ЄВРОПА ВІЗАНТІЯ АРАБСЬКИЙ СВІТ
§ 10. Візантійська імперія
3. Візантія в VII-XI ст. Іконоборство
На рубежі VI-VII ст. Візантія швидко втратила частину своїх володінь як на Заході, так і на Сході.
На середину VII ст. територія Візантії скоротилася вдвічі порівняно з епохою Юстиніана. Тепер вона дедалі більше набувала вигляду середньовічної держави. Замість римського титулу “імператор” починає вживатися грецький – “василевс”. Офіційною державною мовою стала грецька. Зменшилася кількість міст, у всіх сферах життєдіяльності
Певна стабілізація візантійської держави відбулася за правління перших василевсів Ісаврійської династії. Її засновник Лев III Ісавр урятував імперію від натиску арабів, які в 717 р. взяли в облогу Константинополь. Арабський флот з 1800 бойових кораблів увійшов у Босфор. Завдяки невтомній енергії Лева III та мужності захисників міста напад арабів було відбито, а їхній флот спалено “грецьким вогнем”.
У VII ст. серед візантійського духовенства почало ширитися вчення, прихильники якого виступали проти шанування ікон і святих мощей. Це вчення відкрито підтримав Лев III.
Так у Візантії розгорівся тривалий конфлікт, відомий як іконоборство.
Найвірогідніше, виступ імператора проти шанування священних зображень був пов’язаний із збагаченням монастирів. Атже, незважаючи на глибоку повагу візантійців до ченців та священнослужителів, кричуща розкіш монастирів викликала невдоволення в суспільстві, а ікони символізували це багатство.
Урочистий вихід Теодори. Мозаїка з церкви Сан-Вітале в Равенні. VI ст.
Історична цікавинка
Уперше візантійці використали “грецький вогонь” у 70-х pp. VII ст. Це була метальна запалювальна суміш, яку виготовляли з нафти, смоли, селітри та сірки. Її винайшов візантійський учений Каллінік. За допомогою спеціальних труб що суміш викидали на ворожі судна або облогові механізми, перетворюючи їх на попіл. Урятуватися не можна було навіть уплав, бо суміш горіла й на воді. Грізна зброя неодноразово приносила візантійцям перемогу. Секрет її виготовлення суворо оберігався.
“Грецький вогонь”. Мініатюра. XIII ст.
Протистояння між іконоборцями та іконошанувальниками тривало понад 100 років і охопило всі верстви населення. Воно супроводжувалося нищенням ікон, катуваннями, стратами, вигнаннями іконошанувальників, а головне – конфіскацією церковних і монастирських угідь. Нарешті у 843 р. іконошанувальники одержали перемогу. Культ ікон було відновлено, а іконоборців відлучено від церкви. Однак ця внутрішня боротьба спричинила послаблення Візантії.
Вагомі зрушення в житті Візантійської імперії спостерігаються в період панування Македонської династії (середина IX – середина XI ст.), який часто називають “золотим віком” візантійської державності. У цей час формується розкішний етикет візантійського двору та строгий церемоніал прийому іноземних послів.
ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА
X ст. Розповідь Ліутпранда, посла італійського короля Беренгара, про придворний церемоніал у палаці василевса
У Константинополі до імператорського палацу безпосередньо прилягає зала дивовижної пишноти і краси, яку греки називали Магнавра, або Золота палата… Перед імператорським троном стояло дерево з позолоченого заліза і на його гілках сиділи найрізноманітніші птахи, теж із позолоченого заліза, і кожен птах щось виспівував. Сам трон було сконструйовано так, що він то видавався низьким, то здіймався високо вгору. З обох боків трон стерегли велетенські леви з позолоченого металу чи дерева, що били хвостами по підлозі й ревіли, роззявляючи пащі й ворушачи язиками…
У тій залі два євнухи підвели мене до імператора. Коли я ввійшов, леви заревли, а птахи заспівали… Коли я втретє простерся перед троном і підвів голову, то побачив, імператора, що спершу сидів трохи вище від мене, уже майже під самою стелею зали і вбраного в інші шати. Як вони це зробили, я не знаю…
Чудотворна ікона Божої Матері “Нікопея” – покровителька Константинополя
Виняткова роль у зміцненні міжнародного становища Візантійської держави належить імператорові Василієві II (976-1025). Упродовж тривалого часу він вів війну з болгарами. Вирішальну перемогу над ними василевс отримав у 1014 р. Візантійці оточили армію болгарського царя. Значна частина болгарського війська загинула, а ще більша – потрапила в полон. Василій II наказав осліпити майже 14 тис. полонених. Тільки кожному сотому було залишено одне око. Ці поодинокі поводирі мали провести своїх незрячих товаришів до болгарського царя. За цей бузувірський вчинок Василій II отримав прізвисько Болгаробоєць. Зусиллями Василія II до Візантії було повернуто увесь Балканський півострів, частину Сирії, Месопотамії, Малої Азії і Закавказзя. За його правління Візантія знову стала могутньою державою в Східному Середземномор’ї.
Із середини IX ст. починається піднесення візантійських міст, що сприяло розвитку ремесел. Центром виготовлення предметів розкоші, головним посередником у торгівлі між Азією та Європою був Константинополь. Могутні стіни, розкішні палаци, церкви й монастирі, арки та статуї, повна кораблів гавань “Золотий Ріг”, різномовний строкатий натовп – усе це надавало Константинополю особливої привабливості, передусім для іноземних гостей із багатьох країн середньовічного світу. А вже поруч із палацами знатних осіб на вузеньких, позбавлених сонця вуличках, із непрохідною багнюкою чи їдкою курявою, тулилися халупки бідняків. Ніде не було так багато шовку й золота, воїнів і священиків, вельмож і сановників, як у візантійській столиці, але ж ніде не було й такої кількості злидарів, калік і злодіїв.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)