НЕОЛІБЕРАЛІЗМ

Історія економічних вчень

СЛОВНИК

НЕОЛІБЕРАЛІЗМ – одна з основних течій сучасної економічної теорії, що прагне обгрунтувати необхідність поєднання принципів вільного ринкового підприємництва з обмеженим державним регулюванням економіки і створення соціального ринкового господарства – економічного порядку, в якому з’єднуються “гоночний” механізм ціноутворення з державним економічним регулюванням і соціальним захистом населення. Центром неолібералізму є ФРН, де його принципи вперше застосували представники фрайбурзької економічної школи – В. Ойкен, В. Репке, А. Рюстов, Л. Мюллер-Армак, а також міністр економіки, а пізніше канцлер уряду ФРН Л. Ерхард. Вони обгрунтували неоліберальні економічні концепції ідеальних типів господарських систем, соціальної ринкової економіки, сформованого суспільства. Певні особливості має французький неолібералізм, основи якого заклав Ж. Л. Рюеф. Неолібералізм почав складатися у 30-ті роки XX ст. у США, найбільшого поширення набув після Другої світової війни.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)


НЕОЛІБЕРАЛІЗМ - Економічні учення


НЕОЛІБЕРАЛІЗМ