Перехід від конфронтації до співробітництва

ТЕМА 7. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ

§ 28. Закінчення “холодної війни” (друга половина 80-х – 90-і роки XX ст.)

4. Перехід від конфронтації до співробітництва.

Припинення “холодної війни”, внутрішньополітичні зміни в СРСР, мирні революції в країнах Східної Європи привели до розпаду Організації Варшавського Договору (1 липня 1991 р.) і трансформації НАТО. Лондонська нарада керівників держав Північноатлантичного альянсу 5-6 липня 1990 р. ухвалила декларацію про радикальні зміни у своїй воєнній доктрині. Країни НАТО зобов’язувалися не

нападати на інші держави, а ядерне озброєння оголошувалося “зброєю екстремальної ситуації”.

Зміни, що відбувались у світі, зробили актуальним завдання становлення нової системи європейської безпеки. Його розв’язанню сприяли як різноманітні багатосторонні зустрічі, так і двосторонні контакти між керівниками держав Європи. Так, на Паризькій нараді країн-учасниць Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) на вищому рівні (листопад 1990 р.) були прийняті три важливі документи: Хартія для нової Європи, Спільна декларація 22 держав, яка фактично узгоджувала принципи їх воєнних доктрин, і Договір

про звичайні збройні сили в Європі. У Хартії велика увага приділялася гуманітарним аспектам міжнародних відносин, “людському виміру” та становленню

Нового механізму розвитку загальноєвропейського процесу. Також на нараді було ухвалене рішення про радикальне скорочення озброєнь і збройних сил у Європі. 1 березня 1991 р. у Відні розпочав роботу постійно діючий Центр із запобігання конфліктам. Країни Східної Європи та Росія стали членами Ради Європи.

Отже, перемога “нового політичного мислення” у зовнішній політиці СРСР, реальні кроки щодо її реалізації на початку 1990-х років стали завершенням періоду “холодної війни” між Заходом і Сходом, виходом із стану розколу та конфронтації.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)


Перехід від конфронтації до співробітництва - Історія


Перехід від конфронтації до співробітництва