Тема уроку. Виражально-зображувальні засоби композиції. Святковий день.
Мета уроку. Учити застосовувати закони композиції при виконанні творчої роботи та створювати образ з урахуванням власного бачення; розвивати образне мислення, асоціативну пам’ять та уяву, уміння передавати у своїх роботах власні почуття і ставлення до людей, краси рідного краю; виховувати духовні та моральні ціннісні орієнтири у сфері образотворчого мистецтва; учити цінувати національну самобутність і культурну спадщину України.
Обладнання:
– проектор,
– художні матеріали та інструменти: олівці, фломастери, акварельні або гуашні фарби, палітра;
– зошити-альбоми;
– література: Образотворче мистецтво: підруч. для 4 кл. / М. І. Резніченко, С. І. Трач. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2015. – 142 с.; Програма “Образотворче мистецтво. 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів, 2011”
Хід уроку
I. Організаційний момент.
Гей, на Івана, гей, на Купала,
Красна дівчина долі шукала.
Квітки збирала, віночок вила,
Долі водою його пустила.
Полинь, віночку, по бистрій хвилі,
Поплинь
Поплив віночок долі водою,
Серце дівчини забрав з собою.
II. Актуалізація опорних знань.
– Пригадайте, якими інструментами та матеріалами користуються художники.
– Які види мистецтва ви знаєте?
– Що таке колорит?
III. Повідомлення теми і мети уроку.
У реалістичному живописі великого значення надається кольору як засобу вираження головного в композиції. Колір стає одним з основних засобів побудови картини, виявлення її сюжетно-тематичного центру.
(Учні розглядають твори Т. Даниленка “Свято на Полонині” та О. Постощука “Дівочі мрії. Купальська ніч”. Учитель звертає увагу на елементи композиції та кольорове вирішення творів.)
Т. Даниленко. “Свято на Полонині”
О. Постощук. “Дівочі мрії. Купальська ніч”
Зверніть увагу на картину О. Постощука “Дівочі мрії. Купальська ніч”. Розташування дівочих фігур на картинній площині пропорційне і гармонійне, кількість стоячих та сидячих постатей однакова. Усе це збігається із загальним сюжетом полотна: дівочим ворожінням у купальську ніч. Художній прийом широкого мазка підкреслює колорит та багатофігурність композиції картини.
IV. Пояснення нового матеріалу.
У ніч з 6 на 7 липня відзначають стародавнє язичницьке свято Івана Купала. Це свято припадає на день літнього сонцевороту, тому символізує народження літнього сонця – Купала і тим самим завершує панування весняного сонця – Ярила. Головні персонажі свята – Купала та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества.
Свято починається ввечері, напередодні Купала. Основним стрижнем, довкола якого відбуваються дійства, є купальський вогонь, який символізує сонце-зародок у материнській утробі. Він має горіти цілу ніч – від заходу Сонця-Ярила в лоно Матері-Землі (смерті) до сходу (народження) Купала. Перед запаленням вогнища четверо чоловіків зі смолоскипами стають квадратом навколо хмизу, що позначає чотири сонця (чотири пори року). Потім всі сходяться до хмизу і запалюють вогнище, що символізує “сонячне сплетіння”.
У надвечір’я дівчата ворожать на судженого – кидають у воду свої вінки, а хлопці повинні їх дістати. Вінок – це символ щастя та одруження. Чий вінок хлопець дістане, того й дівчина повинна поцілувати і мусить бути з ним у парі на це свято (як правило, вибір зарання узгоджують).
Якщо дівчата примушують хлопців (вогонь) зайти за вінком у свою стихію (воду), то після запалення вогню при заході сонця хлопці перестрибують через вогонь спочатку самі, показуючи свою спритність, а потім, як стихне полум’я, у парі з тими дівчатами, вінки яких дістали. Кожен вважає за честь очиститися вогнем, тричі перестрибнувши через багаття. Існують прикмети, пов’язані з цим: якщо парубок найвище стрибнув – буде гарний урожай у його родини, вскочить у полум’я – чекай біди. Коли ж вдало перестрибнуть багаття юнак з дівчиною – вони неодмінно одружаться і проживуть у злагоді все життя. Тому важливо знати, що не можна стрибати через Купальське вогнище будь із ким, а лише з судженим (судженою).
Дівчата навколо свого гільця водили хоровод, співаючи купальських пісень:
Ой, вербо, вербице!
Час тобі, вербице, розвиватися!
Ой, ще не час, не пора.
Час, тобі, Іваночку, женитися!
Ой, ще не час, не пора:
Ой, ще ж моя дівчина молода…
Та нехай до літа, до Йвана,
Щоб моя дівчина погуляла.
Та нехай до літа, до Петра,
Щоб моя дівчина підросла…
ЛЕГЕНДА
За високими скелями, густими лісами видно маленьке село. На березі річки – невеличкий дерев’яний будиночок. Якщо підійти ближче і заглянути у віконечко, відразу можна зрозуміти, що тут живе лісник. У хаті порається неперевершеної краси дівчина, яку звати Папороть.
