МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 1
БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ
1.3. Онтогенетичний рівень організації життя
1.3.3. Біологія індивідуального розвитку
1.3.3.18. Пухлинний ріст
У багатьох тканинах постійно ідуть процеси фізіологічної регенерації, пов’язані з поділом і збільшенням кількості клітин. Порушення цих процесів викликає утворення пухлин. Виникнення пухлини, яку називають бластемою, зумовлюється надмірним розмноженням (проліферацією) атипових клітин, у яких порушені нормальні процеси життєдіяльності. Ці клітини
Ріст доброякісних
Пухлини зареєстровані у всіх видів ссавців, але частота їх неоднакова. Виявлена специфічність пухлин у тварин, які належать до різних видів, тому пухлини пацюків не вдається прищепити мишам, морським свинкам, кролям і, навпаки. Тільки у виключних випадках, коли імунологічні механізми реципієнта (тобто тварини, якій робиться пересадження, були пригнічені рентгенівським опроміненням або кортизоном), подібні пересадження удавались. Можливо, що людині властива не тільки видова, але й індивідуальна специфічність пухлин.
Виявилася подібність в особливостях багатьох пухлин тварин і людини. Це дало підставу експериментальному вивченню росту пухлин на тваринах.
Вивчення причин виникнення пухлин давно привело до уявлення про існування бластомогенних, або канцерогенних, факторів. Перш за все було відмічено, що люди деяких професій частіше від інших хворіють певними формами злоякісних пухлин. Так, ще у XVIII ст. в Англії був описаний рак сажотрусів. Потім у робітників хімічних підприємств була виявлена підвищена захворюваність на рак ряду органів. Це змусило припустити існування професійних факторів, які зумовлюють виникнення пухлин. Пошуки призвели до відкриття ряду речовин, вплив яких викликав у тварин злоякісний ріст. У 1915 р. вперше вдалося викликати пухлину на вушній раковині кроля шляхом систематичного змащування його кам’яновугільною смолою. З’ясувалося, що бластомогенні властивості проявляють речовини різної хімічної природи; їх відомо дуже багато.
У процесі обміну речовин у самому організмі можуть виникати продукти, які мають бластомогенні властивості. За хімічною структурою це можуть бути перини, продукти розщеплення амінокислот. На сьогодні доведено, що надлишок власних гормонів гіпофіза може призвести до розвитку пухлин яєчників, сім’яників, наднирників. Таким чином, порушення гормональної рівноваги може викликати пухлинний процес. Причина його лежить у втраті координації між нервовою системою і залозами внутрішньої секреції, а також між самими залозами.
Канцерогенні властивості має іонізуюче випромінювання (серед того рентгенівські промені), а також тривале ультрафіолетове опромінювання.
Таким чином, бластомогенними властивостями характеризуються різні хімічні і фізичні фактори, які мають як ендогенне, так і екзогенне походження.
Поряд з теорією, яка пояснює пухлинний ріст дією бластомогенних факторів, виникла теорія вірусної етіології злоякісного росту. У 1911 р. американський учений Ф. Раус вперше показав, що саркома у курей може бути викликана введенням особливого вірусу. Встановлено вірусне походження деяких інших пухлин (лейкозів у курей, мишей і пацюків, бородавок у кролів і у людини).
Вірусна теорія походження злоякісних пухлин була висунута російським ученим Л. О. Зільбером у 1944-1946 рр. Довгий час ця теорія зустрічала скептичне ставлення, головним аргументом проти неї була відсутність вірусів у клітинах пухлини.
На початку 70-х років вірусна теорія отримала підтвердження у дослідах Г. Теміна і Д. Балтимора при вивченні зворотної транскрипції. Неонкогенні віруси, потрапляючи у клітину, розмножуються у ній і приводять її до загибелі. Онкогенні віруси поводять себе інакше: на молекулі РНК шляхом зворотної транскрипції синтезується ДНК, потім ця ДНК вмонтовується у геном клітини-хазяїна, поєднуючись з її ДНК. Знаходячись у складі генетичного апарату клітини, чужорідна ДНК програмує синтез білків, специфічних для пухлинотвірного вірусу, що і призводить до переродження нормальної клітини у злоякісну. Отже, стає зрозумілим, чому у клітинах пухлини не виявляється вірус: його роль проявилася на початкових етапах процесу зворотної транскрипції, після чого від нього не залишається ні білка, ні його власної РНК.
На підставі сучасних даних вірусну теорію походження злоякісних пухлин правильніше називати вірусогенетичною. Питання про причини, які викликають ріст пухлини, продовжують активно розроблятися. Яка б не була причина, що викликає злоякісний ріст (хімічний, фізичний фактор або вірус), вона завжди пов’язана з соматичною мутацією. Клітини з мутаціями утворюють клони (послідовні генерації), які характеризуються новими спадковими властивостями, підвищеною здатністю до розмноження.
Характерною особливістю злоякісно-перероджених клітин є втрата ними специфічних структур, властивих клітинам даної тканини, – диференціювання, клітинний атипізм. У доброякісних пухлинах, навіть при відносно швидкому їхньому рості, диференціювання клітин зберігається; чим більше порушується диференціювання, тим більш злоякісна форма пухлини. За будовою і типом деяких біохімічних реакцій (більшою мірою виражений гліколіз) ці клітини атипові, вони нагадують ембріональні.
Клітини пухлини містять білки, які відрізняються від білків даного організму. Мутантні клітини, незалежно від причин, які викликали мутацію, є для організму ніби чужорідним трансплантатом, який виник у самому організмі. А все генетично чуже викликає імунну реакцію: Т-лімфоцити (кілери) розпізнають антигени змінених клітин і знищують їх (рис. 1.174). Однак при пухлинному рості цього не відбувається. Є спостереження, що в дітей із спадковою недостатністю Т-системи випадки виникнення злоякісних новоутворень спостерігаються набагато частіше. Можливо, велика частота захворювання на рак у літньому віці пов’язана з ослабленням активності Т-системи, яка зумовлює імунний нагляд.
Рис. 1.174. Електронна мікрофотографія руйнування пухлинної клітини Т-лімфоцитом:
1 – Т-лімфоцит; 2 – пухлинна клітина; З – зруйнована пухлинна клітина.
До цього часу ще повністю не розкриті причини росту пухлин і якісні відміни клітин пухлини від нормальних.
Ця проблема вивчається онкологами, ендокринологами, імунологами, генетиками, біохіміками. Робляться спроби розкрити всі основні ланки обміну цих клітин, щоб спрямовано його змінювати з метою нормалізації.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)