МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 3
БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ
3.4. Медична гельмінтологія
3.4.2. Тип Плоскі черви ( Plathelminthes )
3.4.2.15. Альвеокок (Alveococcus multilocularis)
Альвеокок (Alveococcus multilocularis) – збудник альвеококозу.
Географічне поширення: Україна, Сибір, Аляска, Північ Канади, Південь Франції і Німеччини, північний Казахстан, Північний В’єтнам та ін.
Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.94) нагадує ехінокока, відрізняється більш дрібними розмірами (1,2-3,7 мм), кількістю гачків на сколексі кулястою
Рис. 3.94. Альвеокок (Alveococcus multilocularis), статевозріла особина.
Яйця морфологічно не відрізняються від яєць ехінокока, але більш стійкі до холоду.
Фіна – альвеококовий міхур є конгломератом дрібних пухирців розміром 3-5 мм, заповнених жовто-коричневою желеподібною масою з невеликою кількістю сколексів. Характерні центральна зона некрозу, екзогенний ріст із зруйнуванням навколишніх тканин і метастазування.
Життєвий цикл (рис. 3.95): альвеокок – біогельмінт.
Рис. 3.95. Життєвий цикл альвеокока:
1 – остаточні хазяї;
Альвеококоз – типове природно-осередкове захворювання.
Остаточні хазяї – вовки, лисиці, песці, у яких альвеокок знаходиться в кишківнику.
Проміжні хазяї – гризуни, рідко травоїдні тварини, людина.
Яйця альвеокока виділяються в зовнішнє середовище з фекаліями хворих хижаків. Гризуни заражаються, з’ївши корм, забруднений яйцями альвеокока.
Інвазійна для людини стадія – яйце. Людина заражається через брудні руки при обробці шкір тварин або при вживанні в їжу немитих лісових ягід.
Локалізація в тілі проміжного хазяїна і розвиток паразита в тілі людини аналогічні розвитку ехінокока. Найчастіше первинно уражається печінка, згодом міхурі утворюються й в інших органах (легені, нирки, селезінка, головний мозок та ін.)
Людина – біологічна кінцева ланка в життєвому циклі альвеокока. Хижаки заражаються, поїдаючи гризунів.
Патогенна дія: токсично-алергічна; зруйнування тканини ураженого органа; множинні ураження внутрішніх органів внаслідок відриву дочірніх пухирців і поширення їх з течією крові по організму (метастазовані).
Клініка. Альвеококоз клінічно нагадує картину злоякісних новоутворень відповідної локалізації. Альвеококоз печінки перебігає повільно. Характерні збільшення печінки, селезінки, жовтяниця.
Діагностика. Клінічна: та ж, що при ехінококозі. Лабораторна: біопсія ураженого органа і мікроскопія отриманих зразків; серологічні реакції.
Лікування. Хірургічне. Міхур доводиться видаляти разом з частиною ураженого органа, тому що він не має вираженої капсули.
У неоперабельних випадках – медикаментозне лікування впродовж 3-х років альбендазолом.
Профілактика. Особиста: миття ягід, кип’ятіння води.
Громадська: дотримання правил особистої гігієни, санітарно-просвітня робота.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)