Батько Іван-Купайло кликав доньку “Квіткою”.
Щасливо жила донька з батьком. Та щастя тривало недовго. Привів Іван-Купайло матір для своєї донечки, а для себе дружину. Здавалося, життя буде ще кращим. Та ні!
Одного разу в ясну ніч, коли лісник пішов на полювання, Папороть-квітка побачила, як приведена батьком жінка опівночі варить зілля та промовляє дивні слова. А коли місяць став уповні, то мачуха перетворилася на чаклунку. Вона помітила Папороть. З переляку дівчина побігла світ за очі, земля тікала їй з-під ніг. Знесилена красуня упала додолу і знепритомніла. В той час зла чаклунка наклала на дівчину свої чари: “Будь кущем – високим трав’яним! Сліди, які лишилися за тобою, нехай проростуть таким самим кущем. Не знайде тебе батько і люд вже не побачить. Твою красу знищено. Лише цвіт тебе врятує, який з’являтиметься раз на рік, опівночі. Та побачити його заважатимуть різні жахи. Ніхто тебе тут не знайде! А якщо знайде, то щасливий буде. А ти навіки служити будеш людям…”
Перетворилася зла чаклунка на птаха й полетіла. А на світанку знову стала жінкою. Зайшла до хати і лягла спати.
Прийшов Іван з полювання. Приніс звірину, рибу, сів відпочити. Побачив книгу, в якій були описані різні закляття. Про доньку свою прочитав він, від страху впав, ледь не зомлів. Набрався сили, піднявся, поклав ту книжку там, де була, про те, що читав, не зізнався своїй дружині, щоб і його зі світу не звела.
З того дня не міг спати, ходив шукати доньки слід. Та марно все! Став слідкувати за дружиною Іван Купайло. Через рік, у місячну ніч, коли годинник вибив дванадцять, побачив лісник дружину свою. А та – у чому мати народила – на зіллі стала чаклувати. Раптом вона перетворилася на птаха, засвітилися темні очі, піднялась догори і полетіла в темний ліс.
Лісник з переляку аж зблід, сльози залили йому очі, холодний піт чоло зросив. Довго не думав, швидко пішов, забрав вбрання чаклунки, кинув до ватри і книгу спалив: “Нехай горить закляття!”. Коли все згоріло, сховався швидко за кущі, став птаха злого чекати. Жахливий холод охопив його, вітри звіялись, дерева гнуть додолу.
В людську подобу перетворилася вона, оглянутись не встигла, як у саме серце, стріла її забилась. Так зла чаклунка пішла з життя. Кров її рікою пропилась і зникла під землею. Взяв мертве тіло чаклунки Іван і заховав у викопану могилу. “Добро за добро, а за зло кращої кари для тебе не придумав”.
Минали роки, старий лісник все шукав свою дочку-красуню. Напередодні свята “Купання сонця” він, знесилений, вийшов до громади і звернувся до неї хрипким голосом: “Відшукайте кущ квітучий той – зніміть закляття з нього”. Це були останні слова Івана Купайла.
З того часу на це свято місцеві жителі щороку ідуть шукати цвіт папороті, а день цей називають на честь лісника Купальським. Фізкультхвилинка.
V. Практична робота.
Використовуйте контрастні або споріднені співвідношення кольорів – залежно від настрою, який хочете передати. Якщо потрібно передати радість – кольори будуть теплими, яскравими, насиченими, якщо сум – холодними, приглушеними.
Спочатку вирішіть, про що саме ви бажаєте розповісти своїм глядачам. Потім оберіть композиційну схему та виконайте ескіз. Під час ескізування необхідно визначити розташування, загальну форму та розмір основних об’єктів, не промальовуючи дрібних деталей.
Коли композиційне рішення вас улаштує, продовжте роботу над уточненням форми та деталей зображення, працюючи простим олівцем. Гумкою зітріть зайві лінії та розпочніть роботу кольором.
Пам’ятайте! У першу чергу ми бачимо фігури, які контрастні до фону. Чим інтенсивнішим та яскравішим є світло, тим сильніше воно діє на очі. Світлом виділіть центр композиції, зв’язок із ним груп і фігур, підкресліть ті фігури, рухи й жести, предмети, що мають першорядне значення для розвитку сюжету. Тінь допоможе поглинути все другорядне, що може відволікти увагу глядача.
Індивідуальна робота за творчим завданням
Учні виконують творчу роботу. Учитель допомагає учням проаналізувати правильність виконання композиції та виправити помилки, надає індивідуальну допомогу.
VI. Перегляд, аналіз та оцінювання учнівських робіт. Підсумок уроку. Рефлексія.
Учитель організовує виставку учнівських робіт, підбиває підсумки: аналізує разом з учнями характерні помилки і шляхи їх виправлення; звертає увагу на кращі роботи; оцінює діяльність учнів на уроці.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)