однією з найважливіших особистісних якостей у професіях, що передбачають активне спілкування з іншими людьми, такими як, наприклад, менеджер із продажу, менеджер по зв’язках із громадськістю, менеджер із персоналу тощо.
III. Контрольно-рефлексивний етап
Ток-шоу “Хто не вміє говорити, кар’єри не зробить” (Наполеон)
Учитель виступає ведучим, оголошує тему дискусії, пропонує висловитися з теми “запрошеним гостям”, глядачам, які висловлюють власні думки або ставлять запитання “запрошеним” (не більше 1 хв.). Учитель має право теж ставити запитання або перебивати мовця через обмеженість часу для виступу.
Творча робота (Ділова гра)
Слово вчителя. Відомо, що від уміння лікаря спілкуватися з хворими залежить результат лікування. Саме через спілкування лікаря з пацієнтом можна встановити діагноз захворювання й правильно призначити лікування. Велику роль відіграє довіра до лікаря: чим більше хворий довіряє лікареві, тим швидше можна досягнути позитивних результатів лікування. Для цього лікар повинен швидше завоювати довіру хворого, застосувавши всі свої знання й уміння вести бесіду.
– Змоделюйте відповідні ситуації: “Перший прийом”, “Розмова з пацієнтом”.
IV. Домашнє завдання (на вибір)
1. Визначити власну комунікабельність, скориставшись питальником на сайті ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ ТА ПЕДАГОГІКИ Лабораторний практикум за адресою: http://posibnyky. vstu. vinnica. ua/opp/112.html.
2. Скласти й записати правила комп’ютерного спілкування.
3. Підготувати повідомлення про етикет на робочому місці (етикет старшокласника або студента).
(2 votes, average: 4,00 out of 5)