Політологічний словник
Політолог – фахівець з вивчення сфери політичних відносин, політичної системи суспільства, питань внутрішньої і зовнішньої політики тощо, з діагностики, прогнозування політичних процесів та управління ними. В Україні до кінця 80-х років XX ст. термін “політолог” не вживався. Пов’язано це було з тривалим нехтуванням наукового вивчення політики, соціально-політичних процесів у суспільстві. Адміністративно-бюрократична система не мала потреби в політичній науці. З початком відкритості, публічності політичної
До сфер та об’єктів діяльності політолога належать: політичні системи, органи державного управління, політичні партії і рухи, органи центрального, місцевого і регіонального самоврядування, засоби масової інформації, наукові й дослідні центри, де П. може працювати на таких посадах, як референт, радник, аналітик, науковий співробітник. П. повинен бути обізнаним із фундаментальними досягненнями
Політолог має самостійно визначати поточні і фундаментальні цілі суспільно-політичного розвитку, розробляти інноваційні політтехнології, володіти навичками прогнозування кризових чи конфліктних ситуацій у політичному житті, розробляти заходи і практичні рекомендації щодо їх запобігання та усунення. Важлива ділянка діяльності П. – викладання соціально-політичних дисциплін у навчальних закладах, поширення політичних знань, демократичних засобів управління.
В останні роки в українському політичному житті особливе місце посідає проблема політичних технологій, зокрема технологій виборчої кампанії, технологій вироблення, прийняття та втілення політичних рішень, технологій політичного іміджу та інших, що стали предметом ретельного вивчення у прикладній політології та окремим напрямком діяльності вітчизняних політологів. Особливий попит на цих фахівців зростає як під час виборів різного рівня, так і в перші місяці після перемоги на виборах тих чи інших лідерів, політичних партій.
Нині актуальними є питання розширення мережі підготовки фахівців П. у нашій державі. Першими у цьому напрямку діяли такі вузи, як Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова, Донецький, Дніпропетровський, Львівський та інші державні університети. В останні роки в цьому напрямку чимало роблять й вузи недержавної форми власності, зокрема Міжрегіональна Академія управління персоналом. Окрім підготовки політологів різної спеціалізації, в МАУП видається чимало фахової літератури та монографій з цього напрямку. В останні роки розгорнули свою діяльність Українська академія політичних наук, Українська асоціація політологів, Асоціація молодих українських політиків і політологів, Асоціація політичних психологів та інші об’єднання, виходять політологічні часописи. Активно заявили про себе такі центри політичних досліджень, як Інститут політичних і етнонаціональних досліджень, Інститут держави і права НАН України, Міжнародний інститут глобальної і регіональної безпеки. На базі багатьох вузів та академічних інститутів створено спеціалізовані ради з підготовки фахівців – політологів. Формування та утвердження вітчизняної школи політологів значною мірою сприятиме зміцненню демократичної ходи нашої держави.
Віват Академія. – К., 2004; Бабкіна О. В., Горбатенко В. П., Кудряченко А. І. Політологія: Підруч. для студ. вузів. – К., 2001; Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К., 199/.
А. Кудряченко
(1 votes, average: 5,00 out of 5)