МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 3
БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ
3.4. Медична гельмінтологія
3.4.2. Тип Плоскі черви ( Plathelminthes )
3.4.2.13. Ціп’як карликовий (Hymenolepis nana)
Карликовий ціп’як (Hymenolepis nana) – збудник гіменолепідозу.
Географічне поширення: повсюдно.
Морфологія. Статевозріла особина білого кольору, довжиною 10-45 мм, складається із 100-300 члеників (рис. 3.88). Сколекс має чотири присоски та втяжний хоботок з одним віночком із 20-30 гачків.
Рис. 3.88. Ціп’як карликовий
Гермафродитні членики мають три кулястих сім’яники, розташованих в один ряд. Яєчник витягнутий у довжину, дволопатевий, за ним розміщений непарний жовтівник.
Зрілі членики широкі і короткі (0,22 х 0,5-1,0 мм), мають мішкоподібну матку, в якій від 100 до 200 яєць.
Яйця (рис. 3.89) округлі або овальні (50 х х 40 мкм), прозорі, з тонкою двоконтурною оболонкою. У центральній частині яйця знаходиться безбарвна округла онкосфера. Вона має свою власну оболонку і три пари гачків, розташованих паралельно або під невеликим кутом один до одного. Між оболонками яйця й онкосфери
Рис. 3.89. Ціп’як карликовий, яйце.
Фіна – цистицеркоїд.
Життєвий цикл: (рис. 3.90) людина є остаточним і проміжним хазяїном карликового ціп’яка.
Рис. 3.90. Ціп’як карликовий, життєвий цикл:
1 – людина – остаточний та проміжний хазяїн; 2 – яйце; З – цистицеркоїд; 4 – життєвий цикл карликового ціп’яка в кишках людини без виходу в зовнішнє середовище
(а – доросла особина; б – онкосфера; в – фіна).
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: тонка кишка.
Інвазійна стадія – яйце. Зараження відбувається при заковтуванні яєць із брудних рук. У тонкій кишці онкосфери вивільняються, проникають усередину ворсинок тонкої кишки і перетворюються в фіну. Через 4-6 діб цистицеркоїди руйнують ворсинки; ціп’яки, що виходять, прикріплюються до стінки кишки і за 2-3 тижні досягають статевої зрілості. Весь життєвий цикл карликового ціп’яка триває близько місяця.
Із зрілих яєць онкосфери можуть виходити у просвіт кишківника, починаючи новий цикл розвитку (аутоінвазія). При недотриманні правил особистої гігієни можливе повторне зараження хазяїна (аутореінвазія). Внаслідок цих процесів кількість паразитів у хазяїна може досягати декількох сотень.
Остаточним хазяїном паразита і джерелом інвазії для людини можуть бути пацюки і миші, а проміжним хазяїном – борошняний хрущак і його личинки.
Патогенна діяі ураження слизової оболонки внаслідок дії ферментів онкосфер і механічне зруйнування ворсинок кишківника цистицеркощами; порушення процесів травлення і всмоктування в тонкій кишці, розвиток дисбактеріозу.
Клініка. Хворіють в основному діти. При невеликій кількості паразитів хвороба проходить безсимптомно. При інтенсивній інвазії характерні зниження апетиту, нудота, непостійні випорожнення. Можуть бути болі в животі, алергічні висипки.
Діагностика. Клінічна: поєднання непостійної діареї і токсично-алергічних явищ. Лабораторна: овоскопія свіжовиділених фекалій, тому що яйця ціп’яка швидко руйнуються і деформуються в зовнішньому середовищі. Дослідження повторюють тричі з інтервалом 5-7 днів внаслідок непостійного виділення яєць при невеликому ступені інвазії.
Лікування. Застосовують протиглистяні препарати.
Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни. Громадська: профілактичне обстеження дітей у дитячих садках і школярів молодших класів, працівників дитячих садків і харчових підприємств. При виявленні хворих обстежують всіх членів родини.
Виконання вимог санітарного режиму в дитячих установах, боротьба з гризунами, санітарно-просвітня робота.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)