Мета:
– повторити та систематизувати знання про особливості природи Євразії; формувати знання про екологічні проблеми материка та найбільш відомі природоохоронні території; вдосконалювати вміння та навички визначати та оцінювати наслідки впливу господарської діяльності людини на природу материка;
– розвивати вміння встановлювати причиново-наслідкові зв’язки, будувати логічні послідовності, робити висновки;
– формувати ціннісне ставлення до природи; розвивати екологічне мислення.
Обладнання: фізична карта
Тип уроку: комбінований.
Очікувані результати: учні оцінюють наслідки сучасного впливу господарської діяльності людини на природу материка; показують на карті природні об’єкти, занесені до списку ЮНЕСКО.
ХІД УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ
Робота в парах
Прийом “Взаємоопитування”, “Взаємоперевірка” (робота в парах, учні обмінюються тестовими завданнями, що підготували вдома, виконують їх та перевіряють
Робота в групах
Прийом “Географічний практикум”
Завдання. Пригадайте особливості компонентів однієї з природних зон Євразії та спробуйте припустити ступінь змін, які відбулися в цій зоні внаслідок господарської діяльності.
III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Прийом “Приваблива мета”
Завершенням вивчення природи материків є виявлення ступеня змін природних комплексів та компонентів під впливом господарської діяльності людини. В Євразії такі зміни набули гігантських масштабів, адже на території материка проживає понад 3/4 населення Землі. Господарська діяльність людей, безумовно, призводить до загострення екологічних проблем. Не обійшли ці проблеми й нашу країну, оскільки Україна є територію активного господарського освоєння.
Тому виявлення головних причин виникнення екологічних проблем та вивчення шляхів їх розв’язання є для нас дуже актуальним.
IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Виявлення ступеню порушення природних комплексів материка
Робота з мультимедійною презентацією
Завдання. Перегляньте презентацію та з’ясуйте, до загострення яких екологічних проблем призвела активна господарська діяльність на материку.
Особливо значних змін зазнали природні ландшафти Європи. На сьогодні європейські ліси покривають приблизно 312 млн га, понад половина з них – це ліси штучного плантаційного походження. Перший період великого вирубування лісів в Європі розпочався ще за часів Римської імперії, а найзначніші зміни сталися в період Середньовіччя. Процес скорочення площ європейських лісів триває. Існує реальна загроза, що крупні масиви незайманої європейської тайги будуть розчленовані та знищені в найближчі десятиліття. У хвойних лісах півночі Європи водилися бурі ведмеді, росомахи, рисі, які тепер залишилися тільки на охоронюваних територіях.
На диких кабанів, козуль, зубрів, оленів полювали протягом сторічь. Останній тур був убитий у першій половині XVII ст. Неодноразово на межі повного винищування опинялися зубри. Тепер рідко зустрічаються норки, лісові куниці, тхори, горностаї.
У зв’язку з винищуванням лісів і розширенням площ посівів змінилися умови життя багатьох тварин. У райони колишніх лісових просторів почали проникати степові тварини, переважно дрібні гризуни, які завдають шкоди посівам.
У зв’язку з осушенням боліт і забрудненням водойм скоротилася кількість водоплавних птахів.
В Азії, незважаючи на те, що ліси займають тут величезні простори, проблема збезлісення також існує. Мусонні ліси, які колись вкривали рівнини й гори, збереглися лише окремими острівцями. Вторгнення людини у вологі екваторіальні ліси ще недавно обмежувалося узбережжями морів і долинами річок. Але зараз їхню територію освоюють такими швидкими темпами: в Індонезії вирубують 1,5 млн га лісу на рік, тобто 2 % загальної площі лісів цієї країни, в Таїланді – 5, на Філіппінах – 7, у Малайзії – 8 %. За таких темпів вирубки вчені пророкують зникнення лісів протягом найближчих 50 років.
Не уникли змін й інші природні комплекси. Розорано близько 90 % степових просторів. Негативними прикладами “перевикористання” територій із. сухим кліматом стала поява антропогенних пустель, таких як Аралкум у Центральній Азії, східна окраїна пустелі Тхар в Індії, що насувається на сусідні райони зі швидкістю 800 м за рік.
