УРОК 69
Державний борг. Безпечна межа дефіциту державного бюджету та державного боргу
Мета уроку: формувати в учнів поняття про державний борг; розкрити особливості класифікації державного боргу; з’ясувати безпечну межу дефіциту державного бюджету та державного боргу; розвивати пізнавальні інтереси в учнів, логічне мислення; продовжувати формувати вміння працювати з різними джерелами знань, порівнювати, узагальнювати, робити висновки.
Основні поняття: державний борг, класифікація державного боргу, внутрішній борг,
Тип уроку: вивчення нового навчального матеріалу.
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
III. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
>> “Мозковий штурм”
Упродовж 2-3 хв. учні висловлюють свої думки з питань:
¦ Чому більшість країн світу мають державні борги?
¦ Як на вашу думку, сама по собі наявність державного боргу дає уявлення про реальний фінансовий стан держави?
IV. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
Що таке, на вашу думку, державний борг?
(Державний борг (DG)
Структурно державний борг України складається з внутрішнього і зовнішнього. Розмір державного боргу, згідно з даними, наведеними на сайти Міністерства Фінансів України (www. minfin. gov. ua), на 31.12.2010 року, представлені в таблиці.
Внутрішній і зовнішній борги України
Рік | Внутрішній | Зовнішній | ||
Тис. дол. США | Тис. грн. | Тис. дол. США | Тис. грн. | |
2005 | 3 799 661,57 | 19 188 290,90 | 8 704 222,93 | 43 956 325,90 |
2006 | 3 288 655,86 | 16 607 712,12 | 9 803 183,83 | 49 506 078,42 |
2007 | 3 526 017,09 | 17 806 386,34 | 10 591 661,77 | 53 487 891,96 |
2008 | 5 800 850,34 | 44 666 547,59 | 11 171 831,40 | 86 023 101,79 |
2009 | 11 405 144,25 | 91 070 076,77 | 17 022 696,28 | 135 926 229,69 |
2010 | 19 530 004,29 | 155 498 926,908 | 34 760 018,75 | 276 759 269,28 |
Як бачимо з даних, наведених у таблиці, внутрішній та зовнішній борги України за останні роки зростали дуже високими темпами.
Сукупний державний (прямий) і гарантований борг України у 2010 році зріс на 36,4%, або на 14,476 млрд. дол. США, – до 54,289 млрд. дол. (432,235 млрд. грн.).
У повідомленні Мінфіну також зазначається, що на початок 2011 р. державний (прямий) і гарантований зовнішній борг становив 34,76 млрд. дол. США, або 64,02% від загальної суми. За весь минулий рік його обсяг зріс на 30,4%, або 8,113 млрд. дол. США, зокрема в грудні – на 5,7%, або 1,872 млрд. дол.
Прямий зовнішній держборг зріс за минулий рік на 34,2%, або 5,813 млрд. дол. США, – до 22,836 млрд. дол., зокрема в грудні – на 5,9%, або 1,274 млрд. дол. Гарантований зовнішній борг у 2010 р. зріс на 23,9%, або 2,3 млрд. дол. США, – до 11,924 млрд. дол., зокрема в грудні – на 5,3%, або 598 млн. дол.
Сукупний внутрішній борг збільшився за 2010 р. 48,3%, або на 6,363 млрд. дол. США, – до 19,53 млрд. дол., зокрема в грудні – на 0,8%, або 154 млн. дол.
Прямий внутрішній держборг зріс у 2010 р. на 56%, або 6,388 млрд. дол. США, – до 17,793 млрд. дол., зокрема в грудні – на 0,9%, або 160 млн. дол.
Гарантований внутрішній борг скоротився минулого року на 1,4%, або 24 млн. дол. США, – до 1,737 млрд. дол., зокрема в грудні – на 0,4 %, або на 6 млн. дол.
Загальний гарантований борг збільшився за минулий рік на 20%, або 2,276 млрд. дол. США, – до 13,66 млрд. дол., зокрема в грудні – на 4,5 %, або 592 млн. дол.
У повідомленні Мінфіну наголошується, що на динаміку прямого зовнішнього боргу у 2010 р. вплинули: отримання двох траншів від Міжнародного валютного фонду (МВФ) на суму 16,05 млрд. грн. (тут і далі – у гривневому еквіваленті), випуск єврооблігацій на 19,8 млрд. грн., отримання комерційної позики від ВТБ на 15,8 млрд. грн.
V. Вивчення нового матеріалу
Економічна суть державного боргу проявляється через такі дві властиві йому функції:
¦ фіскальну – залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків;
¦ регулятивну – коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів Національним (Центральним) банком країни.
