ПРИРОДНІ УМОВИ ІТАЛІЇ ТА ВИНИКНЕННЯ МІСТА РИМ

Розділ 4 ІСТОРІЯ ДАВНЬОГО РИМУ

Історією Давнього Риму завершується історія стародавнього світу. З невеличкого міста на березі Тибру Рим розвинувся до велетенської імперії: спочатку підкорив Апеннінський півострів, згодом, ведучи постійні завойовницькі війни, Північну Африку, більшу частину Європи та країни Передньої Азії. За свою багатостолітню історію Рим пройшов три основні періоди. Найдавніший період усталено називати царським (753-509 pp. до н. е.). У цей період зберігаються родові відносини, а Римом керують цар, рада старійшин (сенат)

і народні збори. За наступної доби – республіки – (509-27 pp. до н. е.) Римом керують консули, яких обирали на один рік, та римський сенат. Найвищим органом республіки були народні збори римських громадян. Після падіння республіки розпочався новий період – Римська імперія (27 р. до н. е. – 476 р. н. е.), період одноосібної влади римських імператорів. 476 р. – роком загибелі Західної Римської імперії завершується історія стародавнього світу.

ДАВНІЙ РИМ ЗА ЦАРСЬКОЇ ТА РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ДОБИ

§ 42. ПРИРОДНІ УМОВИ ІТАЛІЇ ТА ВИНИКНЕННЯ МІСТА РИМ

– Роздивіться ілюстрацію. За легендою, засновників міста

Рима вигодувала вовчиця. Вовка вважали священною твариною римського бога Марса (у греків – Арес). – Як ви гадаєте, чому саме ця тварина за уявленнями давніх римлян вигодувала Ромула й Рема? – Чи пов’язано це з історичною долею заснованого ними міста?

Капітолійська вовчиця. Бронзова етруська статуя кінця 6 – початку 5 ст. до н. е. Ця статуя протягом багатьох століть стояла на Капітолійському пагорбі. Давні зображення Ромула й Рема, засновників Рима, не збереглися (відомі з монет). Скульптури братів виготовлено в 17 ст.

1. Які особливості визначають географічне положення Давньої Італії?

Римська держава була розташована на території Апеннінського півострова. Ще в давнину греки стали називати його Італією. Спочатку цю назву вживали щодо південної частини Апеннінського півострова, багатої на пасовиська для худоби.

Природним північним кордоном Італії є високі Альпійські гори. На південь від Альп відгалужуються Апенніни, що простягаються вздовж усього півострова. Це досить молоді гори, тому й досі там є діючі вулкани. Найбільша річка Італії – По. На захід і схід з гір збігали річки: Рубікон, Арно, Тибр. Земля тут неоднакова: і вулканічний грунт, і родючі червоноземи. Покладів корисних копалин небагато: золото та мідь, у середній частині півострова – залізо, мідь, олово, срібло. У дельті Тибру видобували сіль. Клімат за тих часів був вологішим і холоднішим за теперішній, особливо в північних районах. Як і Греція, Італія поділялася на історичні області, пов’язані з розселенням племен. Найпривабливіші за природними умовами були Етрурія, Лацій, Кампанія та Апулія.

Роздивіться карту на с. 205. Знайдіть на карті Апеннінський півострів. Що він нагадує за формою? Які моря його омивають? Знайдіть річку Тибр та місто Рим. Визначте місце розташування Рима.

Італія перекладається як “країна телят”. У III ст. до н. е. так почали називати весь півострів.

2. Які народи заселяли Давню Італію? Хто такі етруски, у чому загадковість їхньої цивілізації?

Віками в Італії осідали племена італіків, етрусків, греків, галлів, іллірійців. На острові Сицилія жили переселенці з Карфагена.

Італіки прийшли з півночі в 2 – на початку 1 тисячоліття до н. е. й оселилися в центральній частині півострова. Вони виготовляли залізо, займалися землеробством та тваринництвом. Разом з італіками з Балкан переселилася й невелика частина іллірійських племен.

Приблизно в 10 ст. до н. е. північніше від річки Тибр оселилися етруски. Геродот уважав, що вони – вихідці з Малої Азії. Інші автори доводять, що етруски прийшли з Греції або жили в Італії завжди. Етруски вирощували пшеницю, ячмінь, овес, виноград. З льону виготовляли одяг, вітрила для кораблів. Осушували болота й перетворювали їх на родючі поля. Успішно торгували: вивозили морем сировину, кераміку, мідні, бронзові, залізні речі, ювелірні вироби, дорогі тканини. До початку нашої ери етруски розчинилися серед інших племен Італії, проте залишили в історії помітний слід. Вони були засновниками першого державного утворення на землі Італії, яке об’єднувало 12 незалежних міст, кожне з яких засновувало колонії. Суперниками етрусків були греки та карфагеняни.

1. Поховальна урна етрусків. 8 ст. до н. е.

2. Домовина-саркофаг із фігурами етруського подружжя. Початок 6 ст. до н. е.

Греки у 8-7 ст. до н. е. заснували багато колоній в Італії та на Сицилії. Найбільшими з них були Тарент, Куми та Сиракузи. Саме в греків етруски та римляни запозичили абетку.

У 4 ст. до н. е. з півночі в Італію прийшли галли – кельтські племена, які оселилися в північній частині півострова.

