Довідник з біології
РОСЛИНИ
НАДЦАРСТВО ПРОКАРІОТИ
ЦАРСТВО ДРОБЯНКИ
ПІДЦАРСТВО СИНЬОЗЕЛЕНІ ВОДОРОСТІ
Синьо-зелені водорості, або ціанеї (Cyanophyta, або Суаnоmycota), широко поширені у всіх середовищах життя й здатні існувати практично в будь-яких умовах: при температурі -83°С в Антарктиді й +85-90°С в гарячих джерелах.
Синьо-зелені водорості відносяться до прокаріотів тому, що в них спадковий матеріал не відмежований від цитоплазми й репрезентований єдиною хромосомою. Цитоплазма та її органоїди мають просту структуру й нагадують
Рис. 4. Різноманіття форм планктонних синьозелених водоростей, що викликають “цвітіння” води.
Різноманітним і своєрідним складом фотоасимілюючих пігментних систем пояснюється стійкість синьо-зелених водоростей до тривалого затемнення й анаеробних умов. Частково цим же пояснюється їх існування в крайніх (екстремальних)
Рис. 5. Нитчаста структура у синьозеленої водорості.
Основний спосіб розмноження – поділ клітин павпіл або утворення спор. Спори, покриті товстою оболонкою, допомагають переносити несприятливі умови середовища й тривалий час зберігають життєздатність.
Крім здібності до фотосинтезу багато видів синьо-зелених водоростей можуть фіксувати атмосферний азот. Зумовлена цим харчова незалежність дозволяє їм заселяти нежилі (без слідів грунту) скелі. Синьо-зелені водорості першими освоюють безжиттєві простори – лавові потоки, вулканічні острови.
Негативна роль цих організмів полягає у так званому “цвітінні води”, оскільки вода в цьому випадку стає непридатною для вживання й погіршує умови життя інших мешканців водоймищ. Деякі азотфіксуючі види вносять на рисові поля з метою збагачення їх сполуками азоту.