Головними причинами створення і збільшення державного боргу є: збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів, циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки, скорочення податків із метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат, вплив політичних бізнес-циклів – надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів із метою завоювання популярності виборців та збереження влади.
Існує позитивний взаємозв’язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, у свою чергу, вимагає додаткових витрат бюджету на його обслуговування, через що збільшує бюджетний дефіцит.
На обсязі бюджетного дефіциту відбуваються всі зміни у величині державного боргу, у тому числі ті, що зумовлені впливом інфляції. Саме тому важливо, щоб державна заборгованість вимірювалась також у реальних, а не лише в номінальних величинах.
Бюджетний дефіцит є різницею між державними витратами й доходами. Фактичний бюджетний дефіцит, за виключенням інфляційної частки відсоткових платежів (операційний дефіцит), можна підрахувати за допомогою такої формули:
OBD = BD – DG • р,
Де OBD – операційний бюджетний дефіцит;
BD – фактичний бюджетних дефіцит;
DG – розмір державного боргу на початок року;
Р – темп приросту інфляції за рік, %.
За умов інфляції оголошуваний у звітах бюджетний дефіцит перевищується на величину (DG • p). За високих темпів інфляції ця величина може бути досить значною. Як наслідок можливі ситуації, коли спостерігається зростання номінального державного боргу за одночасного зниження реальної заборгованості. Це ускладнює оцінювання бюджетно-податкової політики.
Абсолютний розмір державного боргу є не дуже показовим макроекономічним індикатором, оскільки борг зростає в міру збільшення ВВП і на його величину впливає інфляція. Більш змістовними є відносні показники заборгованості, а саме: відношення боргу до ВВП, відношення суми обслуговування боргу до ВВП.
Відносна величина державного боргу (“борг/ВВП”) залежить від таких факторів, як рівні реальної відсоткової ставки, якою визначається розмір виплат за боргом, темп зростання реального ВВП та обсяг первинного бюджетного дефіциту. Зменшення відносної заборгованості в економіці можливе за умови, якщо темпи зростання реальної відсоткової ставки будуть нижчими за темпи зростання реального ВВП, а частка первинного бюджетного надлишку відносно ВВП збільшуватиметься.
Управління державним боргом (у широкому розумінні) – це один із напрямів фінансової політики держави в особі органів державної влади й управління щодо визначення боргової стратегії держави, зокрема цілей боргового фінансування, визначення вартості й обсягу державного боргу, організації планування, обліку, звітності та контролю державного боргу, з метою задоволення фінансових потреб держави та суспільства в режимі раціонального використання бюджетних коштів, економії ресурсів, опосередкованих борговими зобов’язаннями Уряду та мінімізації обслуговування боргу.
Головними напрямами управління держаним боргом є пошук надійних джерел для виплати боргу та раціональне використання зовнішніх запозичень.
За визначенням експертів Світового банку, ефективне управління державним боргом включає в себе три специфічні взаємопов’язані процеси:
¦ вибір придатного виду фінансування;
¦ рішення про розмір позик;
¦ ведення повної та своєчасної звітності про наявний борг держави.
Критерієм ефективності операцій із державним боргом є досягнення економії коштів державного бюджету. Наразі існує значна кількість нормативно-правових актів, що частково регулюють порядок утворення державного боргу, його обслуговування та погашення, проте слід констатувати, що вони не створюють цілісної системи, порядку, форм та методів ефективного управління державним боргом.
Сама по собі наявність державного боргу не дає уявлення про реальний фінансовий стан держави. Державний борг – це складне явище, зумовлене низкою факторів, що в умовах кожної окремої держави має свою специфіку. Підтвердженням цьому є досвід Англії, яка вважається батьківщиною державного кредиту та яка, незважаючи на зростання державного боргу, досягла розквіту економіки.
Державний борг має економічно обгрунтовані межі. Однією з головних характеристик становища боргової залежності країни є відношення суми зовнішнього державного боргу до ВВП. На початок 2011 р. найбільший розмір зовнішнього боргу мали США (13 980 млрд. дол.) і країни СС (13 720 млрд. дол.). Значні розміри зовнішнього боргу мають також Німеччина, Франція, Бразілія, Індонезія, Угорщина. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, відбувається зростання зовнішньої заборгованості у світі. Усе вище означене дає підстави зробити висновок, що проблема полягає не стільки в розмірах державних запозичень, скільки в їх використанні.
До категорії країн із надмірним рівнем заборгованості належать ті, що впродовж останніх років мали перевищення критичного значення хоча б одного з таких показників: відношення величини накопиченого боргу до ВВП становило понад 80% або відношення величини боргу й відсоткових платежів до експорту перевищувало 220 %.
