Історія економічних вчень
ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ
Хто є засновником неоінституціоналізму і які основні теоретичні положення його вчення?
Засновником неоінституціоналізму вважається Р. Коуз.
Рональд Гаррі Коуз (нар. 1910 р. в Англії) – американський економіст, професор Чиказького університету, Нобелівський лауреат 1991 р. Він займається пошуками інституціональної основи ринку, критикуючи тих економістів, яких хвилює тільки встановлення рівноважних ринкових цін і які ігнорують вплив права та інших соціальних інституцій на поведінку
Ще понад 60 років тому в невеликій праці “Природа фірми” (1937 р.) Р. Коуз намагався знайти відповідь на запитання, чому немає “суцільного ринку”, чому економічна діяльність всередині фірми не підпорядковується ринковим законам, а здійснюється на основі прямих наказів і команд. Відповідь він знайшов у тому, що “суцільний ринок” вимагає надзвичайно високих трансакційних витрат (витрат на укладення угод). Тією мірою, якою механізм прямого директивного управління дає можливість економити “транс – акційні витрати”, фірма витісняє ринок. Водночас,
Виходячи з цього, виникає проблема оптимізації розмірів фірм. Оптимум, за Коузом, визначається межею, на якій витрати ринкової координації дорівнюють витратам централізованого контролю. До цієї межі вигідна централізація, після неї – ринок. Оптимум залежить також від структури галузі, застосованих технологій і характеру конкуренції.
Ідеї Рональда Коуза заклали основу неоінституціоналізму, який пояснює структуру й еволюцію “соціальних інституцій” на основі трансакційних витрат. Зазначимо, що саме у відсутності ринкових “інституцій”, які забезпечують мінімізацію “трансакційних витрат”, Коуз вбачав головне лихо колишніх соціалістичних країн. Коуз доводив, що державний вплив на ринкову економіку має бути мінімальним.
Водночас із Р. Коузом основи неоінституціоналізму закладали й інші дослідники ринкових “інституцій”.