НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СВІТУ, ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗВИТКУ
§ 2. Людина в середньовіччі
Прочитайте уривок із роману Вальтера Скотта “Айвенго”.
Як автор показує ставлення середньовічної людини до природи?
Сонце сідало за однією з порослих буйною травою галявину лісі… Сотні розлогих, широкочолих, з невисокими стовбурами дубів, які може бачили ще величну ходу римських легіонів, простягли свої вузлуваті руки над товстим килимом пишного зеленого дерну; а подекуди між ними видніли буки, гостролист та кущі різних порід, такі
1. Взаємодія людини і природи
Людина в добу Середньовіччя була до природи набагато ближчою, ніж ми. Проте помилково вважати, що між людиною і природою панувала цілковита гармонія. Природа часто змушувала людину відчувати свою слабкість. Запаси в коморі селянина чи феодала, від яких залежало їхнє життя, фактично залежали від волі 28 природи. Дощі з градом, посухи чи повені,
У середні віки клімат на Європейському континенті був нестабільним: то холоднішало, то теплішало. Вважається, що в XI ст. клімат континенту нагадував сучасний. Щоправда, в окремі періоди температура піднімалася і вище. У XIII-XIV ст. відбулося різке похолодання. Через це на півночі Європи часто траплялися неврожаї. Спостерігаючи за різкими перепадами клімату, середньовічні літописці постійно висловлювали побоювання про настання кінця світу.
У ранньому Середньовіччі велику роль у житті людини відігравав ліс та його багатства. За влучним висловом французького історика М. Блока, ліс супроводжував селянина “від колиски до домовини”. Ліс був основним будівельним матеріалом, він давав світло й тепло, із дерева виготовляли знаряддя праці, предмети ремесла й побуту. Проте ліс і все, що в ньому водилося, перебувало у власності сеньйора. Селяни мали йраво збирати хіба хмиз, а ще плоди та ягоди. Зрідка їм дозволяли полювати на дрібних тварин і випасати в лісі свиней. До того ж, ліс був місцем духовних шукань, заглиблень у себе. Саме тому в ньому оселялися ченці-самітники, щоб молитися і вести боротьбу зі спокусами. А ще ліси були місцями пригод мандрівних рицарів. Іноді в них переховувалися також розбійники, які нападали на подорожніх і грабували їх. Отже, для декого ліс був прихистком, а на інших там чатувала смертельна небезпека.
ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА
Рубіж VIII-IX ст. Із “Капітулярію про помістя” Карла Великого
…Щоб ліси і заповідні хащі наші добре охоронялись; і якщо де буде зручне місце для розчищення, розчищали б і полям заростати лісом не давали; а де мають бути ліси, ніяк не допускати їх вирубувати й нищити; звірів же в заповідних хащах наших пильно охороняти; дбати також про соколів і яструбів для нашої справи; та оброки, належні за це, старанно збирати. Управителі, а також старости і люди їхні, якщо ганятимуть свиней на випас у наш ліс, хай самі перші платять належну десятину, подаючи нам добрий приклад, аби потім і інші люди їхню десятину-платили повністю.
В епоху Середньовіччя людина розпочинає суттєво впливати на природу. І хоча цей вплив носив стихійний характер, його наслідки були непередбачуваними.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)