ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ
РОЗДІЛ 9
АНАЛІЗ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
9.3. Оцінка ефективності використання залучених
Фінансових ресурсів при кредитних операціях
Прийняття рішення про формування приросту активів за рахунок кредитів здійснюється за умови одержання ефективності. Ефективність передбачає, що сума кредиту повертається підприємству в строк менший, ніж можлива нормативна величина терміну використання активів, одержаних за рахунок залучених фінансових ресурсів.
Приймаючи рішення щодо одержання кредитів
– мету одержання кредиту;
– суму коштів, яку вони можуть залучити та їх вартість;
– строки, на які кошти будуть одержані;
– вартість об’єктів кредитування;
– суму чистого прибутку, на який вони можуть розраховувати, вклавши кошти в об’єкти кредитування;
– можливі вигоди і прибутки від альтернативного використання коштів кредиту;
– ризики, пов’язані з об’єктом кредитування;
– ліквідність об’єкта кредитування, тобто швидкість і спроможність його переформування
Об’єктами оцінки щодо використання кредитів можуть бути основні засоби і нематеріальні активи та елементи їх поліпшення, а також приріст залишків виробничих запасів для забезпечення збільшення обсягів діяльності.
Для внутрішніх суб’єктів фінансового аналізу найважливішим завданням є обгрунтування та вибір найефективнішого напряму використання кредитів.
На початковому етапі аналізується доцільність вкладення кредитів у реальні об’єкти. Після того, як вибір зроблено і почалася експлуатація об’єкта кредитування, необхідно виявити можливі відхилення від запланованого сценарію та обгрунтувати коригуючі управлінські рішення. При повному поверненні кредиту та після завершення експлуатації об’єкта кредитування необхідно проаналізувати фактичну ефективність кредиту та виявити причини відхилень від очікуваних результатів. Матеріали такого аналізу допоможуть підприємству в майбутньому адекватно оцінювати свої можливості та приймати обгрунтовані управлінські рішення.
Головний критерій оцінки доцільності одержання кредитів – рівень окупності, тобто швидкість повернення позичальнику вкладених коштів через грошові потоки, що їх генерує об’єкт кредитування. Від одержаних в кредит об’єктів основних засобів і нематеріальних активів позичальнику надходять доходи протягом періоду їх експлуатації у формі чистих прибутків і амортизаційних відрахувань. Для прийняття управлінських рішень щодо одержання кредитів здійснюють розрахунок показників: строк окупності і ефективність кредитів.
Строк окупності кредитів (СОК) – період часу, необхідний для повернення одержаних коштів, може бути визначений за формулою:
Де ПВК – повна вартість кредиту, включаючи оплату за користування; ЧПК – середньорічний чистий прибуток від використання об’єкта кредитування; АОК – середньорічні амортизаційні відрахування за об’єктом кредитування.
Критерій доцільності одержання кредиту визначається тим, що розрахований строк його окупності буде меншим від часу, який на підприємстві вважають економічно виправданим (СОЕ).
Якщо чистий прибуток від використання об’єктів кредитування та їх амортизація будуть мати нерівномірні величини за роками, для оцінки доцільності одержання кредиту використовують формулу:
Де ЧПКi – чистий прибуток, одержаний від об’єкта кредитування в і-му році; АОКi – амортизаційні відрахування в i-му році; і – економічно виправданий час, за який доцільно окупити кредит.
При цьому, період окупності об’єкта кредитування обчислюють прямим розрахунком кількості років, протягом яких суму кредиту буде погашено відповідними надходженнями.
Наприклад. Підприємство збирається одержати кредит на суму 100 тис. грн., з оплатою за користування – 60 тис. грн., для придбання і введення в експлуатацію об’єкта основних засобів. Середньорічний чистий прибуток від використання об’єкта основних засобів передбачається в сумі 30 тис. грн., а амортизаційні відрахування – 10 тис. грн. в розрахунку за рік. Підприємство вважає, що одержання кредиту буде виправданим, якщо повна його вартість окупиться за 5 років.
Строк окупності кредиту, одержаного для створення об’єкта основних засобів, буде становити:
Відповідь з розрахунку є очевидною: строк окупності кредиту дорівнює 4 роки, що менше економічно виправданого строку окупності (п’ять років), тому одержання кредиту для створення нового об’єкта основних засобів є доцільним.
Сутність оцінки ефективності кредитів за способом середньої прибутковості (рентабельності) вартості створених активів полягає у визначенні відношення між чистим прибутком, одержаним від використання об’єкта кредитування, і сумою кредиту.