Існування великого державного боргу може підривати економічне зростання країни й негативно впливати на її фінансовий стан. Наявність державного боргу вимагає здійснення щорічних відсоткових платежів, які мають фінансуватися за рахунок податкових надходжень. За стрімкого зростання таких видатків держава повинна або зменшувати видатки на фінансування соціально-економічних програм, або збільшувати свої доходи. Збільшення доходів бюджету досягається за рахунок установлення податків та інших обов’язкових платежів чи додаткових державних позик. Додаткові позики вимагають додаткових видатків на обслуговування державного боргу, а введення нових податків може підірвати зацікавленість підприємців до бізнесу. Оскільки джерелом погашення державного боргу є доходи бюджету, зокрема податкові надходження, то можна стверджувати, що зростання боргу порушує збалансованість бюджету і провокує бюджетний дефіцит з його негативними економічними, соціальними й фінансовими наслідками. Досвід більшості європейських країн підтверджує, що лише ті країни зуміли уникнути серйозних боргових труднощів, які зуміли проконтролювати дефіцити своїх бюджетів. Використання державних позик на фінансування поточних витрат бюджету, у тому числі на обслуговування державного боргу, є найменш ефективним способом. На жаль, така ситуація характерна майже для всіх постсоціалістичних країн Європи.
Граничні розміри державного внутрішнього і зовнішнього боргу встановлює Верховна Рада України одночасно із затвердженням державного бюджету України на наступний рік.
Рівень бюджетного дефіциту також належить до найважливіших індикаторів фінансової безпеки будь-якої держави. Існують різні оцінки його граничного розміру. Наприклад, Маастрихтський договір з-поміж інших умов потенційним учасникам валютного союзу висуває й таку, як межа дефіциту держбюджету (3 % від ВВП). Згідно з даними міжнародної статистики, “нормальна” величина бюджетного дефіциту в індустріально розвинених країнах коливається у межах 3-4 % від розміру ВВП за середньосвітової його величини 4,5%. Існує тенденція до стабілізації бюджетного дефіциту в середньосвітовому вимірі 4-5% від обсягу ВВП.
Щодо впливу бюджетного дефіциту на розвиток економіки існують різні погляди. Прихильники концепції дефіцитного фінансування бюджетних видатків грунтуються на тому, що бюджетний дефіцит не є деструктивним фактором. Для національної економіки він не становить загрози, оскільки всі видатки, у тому числі й ті, що перевищують доходи, здійснюються на території певної держави та сприяють зростанню добробуту країни. Якщо дефіцит буде зосереджений у бюджеті розвитку, то в цьому разі зростання дефіцитного фінансування може привести до інвестиційного та інноваційного зростання. Крім того, дефіцит бюджету, відповідно до теорії дефіцитного фінансування, означає збільшення доходів суб’єктів господарювання і населення (одержувачів бюджетних коштів), що стимулює зростання купівельної спроможності, продуктивності праці й розширення національного виробництва. А це, у свою чергу, веде до зростання податкових надходжень.
Економісти неокласичного напряму дотримуються протилежної позиції. На їхню думку, хронічні дефіцити неминуче вимагатимуть більш високих податків у майбутньому, що рівнозначно перекладанню поточного економічного тягаря на майбутні покоління. Для фінансування дефіциту мають залучатись емісія грошей і позики, що веде до розладу грошово-кредитної системи, девальвації національної валюти, зростання внутрішнього і зовнішнього боргу держави.
До сьогодні вважалось, що щорічно збалансований бюджет – це одне з головних завдань бюджетної політики держави. В основу такого підходу покладено концепцію збалансованості бюджету в процесі економічного циклу. Логічне обгрунтування цієї концепції полягає в наступному. Для того щоб протистояти спаду виробництва, уряд має знижувати податки та збільшувати державні видатки, тобто провокувати дефіцит бюджету. Під час економічного зростання слід підвищувати податки та знижувати урядові витрати. Позитивне сальдо бюджету може бути використане на покриття державного боргу, що виник у період спаду. Але, як свідчить практика, спади та піднесення в економічному циклі можуть бути неоднаковими за глибиною і протяжністю. Намагаючись збалансувати бюджет, уряд повинен або підвищити ставки податків, або скоротити державні витрати, або використовувати комбіновані заходи. Простота цих рекомендацій щодо подолання бюджетного дефіциту є досить ілюзорною. Як демонструє досвід багатьох країн, така політика вимагає дуже тонкого збалансованого поєднання заходів з підвищення дохідної бази та скорочення державних видатків, адже державні видатки також мають різний характер – споживчий та інвестиційний. Отже, ідеться про скорочення непродуктивних бюджетних витрат і зростання інвестицій у виробництво й у “людський капітал” – освіту, охорону здоров’я, соціальні компенсації.
