Історичний розвиток тваринного світу. Протерозойська ера. Палеозойська ера

ОРГАНІЗМИ І СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ

УРОК № 59

Тема. Історичний розвиток тваринного світу. Протерозойська ера. Палеозойська ера.

Мета: Ознайомити учнів з основними етапами історичного розвитку тваринного світу, подіями протерозойської й палеозойської ер.

Обладнання й матеріали: Підручник [1], зошит [3], фотографії, малюнки, плакати, схеми, що дозволяють ілюструвати основні етапи історичного розвитку тваринного світу, події протерозойської й палеозойської ер.

Базові поняття й терміни: протерозойська ера, палеозойська

Хід уроку

І. Організаційний етап

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Обговорення питання

Що ви знаєте про тварин, які заселяли Землю раніше, а потім зникли?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя з елементами бесіди

1. Основні етапи історичного розвитку тваринного світу

Історію Землі вчені розбивають на ери, ери – на періоди, періоди – на епохи. Основні етапи розвитку живої природи представлені в таблиці.

Таблиця. Етапи розвитку життя на Землі

В архейську еру атмосфера Землі була без кисню. На всій Землі переважав теплий і вологий клімат. У цей період широкого поширення набули різноманітні бактерії. Про це свідчать родовища вапняку й мармуру – порід органічного походження. В архейську еру з’являються організми еукаріоти й багатоклітинні організми.

У результаті змін клімату природним добором зберігалися організми, у яких формувалися пристосування, що відповідають середовищу існування. Це зумовило еволюцію живої природи, формування нових видів.

Наприкінці архейської ери з’явилися перші зелені водорості – еукаріоти – організми з оформленим ядром. Формування багатоклітиннихорганізмів поклало початок диференціації органів і тканин, спеціалізації клітин, їхньої пристосованості до виконання певних функцій.

2. Протерозойська ера

На початку протерозойської ери атмосфера, як і раніше, не містила кисню, однак клімат змінився: сформувалися кліматичні пояси, включаючи арктичний, з’явилися сезонні зміни клімату. Нагромадження вільного кисню зумовило виникнення організмів – аеробів, які використовували його для дихання. Це створювало нові взаємини між організмами: деякі бактерії, рослини виділяли в навколишнє середовище кисень, синтезували органічні речовини, які використовувалися тваринами. У водах океану з’явилися багатоклітинні зелені водорості.

Предками багатоклітинних тварин були колоніальні організми.

Широкого поширення в протерозої набули кишковопорожнинні. Вони мали здатність рухатися, але радіальна симетрія тіла й відсутність м’язової тканини обмежували подальшу еволюцію цих тварин.

Еволюція тварин пішла шляхом формування двосторонньої симетрії тіла й м’язів. Ці ароморфози привели до виникнення плоских червів. Розчленовування тіла на сегменти у кільчастих червів також вважають ароморфозом, завдяки якому рухи стали значно різноманітніші. Це стимулювало подальший розвиток нервової системи, органів чуття, що давало значні переваги в боротьбі за існування. Від давніх кільчастих червів пішли членистоногі.

До кінця протерозою вже існували усі типи безхребетних: одноклітинні, губки, кишковопорожнинні, черви, членистоногі.

В океані з’явилися перші хордові тварини типу ланцетників. Виникнення хорди, що виконує роль кістяка, відіграло велику роль в еволюції хребетних, тому що у них збільшилися розміри тіла, став розвиватися головний мозок, ускладнилася поведінка.

3. Палеозойська ера

Палеозойська ера за своєю тривалістю – понад 300 млн років – перевершує усі наступні ери. Вона включає ряд періодів.

На початку ери, протягом кембрійського й ордовицького періодів, панує клімат “вічної весни”, не відбуваються зміни пір року. Життя зосереджене у водах океану, де живуть різноманітні водорості й усі типи безхребетних тварин. У морях і океанах широко поширені трилобіти – безхребетні членистоногі тварини, що жили тільки в палеозої. Вони плазували по дну, зариваючись в мул. Розміри їхнього тіла досягали від 2-4 см до 50 см. В ордовицький період з’явилися перші хребетні – панцирні безщелепні.