Як правило, ці розрахунки здійснюють за двома варіантами щодо відношення середньорічного чистого прибутку із повною сумою вартості кредиту (ПАК) та (або) з врахуванням ліквідаційної вартості об’єкта кредитування і його щорічної амортизації та залишкової вартості (ПЗК). Тому для розрахунку прибутковості кредиту, виходячи із вартості створених активів, можна використовувати формули:
Де ЧПКе – чистий прибуток, що буде одержаний від об’єкта кредитування за весь період експлуатації; ПЕК – період експлуатації об’єкта кредитування.
Наведемо приклад. Повна вартість кредиту 160 тис. грн. Період експлуатації об’єкта кредитування 5 років, сума чистого прибутку за весь час його експлуатації 150 тис. грн.
Отже кожна гривня повної вартості кредиту щорічно буде формувати підприємству 18,75 коп. чистого прибутку, а з врахуванням ліквідаційної вартості об’єкта кредитування і щорічного відшкодування його вартості через амортизаційні відрахування – 37,50 коп.
Оцінка ефективності кредитів за фактичними результатами діяльності об’єктів кредитування (аналіз в динаміці) здійснюється з використанням дисконтування так способами:
– суми чистої теперішньої вартості;
– внутрішньої прибутковості (рентабельності);
– прибутковості (рентабельності) об’єкта кредитування.
У разі використання способу суми чистої теперішньої вартості, необхідні рішення щодо оцінки одержаного кредиту приймаються на основі порівняння абсолютних величин теперішньої вартості і вихідних грошових потоків, які були наслідком кредитування. Сума чистої теперішньої вартості (ЧТВ) – це різниця між величиною чистих і цільових грошових потоків (ЧЦП), що надходять у процесі експлуатації об’єкта кредитування (чистого прибутку (ЧП) і амортизації (А), як цільової суми коштів) дисконтованих за прийнятою ставкою дохідності (ПСД), та сумою повної вартості кредиту (ПВК):
Де ЧЦПі – чистий грошовий потік в і-му році; Т – кількість років експлуатації об’єкта кредитування; ЧЦП = ЧП + А.
Якщо керуватися критерієм прибутковості, оцінка щодо ефективності одержаного кредиту може бути здійснена, якщо сума чистої теперішньої вартості є не менше нуля (ЧТВ > 0). Якщо підприємство мало кілька варіантів щодо об’єктів кредитування, то слід спинитися на тому, який забезпечував найвище значення суми чистої теперішньої вартості.
Приклад. Підприємству необхідно проаналізувати ефективність одержаного кредиту повною вартістю 160 тис. грн., за яким були одержані чисті і цільові грошові потоки (ЧП + А) протягом 4 років, а саме: 1-й рік – 50 тис. грн..; 2-й рік – 60 тис. грн.; 3-й рік – 80 тис. грн.; 4-й рік – 40 тис. грн.
Середня ставка дохідності з урахуванням індексу інфляції 20 %.
Розрахунок.
Висновок. Кредит доцільно визнати ефективним, оскільки сума чистої теперішньої вартості від експлуатації об’єкта кредитування становила 9,0 тис. грн. Слід підкреслити, що результати таких розрахунків без застосування дисконтування суттєво відрізняються від простого порівняння чистих грошових потоків з повною вартістю кредиту, де чиста вартість створена об’єктом кредитування становить 265 тис. грн. (50+75+80+60-160), а кредит під визначений об’єкт є досить привабливий.
Сума чистої теперішньої вартості показує реальну майбутню величину приросту активів за рахунок власного капіталу у разі використання кредиту.
Під внутрішньою прибутковістю (рентабельністю) об’єкта кредитування розуміють значення коефіцієнта дисконтування, за якого сума чистої теперішньої вартості дорівнюватиме нулю. За економічним змістом величина цього показника є точкою беззбитковості при експлуатації об’єкта кредитування. Для розрахунку внутрішньої прибутковості (рентабельності) можна використовувати наступне рівняння:
Ліва частина рівняння – величина вартості кредиту, а права – вартість чистих і цільових доходів за період використання об’єкта кредитування. Коефіцієнт, при якому обидві частини рівняння будуть рівні, називається внутрішньою прибутковістю.
Цю величину можна трактувати і як максимальну ставку відсотка, під яку підприємство може взяти кредит.
