Історія економічних вчень
НЕОЛІБЕРАЛІЗМ
Чим відрізняється грошово-кредитна політика М. Фрідмена від кейнсіанської?
Фрідмен серед усіх засобів впливу на економіку демократичного суспільства віддавав перевагу грошово-кредитній політиці, бо вона не призводить до надмірного диктату уряду й не обмежує індивідуальну свободу. Але його погляд на сутність, роль і механізм впливу грошово-кредитної політики відрізняється від кейнсіанської. У монетаризмі Фрідмена можна виділити такі основні моменти.
По-перше, це теорія економічного
По-друге, монетаристський підхід заперечує втручання держави у функціонування майже всіх елементів і сфер економічної системи, навіть таких, як освіта, суспільний
За Фрідменом, державне регулювання грошово-кредитної сфери має успіх тільки тоді, коли держава здатна впливати через центральний банк на масштаби й характер дій підприємницьких і комерційних структур, зокрема комерційних банків. Йдеться про контроль над банківською системою з метою зміцнення ліквідності фінансово-кредитних інститутів, тобто їхньої здатності своєчасно задовольняти вимоги вкладників. При цьому застосовуються різні методи: встановлення облікової (дисконтної) ставки відсотка, яку беруть банки, обліковуючи векселі; проведення операцій на відкритому ринку; встановлення норм обов’язкових резервів комерційних банків тощо.
По-третє, Фрідмен обстоює принцип поступовості у проведенні грошово-кредитної політики, згідно з яким заходи мають здійснюватися повільно, розраховуватися на роки і не реагувати на зміни кон’юнктури. Стабільність руху маси грошей Фрідмен розглядає як одну з найважливіших умов стабільності економіки в цілому. Він пропонує відмовитися від спроб використовувати грошово-кредитні заходи для впливу на реальні змінні (обсяг виробництва, рівень безробіття) у короткостроковому періоді, вважаючи головною метою цієї політики забезпечення контролю за цінами. Досягти цієї мети можна, за Фрідменом, дотримуючись “грошового правила”, яке передбачає стабільне і помірне зростання грошової маси у межах 3-5 % на рік незалежно від стану господарства, фази циклу тощо.