У силурійський період змінюється клімат, формуються кліматичні пояси. Спостерігається наступ льодовика. Життя продовжує розвиватися у воді.

У цей період на Землі поширилися корали, різноманітні молюски. Поряд із трилобітами численні ракоскорпіони, що досягали в довжину двох метрів. Ці тварини жили у воді й дихали за допомогою зябер. До кінця палеозойської ери вони вимерли.

У силурійський період поширилися безщелепні панцирні “риби”. Але вони тільки зовні нагадували риб. Насправді це особлива самостійна гілка хордових. Всі безщелепні жили в прісних водоймах і вели придонний спосіб життя. У порівнянні з першими хордовими безщелепні мали переваги в боротьбі за існування. їхнє тіло було захищено панциром, що складається з окремих пластин.

Наприкінці силуру в результаті горотвірних процесів збільшилася площа суші й створилися передумови для виходу рослин на сушу. Першими наземними рослинами були, очевидно, псилофіти й риніофіти. Вони з’явилися приблизно 440-410 млн років тому.

У девонський період від псилофітів пішли давні папороті, хвощі, плауни. У них формується коренева система, за допомогою якої вода з мінеральними солями поглинається із грунту. Серед інших ароморфозів варто назвати появу листя.

У девоні в морях з’явилися щелепнороті панцирні риби, що витиснули безщелепних. Формування кісткових щелеп – важливий ароморфоз, що дозволив їм активно полювати й перемагати в боротьбі за існування.

У девоні з’являються також дводишні й кистепері риби, у них поряд із зябровим виникало легеневе дихання. Ці риби могли дихати атмосферним повітрям. Дводишні риби перейшли до придонного способу життя. Зараз вони збереглися в Австралії, Африці, Південній Америці.

У кистеперих риб у прісних водоймах плавець за своєю будовою нагадував п’ятипалу кінцівку. Така кінцівка дозволяла рибам не тільки плавати, але й переповзати з однієї водойми в іншу. У наш час зберігся один вид кистеперої риби – латимерія, що живе в Індійському океані.

Від кистеперих риб пішли перші наземні хребетні – стегоцефали, які поєднують ознаки риб, земноводних і плазунів. Стегоцефали жили в болотах. Довжина їхнього тіла коливалася від декількох сантиметрів до 4 м. Їхня поява була пов’язана з рядом ароморфозів, серед яких важливе значення для життя на суші мало формування п’ятипалої кінцівки, легеневого дихання.

Протягом усього кам’яновугільного періоду, або карбону, панував теплий і вологий клімат. Суша покрилася болотами, лісами із плаунів, хвощів, папоротей, висота яких сягала більше 30 м.

Пишна рослинність сприяла формуванню родючих грунтів і утворенню родовищ кам’яного вугілля, за що цей період і отримав назву кам’яновугільного.

У карбоні з’являються папороті, що розмножуються насінням, перші ряди літаючих комах, плазуни. В еволюції тварин відбуваються ароморфози, які зменшують їх залежність від водного середовища. У плазунів збільшується запас живильних речовин у яйцеклітині, формуються оболонки, що захищають зародок від висихання.

У пермський період відбуваються сильні горотвірні процеси, клімат стає більш сухим. Це призвело до широкого поширення голонасінних рослин і тварин-плазунів.

IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Робота з підручником

Школярі працюють із малюнками на с. 253-254, потім вони читають текст на с. 253-254.

Перевірити свої знання учні можуть, відповівши на запитання 1-4 на с. 256.

V. Самостійна робота учнів

Учні ознайомлюються з рубрикою “Запам’ятайте найважливіше” на с. 255, при необхідності записують висновки в зошит.

VI. Підсумки уроку

Школярі самостійно підбивають підсумок уроку, звертаючи увагу на ті нові знання, яких вони набули в процесі цього уроку.

VI I. Домашнє завдання

У підручнику [1] прочитати § 57, с. 253-254.