Розділ 6 ЖИВЛЕННЯ І ТРАВЛЕННЯ
Відкушуючи шматочок котлети, яблука чи пиріжка, ви навіть не уявляєте, які мандри і пригоди чекають на ці ласощі у вашому організмі, перш ніж вони перетворяться на необхідні для вас поживні речовини. Як відбувається процес перетворення їжі на молекули речовин, що їх може використати ваш організм у реакціях метаболізму? Як ці речовини потрапляють до клітин?
Ви щодня бачите рекламу різноманітних соусів, йогуртів, напівфабрикатів, що гарантують вам міцне здоров’я. Чи дійсно
Відповіді на ці запитання ви знайдете, вивчаючи розділ “Живлення й травлення”. Ви дізнаєтеся також про калорійність харчових продуктів; про будову й функції травної системи; про процес травлення та його регуляцію.
§ 28. Функції живлення. Будова травної системи
Живлення та їжа. Для чого ми їмо те, що їмо? Живлення забезпечує дві основні потреби організму. По-перше, з одними речовинами, які надходять в організм у складі їжі – а це білки, жири, мінеральні солі, вода, – ми отримуємо будівельні матеріали для створення нових клітин і міжклітинних
Основною характеристикою поживних речовин є їх енергетична цінність, або калорійність. Її визначають за тим, скільки енергії вивільнюється під час розщеплення одиниці маси поживної речовини. Одиницею вимірювання енергії є джоуль або калорія (1кал = 4,18 Дж). Енергетичну цінність речовин зазвичай вимірюють, розраховуючи, скільки кілоджоулів або кілокалорій припадає на 1 г речовини.
Енергетична цінність жирів – 38,9 кДж/г, білків – 17,2 кДж/г, вуглеводів – 17,2 кДж/г. Як джерела енергії поживні речовини взаємозамінні. Проте білки використовуються організмом в енергетичних реакціях украй рідко, оскільки основне завдання цих поживних речовин – постачання амінокислот для участі в пластичному обміні.
Дуже важливими речовинами, які ми одержуємо з їжею, є вітаміни. Для нормальної життєдіяльності людини вітаміни необхідні в невеликих кількостях, проте в організмі вони виробляються недостатньо або не виробляються зовсім. Вітаміни зазвичай є складовими ферментів або інших біологічно-активних речовин (див. табл. 1 на форзаці). Разом з гормонами вони регулюють процеси життєдіяльності організму. Недостатнє вживання вітамінів спричиняє тяжкі захворювання нервової системи, органів зору, шкіри тощо.
Мал. 28.1.
Будова травної системи (а): 1 – ротова порожнина; 2 – глотка; З – слинні залози;4 – стравохід; 5 – діафрагма; 6 – печінка; 7 – жовчний міхур; 8 – шлунок; 9 – підшлункова залоза; 10 – дванадцятипала кишка; 11 – тонкий кишечник; 12 – товстий кишечник; 13 – апендикс;
14 – пряма кишка; 15 – анальний отвір. Будова стінки травного тракту (б): 16 – слизова оболонка; 17 – лімфатичні судини;
18 – травні залози; 19 – підслизова оболонка; 20 – гладенькі м’язи; 21 – нерви; 22 – очеревина
Щоб оцінити роль води й мінеральних речовин у функціонуванні організму, пригадайте про частку води в його загальній масі, про роль Кальцію й Фосфору у формуванні кісткової тканини, у скороченні м’язів, про значення Кальцію в зсіданні крові тощо.
Травлення і травна система. Більшість харчових продуктів зазнає в організмі попередньої обробки, завдяки якій вони стають придатними для засвоєння Цю обробку називають перетравленням їжі. На першій стадії перетравлення їжа механічно подрібнюється. На другій – за участю спеціальних травних ферментів відбувається хімічне розщеплення великих органічних молекул на простіші сполуки. У результаті перетравлення молекули білків розщеплюються на амінокислоти, молекули крохмалю – на глюкозу, молекули жирів розпадаються на гліцерин та жирні кислоти. Речовини, що утворилися, надходять у кров або лімфу і разом з ними переносяться до клітин.
Проте не всі компоненти їжі можуть бути перетравленими. Наприклад, целюлоза, що входить до складу рослинних клітин, перетравлюється лише частково. Неперетравлені рештки видаляються з організму. Усі описані етапи обробки їжі називають травленням.
Травлення відбувається в травному тракті, який разом з травними залозами утворює травну систему (мал. 28.1 а). Травні залози виробляють травні соки, які містять ферменти й деякі інші речовини, необхідні для травлення. Травний тракт складається з ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, тонкого й товстого кишечнику, який закінчується анальним отвором. Кожен із цих відділів виконує певну функцію в процесі травлення.
Відділи травної системи відрізняються за будовою, проте загальний план будови стінки травного тракту (мал. 28.1 б) в усіх них той самий. Внутрішній її шар утворений слизовою оболонкою, що складається з епітелію. За нею йдуть шари гладеньких м’язів, які оточує сполучна тканина.
Деякі клітини епітелію виділяють травні соки й слиз, який огортає їжу й полегшує її проходження по травному тракту. Слиз захищає від перетравлення епітеліальну тканину. Наступний шар – м’язовий, представлений кільцевими і подовжніми м’язами. їх скорочення забезпечує рух їжі по травному тракту та її перемішування. За м’язовим шаром розташована серозна оболонка – це зовнішній шар стінки травного тракту. Вона утворена волокнистою сполучною тканиною і є частиною очеревини. Очеревина захищає травний тракт і зменшує тертя відділів під час скорочення, за допомогою її виростів шлунок і кишечник прикріплюються до задньої стінки черевної порожнини. Усі шари стінки травного тракту пронизані густою мережею кровоносних судин і нервових закінчень.