Господарська діяльність активно “просувається” й в північні райони материка – лісотундру та тундру. Виявлення та освоєння потужних родовищ нафти, природного газу, руд кольорових металів призводить до пересування важкої техніки, яка продавлює тонкий шар грунту до мерзлоти. Це стає причиною потрапляння повітря до мерзлих порід та їх активного танення. Сліди гусеничних тракторів, як потворні шви, спотворюють тундру та не заростають десятиліттями.
Висновок 1. Посилення “тиску” господарської діяльності людей на природу материка стало причиною виникнення низки несприятливих явищ: засолення, заболочування, прискореної ерозії грунтів, обміління річок, замулювання водоймищ, забруднення природного середовища відходами сільськогосподарського й промислового виробництва, різкого скорочення й навіть зникнення багатьох видів тварин і рослин.
Прийом “Проблемне питання”
Які шляхи розв’язання цих проблем ви можете запропонувати?
2. ОхоронаприроднихкомплексівЄвразії
Величезні розміри Євразії, розмаїтість природних умов дозволяє створювати безліч різноманітних заповідних територій – заповідників, національних парків, заказників тощо. Лише спеціально створені умови можуть тепер зберегти зникаючі види тварин і рослин, пам’ятники природи. У Біловезькій пущі в Білорусі охороняють зубрів, у Батхизькому заповіднику в Туркменистані – куланів, у Казирангу – найстарішому національному парку Індії – охороняються індійський носоріг, бенгальський тигр, дикий слон, леопард, буйвол, рідкісні птахи й плазуни. У Росії, у Байкальському заповіднику, крім охорони багатьох природних об’єктів, займаються розведенням соболя, у заповідниках Читауен у Непалі охороняють великі череди носорогів. Зникаючі рідкісні рослини й тварини охороняються Всесвітнім фондом охорони природи. Створено міжнародну Червону книгу, куди занесені й підлягають охороні тварини й рослини, над якими нависла загроза вимирання. Серед них – більшість представників Євразії.
3. Природна спадщина ЮНЕСКО в Євразії
(Виступи учнів з повідомленнями про найвідоміші об’єкти природної спадщини ЮНЕСКО.)
1) Ліпарські острови (Італія) – група вулканічних островів у Тірренському морі на північ від Сицилії. Утворені приблизно 260 000 років тому під час вулканічної активності. На острові Стромболі розташований активний вулкан.
2) Національний парк Казіранга (Індія) – у парку є тропічні ліси, річки, луки, де охороняються слони. Тут мешкає найбільша (Уз світовій чисельності) у світі популяції однорогого носорога. Також у парку можна побачити бенгальських тигрів, індійських слонів, водяних буйволів, болотних оленів та інших диких тварин.
3) Національний парк Комодо (Індонезія) – охороняється єдина в світі популяція “Драконів Комодо” – найбільших на планеті ящірок.
4) Національний парк “Три паралельні річки” (Китай) (див. додаткові матеріали до уроку).
5) Острів Сокотра (Йємен) – 90 % рептилій і третина рослин є ендеміками, тобто зустрічаються тільки на цьому острові. Цей факт пояснюється тим, що Сокотра – це шматок африканського континенту з гірським рельєфом. Ця частина континентальної плити відокремилася від Африки близько 6 млн років тому. Опинившись в ізоляції, без впливу зовнішнього світу, місцева природа розвивалася особливим, власним шляхом, набуваючи при цьому унікальних ознак.
6) Національний парк Читван (Непал) – (див. додаткові матеріали до уроку).
7) Букові праліси Карпат (Україна, Словаччина) – транснаціональний природний об’єкт, що складається з десяти окремих масивів завдовжки 185 км. Лише тут найкраще зберігся генофонд бука лісового (Fagus sylvatica) та низки інших видів з його ареалу.