– Роздивіться пам’ятки. Що можна сказати про поховальний обряд етрусків? Як пам’ятки свідчать про спосіб життя етрусків?

3. Як, де й коли виникло місто Рим? Хто такі патриції та плебеї?

Приблизно в 10-9 ст. до н. е. на пагорбах, розташованих у місцевості Лацій, на лівому березі річки Тибр, жили племена італіків – латини та сабіни. Поступово поселення цих двох племен об’єдналися та утворили нове, з фортецею на пагорбі Капітолій. Так виникло місто Рим, назване на честь легендарного засновника – Ромула. Пізніше римські історики писали, що ця подія сталась 21 квітня 753 р. до н. е. Від цієї дати римляни вели своє літочислення.

Кожен рід мав свою назву і складався з великих патріархальних сімей. Вони об’єднувалися в 3 триби (племені), кожна з яких складалася із 10 курій. Курії – це союзи чоловіків-воїнів, які стали основою формування армії. Кожна курія виставляла 100 піших воїнів та 10 вершників. Триби поступово перетворилися на райони міста.

Спочатку кожен рід спільно володів землею, обробляв її гуртом. Поступово землю розподілили між найбагатшими сім’ями. Ці сім’ї отримували кращі ділянки завойованих територій. Патриції були такими заможними землевласниками. Вони володіли рабами, обіймали важливі посади в державі.

Патриції – все корінне населення, що належало до родової громади за давніших часів у Давньому Римі. Потім так стали називати родову аристократію – привілейованих членів суспільства.

Кількість мешканців Рима* постійно зростала. За 250 років від заснування населення міста зросло від 20 до 100 тис. Більшість римлян із числа прийшлого та збіднілого населення не належала до складу старих родів. Особисто вільні, вони не володіли землею, не мали права обіймати державні посади, одружуватися з патриціями. їх називали плебеями. Якщо, позичивши гроші, вони не могли їх повернути, ставали борговими рабами.

Реконструкція поселень раннього залізного віку на Палатині у 8 ст. до н. е.

* Зверніть увагу на те, яке закінчення має іменник Рим у родовому відмінку. Закінчення – а (Рима) вживаємо тоді, коли йдеться про місто; – у (Риму) – коли йдеться про державу.

Місто Рим розташоване на сімох пагорбах. Головними з них були Палатин, Авентин і Капітолій.

1. Від якого року римляни вели своє літочислення? 2. Як відповів би римлянин на запитання: у якому році Солон провів реформи в Афінах?

1. Прочитайте легенду про заснування Рима. Згадайте, як літописець розповідав про заснування Києва. 2. Які спільні риси властиві легендам про заснування Рима та Києва? 3. Поміркуйте, яку роль відведено Енею – синові Афродіти, одному з найспаветніших героїв Трої, – у легенді про заснування Рима.

“Після Троянської війни воєначальник троянців Еней прибув разом зі своїми товаришами в місцевість Лацій. Одружившись із донькою місцевого царя Латина Лавінією, він заснував царство. Столицею його стало місто Альба-Лонга. Чотирнадцятий наступник Енея, цар Нумітор, був скинутий з престолу братом та ув’язнений. Дочка Нумітора мала двох синів-близнюків – Ромула й Рема. Боячись помсти, новий цар наказав кинути їх у Тибр. Хвилі винесли кошик з дітьми на берег біля пагорба Палатин. Дітей спочатку нагодувала вовчиця, а потім їх знайшов пастух і виростив. Ромул та Рем повернулися до Альби-Лонги і вбили царя. Нумітор, який з допомогою братів знову став царем, дозволив їм заснувати місто на тому місці, де їх годувала вовчиця. Під час будівництва виникла сварка. Ромул убив брата і назвав місто своїм іменем”.

– Чому легендарний сюжет про заснування Рима зображено на давніх римських монетах?

Срібна римська монета З ст. до н. е.

4. Чому найдавніший період історії Рима називають царським?

Найдавнішим Римом управляли цар, сенат та народні збори. Цар був воєначальником, верховним суддею та верховним жерцем. Його обирав увесь римський народ. Сенаторів обирали по одному від кожного роду. Сенат разом із царем затверджував або відхиляв рішення народних зборів, які існували як зібрання по куріях. Кожна курія мала один голос.

Царі правили Римом від 753 до 509 р. до н. е. Усього в історії держави було сім царів. Першим з них став Ромул. Царі запозичили в етрусків знаки царської влади: золоту корону, що імітувала вінок з дубового листя, скіпетр з орлом, пурпурну туніку, гаптовану золотом. Особливою ознакою влади царя був спеціальний пучок різок, у який встромляли сокиру – символ могутності.

Останній цар, Тарквіній Гордий, став зловживати владою й чинити утиски знаті. Тоді знать скинула його з престолу.

Сенат – рада старійшин, яку обирали з патриціїв. У найдавнішому Римі – головна державна рада при цареві.

– Розв’яжіть хронологічну задачу. Скільки років тривала царська доба в історії Рима?

Оцініть себе

1. Де розташовувалася Давня Італія? Якими були її природні умови? Визначте місце розташування Рима.

2. Витлумачте поняття: етруски, сенат, патриції, плебеї.

3. Коли та за яких обставин виникло місто Рим?

4. Хто та як управляв Римом за найдавніших часів?

– Що спільного та відмінного між природно-географічними умовами Італії та Греції?