МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 3
БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ
3.1.12. Визначення здоров’я (ВООЗ)
У преамбулі Всесвітньої організації охорони здоров’я записано, що здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних дефектів.
Здоров’я людини не можна розглядати як статичний стан. У ході історичного розвитку суспільних відносин воно постійно змінювалося. Те, що тепер вважають нормою, раніше віднесли б до патології, і
Тепер, в епоху науково-технічного прогресу, зовнішні умови змінюються настільки швидко, що організм людини з його біолого-генетичними і психофізіологічними параметрами не встигає набути запропонованого темпу. Провідні системи організму – нервова, серцево-судинна,
Сучасний лікар звичайно констатує здоров’я або хворобу. Однак ще К. Гален вказував на три можливі статуси організму: здоров’я, перехідний стан і хвороба. Вміння розпізнавати перехідний (проміжний) стан і попереджати його (це рівень кваліфікації лікаря) характеризує якісні параметри лікування.
В умовах формування нездорового або дискомфортного середовища, урбанізації життя граничні стани (тепер їх визначають ще як “треті стани”) поширюються на широкі верстви людей. Вони характеризуються тривалістю перебігу, охоплюють роки й десятиліття, можуть включати цілі періоди онтогенезу: дитинство, зрілість, старість. У дитячому віці граничні стани зумовлюють статус фізіологічної незрілості, у зрілому – скорочують психофізіологічні можливості і прискорюють старіння. Вивести людину або популяцію людей з третього стану в бік здоров’я – обов’язок лікаря.
Якісним параметром здоров ‘я є рівень здоров ‘я. Він формується в результаті ендогенних (статевих, вікових, спадкових тощо) і екзогенних (природно-соціальних) факторів. Соціально-економічні показники розвитку суспільної групи визначають рівень її здоров’я.
Водночас стан здоров’я населення може бути інтегральним критерієм якості навколишнього середовища.