Історія економічних вчень
МАРЖИНАЛІЗМ. СТАНОВЛЕННЯ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕОРІЇ
Проблема національного дивіденду в економічній теорії добробуту А. Пігу
Артур Пігу (1877-1959) – учень А. Маршалла; після нього очолював кафедру політичної економії в Кембриджі.
Національний дивіденд, за Пігу, – це “все те, що люди купують на свої грошові доходи”, це показник суспільного добробуту.
Добробут суспільства може бути збільшеним, якщо доходи розподіляються рівномірніше між членами суспільства. Перерозподіл доходів
Пігу виходить з того, що сам ринок (ринкова конкуренція) не в змозі забезпечити оптимум суспільного добробуту. В одних випадках корисно регулювати ціни; нижчі (пільгові) ціни сприятимуть розширенню виробництва, а отже, зростанню добробуту. В інших випадках пропонується використовувати субсидії, прогресивну систему оподаткування.
В основу податкових ставок закладається принцип рівності граничних жертв усіх
Відмінність “економічної теорії добробуту” Пігу від “оптимуму Парето” полягає в тому, що вільне функціонування ринкової конкуренції Пігу вважає недостатньою умовою для оптимізації загального добробуту.
Праця Пігу поклала початок теорії розподілу національного доходу, поставила проблему поєднання економічних інтересів приватних осіб, фірм і суспільства.