Приклад. Підприємство планує одержати кредит на суму 100 тис. грн. з оплатою за користування протягом 4 років 60 тис. грн. для придбання і введення в експлуатацію об’єкта основних засобів. У кінці четвертого року експлуатації об’єкта основних
Засобів підприємство має намір одержати – 190 тис. грн. чистого і цільового грошового доходу. Потрібно визначити, яка внутрішня прибутковість необхідна для того, щоб дисконтований грошовий дохід за 4 роки дорівнював повній вартості кредиту і під який процент підприємство може взяти кредит.
Точка беззбитковості експлуатації об’єкта кредитування буде визначена величиною внутрішньої прибутковості:
Максимальна величина процента, під який підприємство може взяти кредит, буде становити:
Правило прийняття рішень щодо одержання кредитів за цим методом формулюється таким чином: перевага повинна віддаватися тому об’єкту кредитування, де підприємство має можливість платити максимальний відсоток за кредит.
Аналіз доцільності одержання кредиту можна здійснити за допомогою визначення рівня прибутковості (рентабельності) об’єкта кредитування (ПОК), розрахованого як відношення суми чистої теперішньої вартості до повної вартості кредиту:
Приклад. Сума чистої теперішньої вартості від експлуатації об’єкта кредитування 20 тис. грн. при повній вартості кредиту 160 тис. грн.
За економічним змістом рентабельність є величиною прибутку, одержаного на кожну гривню вартості кредиту, тобто 12,5 коп. Цей показник може використовуватись як для оцінки об’єкта кредитування, так і для вибору щодо окремих об’єктів кредитування.
Для узагальненої оцінки привабливості кредитів використовують комплексні способи аналітичних досліджень, що не враховують дисконтування та засновані на дисконтуванні.
При першому способі використовують моментний аналіз, коли усі показники, які характеризують об’єкт кредитування, розглядаються в короткостроковому періоді, і при розрахунках використовуються величини, зафіксовані в певний проміжок часу (факт зміни вартості грошей у часі не враховується). При другому способі використовують аналіз в динаміці, коли показники аналізуються в динаміці, з урахуванням зміни вартості грошей у часі за ряд періодів.
Дисконтування – процес приведення майбутньої вартості грошей (грошових надходжень) до їх теперішньої вартості. Процес дисконтування має здійснюватися за простими чи складними процентами.
Для оцінки ефективності розміщення позик в господарській діяльності додатково використовують систему показників, що характеризують зміну різних результативних ознак.
1. Приріст об’єктів діяльності (ПОД) підприємства на 1 гривню розміщених кредитів:
Де К00 ∙ Ц00, КО1 ∙ ЦО1 – обсяг об’єктів діяльності за їх кількістю і ціною, відповідно до одержання кредитів і після одержання; ОК – величина кредитів.
2. Зниження витрат підприємства (ЗВП) на 1 гривню одержаних кредитів:
Де ОГ – обсяг об’єктів діяльності; К00 ∙ Ц00, КРі ∙ ЦРі – кількість ресурсів для створення одиниці об’єктів діяльності та їх ціна, відповідно до одержання кредиту і після одержання.
Відношення величини кредитів (ОК) до суми економії витрат К00 ∙ Ц00 – КРі ∙ ЦРі свідчить про термін окупності позики, розміщеної в об’єкти, які забезпечили зниження собівартості об’єктів діяльності.
3. Скорочення витрат праці (СВП) на виробництво одиниці об’єктів господарської діяльності:
Де ПВ0, ПВ1- витрати праці на виробництво одиниці об’єктів господарської діяльності до і після одержання кредиту.
Якщо величину скорочення витрат праці ОГ (ПВ0 – ПВ1) поділити на річний фонд робочого часу одного працівника, то одержимо відносне скорочення персоналу підприємства.
4. Збільшення валового, операційного і чистого прибутку (ЗПП) на 1 грн. одержаних кредитів:
Де П0, Пі – відповідно валовий, операційний або чистий прибуток на одиницю об’єктів діяльності до після одержання кредитів.
Де ЦР0 і ЦР1 – ціна реалізації за одиницю об’єктів діяльності, відповідно до і після одержання кредиту; ВО0 і ВО1 – витрати на одиницю реалізованих об’єктів діяльності щодо формування валового, операційного і чистого прибутку, відповідно, до і після одержання кредиту.
Відношення величини кредитів (ОК) до суми збільшення прибутку ОГ (П1 – П0) свідчить про термін окупності позики розміщеної в об’єкти, які забезпечили приріст фінансового результату.
Усі перелічені показники ефективності розміщення кредитів в господарську діяльність вивчаються в динаміці. Основним напрямом підвищення ефективності позик є їх розміщення в інноваційні об’єкти.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)