ХІМІЯ – Комплексна підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ
6. Суміші речовин. Розчини
6.7. Властивості кислот, основ і солей з погляду теорії електролітичної дисоціації
Згідно з теорією електролітичної дисоціації, кислоти – це сполуки, які дисоціюють на катіони Гідрогену1 та аніони кислотного залишку:
Як уже згадувалось, багатоосновні кислоти дисоціюють ступінчасто. Основність кислоти визначається максимально можливою кількістю йонів Н+, які утворюються
I ступінь:
II ступінь:
Основи – це сполуки, які дисоціюють на катіони металічних елементів (або йон амонію NH4+) та аніони гідроксилу ОН-:
Кислотність основи визначається максимально можливою кількістю гідроксильних груп, які утворюються під час дисоціації формульної одиниці основи.
Солі – це Сполуки, які дисоціюють на катіони металічного елемента (або йон амонію NH4+) та аніони кислотного залишку:
Кислі солі утворюють ще катіони Гідрогену,
І у незначній мірі
Полярна молекула води дисоціює як амфоліт, тобто одночасно і як кислота, і як основа, на гідроксил ОН – і катіон Гідрогену Н+. Амфолітами є й амфотерні гідроксиди: Zn(OH)2, Аl(ОН)3,Cr(OH)3, Ве(ОН)2, Sn(OH)2.
Дисоціація за обома типами (за типом кислоти і за типом основи) обумовлена тим, що в амфотерних сполуках міцність зв’язків між атомами металічного елемента й Оксигену (Ме-О) і між атомами Оксигену і Гідрогену (О-Н) майже однакова, а тому в розчині ці зв’язки розриваються одночасно. Отже, у розчинах амфотерних гідроксидів наявні незначні кількості Н+ і ОН-.
Ступінчаста дисоціація | Спрощене рівняння | |
Zn(OH)2 | ||
Аl(ОН)3 | ||
_____________________________________________________
1 Іон Гідрогену (протон) одразу зв’язується з молекулою води, утворюючи йон гідроксонію Н3O+. Однак у рівняннях електролітичної дисоціації спрощено пишуть Н+.