ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА
Розділ 3. Граматична парадигма самостійних частин мови в ділових паперах
3.1. Іменник
Відмінювання іменників II відміни середнього роду
Нижче в таблиці подано буквені відмінкові закінчення іменників II відміни середнього роду. Через кому подаються різні закінчення в різних іменниках тієї самої групи. Паралельні закінчення в тих самих іменниках подано через похилу риску. Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки. Знаком 0 показано нульове закінчення.
Відмінки | Однина | Множина | ||||
Тверда | Мішана група (горище) | М’яка група (море, життя) | Тверда група (вікно) | Мішана група (горище) | М’яка група (море, життя) | |
Н. | -0 | -е | -е,-я | -а, (-і) | -а, (-і) | -я |
Р. | -а | -а | -я | 0, (-ей) | 0, (-ей) | 0, (-ів) |
Д. | -у | -у | -ю | -ам | -ам | -ям |
3. | Як у наз. | Як у наз. відмінку | ||||
О. | -ом | -ем | -ем, – ям | -ами, (-има), (-ьми) | -ами, (-има) | -ями |
М. | -і/-у/- ові | -і/-у | -і/-ю | -ах | -ах | -ях |
Кл. | Як у наз. відмінку | Як у наз. відмінку |
1. У місцевому відмінку однини іменники звичайно мають закінчення – і: у вікні, місті, селі, полі, житті, обличчі, оці, вусі, молоці, прізвищі, подвір’ї.
Але більшість іменників на – к(о) мають переважно закінчення – у: у війську, ліжку.
Закінчення – у з’являється й тоді, коли іменник вжито з прийменником по: по селу (і по селі), місту, полю.
2. У називному відмінку множини іменники мають закінчення – а: вікна, вуха, яблука, коліна, дена (від дно), моря, знання, прізвища. Тільки два іменники мають закінчення – і: очі і плечі.
3. У родовому відмінку множини іменники звичайно мають нульове закінчення (при цьому між двома кінцевими приголосними може з’являтися вставний о або е): яблук, слів, озер, вікон, очок, відер, ден (від дно), кілець, пальт, місць, століть, знань, питань, облич. У кінці слова нема подвоєння приголосних. М’який знак ставиться лише після літер, які позначають зубні звуки, після літер, які позначають шиплячі, м’який знак не пишеться.
Невелика кількість іменників має закінчення – ів: полів (рідко піль), морів, відкриттів, почуттів, життів, сприйняттів, подвір’їв, повір’їв, верхів’їв, міжгір’їв, сузір’їв, прислів’їв. Перед закінченням – ів подвоєння літер, які позначають приголосні, зберігається.
Два іменники мають закінчення – ей: очей (і віч), плечей (і пліч).
4. В орудному відмінку множини іменники звичайно мають закінчення – ами: селами, полями, знаннями.
Але два іменники мають закінчення – има: очима і плечима. Два іменники мають паралельні закінчення: крилами і крильми, колінами і коліньми.
5. Іменники тім’я і вим’я, що звичайно відмінюються, як життя, в родовому, давальному й місцевому відмінках однини можуть приймати суфікс – ен-: тімені, вимені.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)