Висновок 2. Із метою збереження природних комплексів на території Євразії створено численні національні парки й заповідники, де охороняються тварини й рослини, елементи живої природи – гори, озера, джерела, льодовики тощо.
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Прийом “Проблемне питання”
Як ви вважаєте, у якій частині материка – європейській чи азіатській – екологічні проблеми стоять найбільш гостро? Чому?
Прийом “Бліцопитування”
– У яких частинах материка спостерігається найвищий ступінь зміни природних комплексів? Чим це пояснюється?
– Які види господарської діяльності людей негативно впливали на природу материка в давнину та в, наші часи?
– До загострення яких екологічних проблем призводить інтенсивна сучасна господарська діяльність? Які основні шляхи розв’язання цих проблем ви можете запропонувати?
– Для чого потрібні заповідні території? Чому багато природоохоронних територій Євразії занесені до списку природної спадщини ЮНЕСКО?
Прийом “Картографічний практикум”
Завдання. Позначте на контурній карті найвідоміші об’єкти природної спадщини ЮНЕСКО в Євразії.
VI. ПІДСУМОК УРОКУ, РЕФЛЕКСІЯ
Який власний внесок ви можете зробити для покращення екологічної ситуації у своєму населеному пункті, у своїй країні?
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Опрацювати відповідний параграф підручника.
2. За бажанням. Скласти перелік об’єктів на території України, які б на вашу думку, необхідно внести до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Підготувати доповідь з обгрунтуванням необхідності внесення одного з об’єктів за власним вибором до списку.
ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ
Біосферний заповідник Асканія-Нова. Фрідріх Фальц-Фейн 1828 . року у своєму родовому маєтку за власною ініціативою першим у світі вилучив з господарського використання ділянку своїх угідь, яка стала праядром теперішнього найбільшого в Європі (11054 га) заповідного типчаково-ковилового степу. Тут переважають багаторічні трави (51 %). До Червоної книги України занесено 13 видів вищих рослин: карагана скіфська, зіркоплідник частухоподібний, ковила українська, Лессінга та волосиста, тюльпани Шренка і скіфський, волошка Талієва, цибулі Регеля та скіфська, рябчик шаховий, зозулинець рідкоквітковий, дворядник крейдяний; три види грибів, чотири – лишайників. Шість видів квіткових асканійської автохтонної флори занесені до міжнародних червоних списків.
Тваринний світ заповідного степу переважно зберіг свою аборигенну фауну, за винятком крупних видів ссавців та птахів. Тут зустрічаються типові мешканці степового ландшафту: малий ховрашок, степовий байбак, тушканчик великий, заєць-русак, мишоподібні гризуни, а також середні та дрібні хижаки: звичайна лисиця, степовий тхір, ласка. У густому травостої мешкають не менше 1155 видів членистоногих, 7 видів земноводних і плазунів, 18 видів ссавців, у різні пори року зустрічається понад 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування.
В умовах, наближених до природних, утримують табуни диких копитних з різних континентів. Тут мешкають бізони, сайгаки, лань європейська, коні Пржевальського, туркменські кулани, благородні олені, кафрські буйволи. Влітку сюди випускають худобу ватусі, стадо антилоп канна, гну та нільгау, зебр та вихідців з далекої Індії – гаялів. Ближче до осені в центрі поду збирається велика кількість перелітних птахів: різні види качок, багатотисячні зграї журавлів, сірих гусей, куликів.
Національний парк “Плітвіцькі озера” в Хорватії включено до списку природної спадщини ЮНЕСКО, Національний парк розташований на висоті від 400 до 1200 м над рівнем моря, тому тут переважає гірська природа. Переважно ростуть бук, ялина, сосна, а в північно-західній частині парку – у містечку Чоркова Увала – перебуває буково-ялиновий ліс з унікальними екземплярами. Парк також цікавий із погляду вивчення карстових явищ – на його території розташовано 20 печер. Особливий інтерес становлять порожнини, розміщені під водоспадами.