В умовах ринкової економіки, як стверджують сучасні західні фінансові теорії, дефіцит може бути корисним у випадку, коли під час спаду виробництва держава витрачає більше грошей, ніж одержує: він забезпечує збільшення попиту, у тому числі купівельну спроможність населення. Споживачі починають більше купувати, підприємці – більше продавати. Унаслідок цього зростають обсяги виробництва і скорочується безробіття.
Проте в період піднесення економіки держава не може дозволити собі дефіцит бюджету, оскільки він стимулюватиме інфляцію. Отже, бюджет, у якому збалансовано доходи й видатки, потрібен не щорічно, а в певний період, тобто впродовж економічного циклу. В окремі роки з метою стимулювання ділової активності держава може допускати дефіцит бюджету.
VI. Закріплення нових знань і вмінь учнів
1). Чи правильні нижченаведені твердження?
1. Бюджетний дефіцит та державний борг загрожують незалежності країни.
2. Рівень розвитку країни має значення для оцінювання рівня її державного боргу та бюджетного дефіциту.
3. Якщо національна економіка досягла рівня повної зайнятості ресурсів і державні видатки перевищують податкові надходження, виникає структурний дефіцит бюджету.
4. Прискорений розвиток національної економіки можливий лише тоді, коли державний борг не зростає.
5. Державний бюджет відбиває інтереси лише міністерств і відомств, підприємств та організацій.
6. Дефіцит державного бюджету може фінансуватись за рахунок додаткової емісії грошей.
Відповіді: 1 – так; 2 – так; 3 – так; 4 – ні 5 – ні; 6 – так.
2). Розв’яжіть тестові завдання.
1. Одна з реальних проблем державного боргу полягає в тому, що:
А) держава може збанкрутувати;
Б) скорочується нерівність у доходах;
В) збільшується частка заощаджень за всіх рівнів використовуваного доходу;
Г) частина національного продукту переходить до інших країн.
2. Зовнішня заборгованість країни – це наслідок:
А) прямих зовнішніх інвестицій в економіку країни;
Б) продажу матеріальних активів іноземцям;
В) позичання країною коштів за кордоном та продажу фінансових активів за кордон;
Г) придбання країною фінансових активів.
3. Дефіцит державного бюджету може фінансуватися за рахунок:
А) прибутків ділових підприємств;
Б) доходів домогосподарств;
В) додаткової емісії грошей;
Г) золотовалютних резервів країни.
4. До головних причин неспроможності країн сплачувати свої зовнішні борги належить така:
А) правильна макроекономічна політика країн боржників;
Б) зниження відсоткових ставок у розвинених країнах;
В) різка зміна кон’юнктури на світових ринках, що супроводжується погіршенням умов торгівлі країн-боржників;
Г) відсутність стимулів до відмови від сплати боргу.
5. Економічна суть державного боргу виявляється через таку її функцію:
А) фіскальну;
Б) мотивуючу;
В) стримувальну;
Г) стратегічну.
6. Управління державним боргом не включає таку стадію:
А) підготовка;
Б) використання;
В) погашення;
Г) залучення.
3). Виконайте практичне завдання.
Уряд країни взяв позику за кордоном у сумі 500 млн. дол. за річною ставкою 10%. Ці кошти використано для реалізації інвестиційного проекту, який забезпечує щорічний приріст ВВП на суму 100 млн. дол. упродовж кількох років. Визначте:
А) на скільки зросте державний борг;
Б) чи зросте чистий тягар боргу, який несуть громадяни цієї країни.
Розв’язання:
А) державний борг зросте на суму взятої за кордоном позики, тобто на 500 млн. дол.;
Б) чистий тягар боргу не зросте, тому що сума сплати відсотків за рік менша від щорічного приросту ВВП, з якого виплачують борг. Сплата відсотків дорівнює 50 млн. дол. (500 • 0,1), а щорічний приріст ВВП – 100 млн. дол. Різницю між ними (100 – 50 = 50 млн. дол.) накопичують для сплати основної суми боргу.
VII. Підсумок уроку
VIII. Домашнє завдання
1. Опрацювати теоретичний матеріал.
2. Скласти зведену таблицю сумарного боргу країн світу відносно ВВП за інформацією ЗМІ (журналів періодики, Internet – ресурсів).
(2 votes, average: 5,00 out of 5)