Політологічний словник
Європеїзм – система цінностей, спільність культури, історичної долі народів країн Європейського континенту. У Є. вирізняють два взаємозалежних, але відносно самостійних начала. Одне характеризується спільністю історичного розвитку, матеріальної і духовної культури, що беруть початок з античної цивілізації. Інше спільне джерело – загальні риси сучасного суспільного та державного ладу. Є. увібрав у себе породжені в античну епоху демократію, її теорію (Платон, Аристотель) і практику (Перикл); вчення про людину
Є. зберіг і розвинув усе цінне, що дала наступним поколінням багатоукладна антична економіка: державну, суспільну (колективну) та приватну власність; ринкове господарство, різноманітні форми організації виробництва, в тому
Сучасний Є. спирається на досвід минулого і виходить з нових реалій Старого світу. Враховуючи, що Європа в XX ст. стала вогнищем двох світових воєн, що потрясли континент і світову цивілізацію в цілому, а також епіцентром “холодної війни” і розколу, європейська ідея і модель суспільного та державного розвитку базуються насамперед на збереженні і зміцненні світу, створенні ефективної загальноєвропейської системи безпеки. Інша основа сучасного Є. – всебічна економічна і політична інтеграція західноєвропейських країн відповідно до принципу, сформульованого ще Шарлем де Голлем: від “Європи батьківщин до батьківщини Європа” – загальноєвропейська ідентичність в усіх основних сферах суспільного і державного життя. Нарешті, великою проблемою для сучасної Європи є визначення її політики щодо США, з якими вона пов’язана стратегічними вимірами, перебуваючи в одному воєнно-політичному блоці НАТО, і щодо Сходу континенту – Росії та України, без яких немає Великої Європи і справжньої безпеки для континенту.
Котвнев А. А. Мир единый и многообразный. – М., 1995; Кудряченко А. І. Європейські перспективи України в епоху глобалізації //
Трибуна. – 2003 – № 5-6; Кудряченко А. /. Європейська інтеграція: концепція та реалії // Спостерігач. – 1996. – Na 25.
А. Кудряченко