Історія економічних вчень
ЕВОЛЮЦІЯ КЛАСИЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст. ЗАВЕРШЕННЯ КЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ
Яке значення теорії ринків Ж. Б. Сея для сьогодення?
Чи не найбільше значення в теоретичній спадщині Сея має його теорія ринків, яка в економічній літературі одержала назву “закон Сея”. “Продукти купуються за продукти” як у внутрішній, так і в зовнішній торгівлі – ось коротка сутність теорії ринків Сея. Така проста думка викликала справжній фурор, який не затихає й досі.
Квінтесенція “закону
Тут можна назвати три обставини, які грунтуються на теоретичній спадщині А. Сміта:
1) “природний порядок” А. Сміта передбачає гнучкість цін і гнучкість заробітної плати, взаємовигідний за пасивної ролі грошей обмін працею та її результатами для всіх ринкових суб’єктів; іншого стану речей “закон Сея” не визнає;
2) “закон Сея” за принципами економічного лібералізму виключає будь-яке державне втручання в економіку;
3) теорія ринків Сея передбачає поступальний розвиток ринкових відносин на основі досягнень науково-технічного прогресу. “Пропозиція створює відповідний їй попит” – так лаконічно сформулював “закон Сея” видатний економіст XX ст. Дж. М. Кейнс, водночас піддаючи його критиці.
Якщо Адам Сміт зводив у кінцевому підсумку джерела доходів до праці (відповідно до трудової теорії вартості), то Жан Батист Сей (1767-1832) “перевернув” концептуальний підхід А. Сміта. На думку Ж. Б. Сея, джерелами доходів є такі фактори: праця породжує заробітну плату, капітал – прибуток, земля – ренту. Таким чином, вартість товару є не результатом праці, а похідною від факторів. Теорія факторів набула розвитку в працях інших економістів.
Відповідно до цієї теорії джерелом цінності (вартості) благ є не один фактор (праця), а сукупність факторів. Виробничі фактори звичайно розглядаються як рівнозначні джерела цінності. Деякі прихильники факторної концепції поділяють фактори на первинні (праця, земля) і проміжні (капітал). Роль проміжних факторів полягає в тому, щоб об’єднати первинні фактори.
У теорії факторів, як правило, фігурують три фактори: праця, земля і капітал, звідси її назва – “трифакторна теорія”.
Даються два основних пояснення участі факторів в утворенні вартості. Згідно з одним із них, кожний з факторів має специфічну властивість створення вартості: земля становить матеріальну основу створюваного продукту і його вартості; праця перетворює природну форму матеріалу; капітал примножує продуктивну силу праці та землі.
Подальшого розвитку і конкретизації теорія факторів набула в теорії виробничої функції (оптимального взаємозв’язку факторів у виробничому процесі). Водночас, вона виникла і формувалась як свого роду антитеза трудової теорії вартості, спростування положень і висновків класичної школи політичної економії.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)