Національний парк “Біловезька пуща”
Значна частина Білорусі й Польщі в минулому була вкрита лісами. Але від XIV ст. тут вирубували дерева, у результаті чого площа лісів значною мірою скоротилася. У первозданному вигляді вони збереглися лише в Біловезькій пущі. Її східна частина розміщена в Білорусі, а західна – у Польщі.
Ліс і тільки ліс на багато десятків кілометрів – саме це вражає людину, що вперше потрапила в ці чудові краї. Тут ростуть 40-метрові ялини, трохи далі – цілий масив струнких сосен. Кілька кроків – і картина змінюється: з’являються в’язи, липи, вільхи, Ільми та граби. Удалині можна побачити могутні дуби, деякі з яких налічують сотні років. Так, за 3 км на схід від села Старе Роматово (Білорусь) росте цар-дуб, якому 800 років. В останні десятиліття поповнився тваринний світ пущі. Тут живуть зубри, бурі ведмеді, європейські олені. Можна зустріти лося й тарпаноподібного коня, козулю й кабана, рись і вовка, лисицю й куницю.
Не менш різноманітним є пташиний світ Біловезької пущі: глухарі, тетереви, рябчики, орли, сови, куріпки, журавлі, чорні лелеки, а також безліч представників водоплавного птаха.
Національний парк “Три паралельні річки”
Національний парк “Три паралельні річки” розташований у Сіно-Тибетських горах (Китай). Він включає верхів’я трьох великих річок Азії: Янцзи, Меконгу й Салуїну, І хоча їхні водні потоки прориваються до гирл, що розміщені в різних районах Азії, у верхній течії всі вони блукають у глибоких ущелинах, що розташовані майже паралельно одна до одної. Цей парк є одним з унікальних зразків не тільки високогірного рельєфу, але і його еволюції. Майже 40 млн років тому в результаті зіткнення Індостану та Євразії виникло це диво природи – три паралельні річки й чотири симетричні гірські масиви. На підтвердження в горах на висоті понад 4000 м над рівнем моря вчені виявили сліди викопних морських відкладень.
“Три паралельні річки” – найбагатший із погляду біологічного різноманіття район Китаю. Тут сходяться три географічні області: Східна Азія, Південна Азія й Цинхай-Тибетське нагір’я. Завдяки особливостям рельєфу й розмаїтості клімату тут збереглися різноманітні види рослин давніх епох. Під час четвертинного льодовикового періоду багато представників флори, що населяють Євразію, загинули. Однак більша частина району паралельного протікання трьох річок не була скута льодами. Меридіональне розташування високих гір і глибоких ущелин забезпечило життєздатну смугу, де збереглися як рослини, так і тварини. Тому сьогодні район заслужено вважають найважливішим “біогенетичним фондом планети”. Тут росте п’ята частина всіх рідкісних рослин Китаю, живе понад чверть усіх видів фауни країни.
Національні парки Сагарматха й Читван
Непал – держава, розташована в Південній Азії між Індією й Китаєм. Його основна частина розміщена в межах Гімалаїв. Інтенсивне вирубування лісів і збідніння тваринного світу обумовили створення у країні національних парків і заповідників. Так, на північ від долини Катманду розміщений Національний парк Сагарматха. Сагарматха – це місцева назва Джомолунгми, що височіє в північній частині парку. Його територія включає верхні басейни системи річок Дудх-Коси й Бхоте-Коси і переважно складається з важкопрохідних земель верхніх Гімалаїв.
Сагарматха славиться мускусним оленем, або, як його ще називають, кабаргою. На животі в самців цього виду є залоза, що виділяє мукеус – сировину для фармацевтичної промисловості. Тому ці тварини були предметом інтенсивного полювання. У цей час через низьку чисельність гімалайської кабарги, торгівля її мускусом заборонена. Об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО є й королівський національний парк Читван, розташований за 200 км від Катманду. Колись його вважали природним притулком диких слонів. Однак потік туристів набув таких масштабів, що ці тварини пішли звідси. У цей час тут можна спостерігати азіатських носорогів, оленів, диких кабанів, ведмедів-губачів, крокодилів, бенгальських тигрів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)