Історія економічних вчень
ЕКОНОМІЧНА ДУМКА УКРАЇНИ (ХІХ-ХХ ст.)
В економічній думці України в період соціального перелому початку XX ст. виявилися три основні напрями. Розкрийте їх зміст
XX століття принесло в Україну посилення соціальної напруженості, революції і світову війну, а з нею – надії на здобуття національної незалежності, привело до зміни соціального ладу. Період із лютого 1917 р. до середини 30-х років став для України періодом соціального зламу, коли процес творчої розбудови незалежної держави змінився агресією і черговою
Українська економічна думка активізувалась у короткий період розбудови незалежної держави, потім, потрапивши під прес офіційної ленінсько-сталінської комуністичної ідеології, розвивалась однобічно і тенденційно. Всі паростки опозиційної думки нещадно “прополювались”. Однак навіть у цей жорстокий і трагічний для українського народу період, коли насильницькими і репресивними методами насаджувалась комуністична система, в Україні працювали економісти – теоретики, ідеї яких гідно представляли економічну думку.
Розпочався цей період буремними подіями 1917 р. і проголошенням Центральною Радою в Києві спочатку автономії, а потім і повної незалежності України.
В економічній думці України тоді виявились три основних напрями:
– економічна теорія, що формувалась на засадах основних економічних шкіл Заходу, зокрема маржиналізму або неокласичного напряму;
– теорія марксизму в її ортодоксальному варіанті;
– немарксистські економічні соціалістичні теорії.
Перший напрям розвивали такі видатні теоретики, як М. Туган-Барановський, Є. Слуцький, О. Чаянов, К. Воблий, О. Челінцев та ін.
Другий напрям української економічної думки цього періоду перебував на позиціях ленінсько-сталінського варіанта ортодоксального марксизму.
Третій напрям економічної думки України цього періоду представлений теоріями немарксистського соціалізму. Серед соціалістів необхідно назвати видатного історика, голову Центральної Ради, першого і єдиного президента УНР Михайла Грушевського, главу уряду УНР, видатногописьменника Володимира Винниченка, економічні погляди яких були близькими до поглядів меншовиків, які представляли праве крило російської соціал-демократії, і західноєвропейських соціал-реформістів. Соціалістом був і Симон Петлюра – спочатку генеральний секретар у справах оборони Центральної Ради, а потім керівник Директорії УНР.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)