Історія економічних вчень
ЕВОЛЮЦІЯ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТЕОРІЇ XX ст.
Як Е. Чемберлін аналізує три напрямки монополістичної конкуренції?
Чемберлін аналізує три напрямки монополістичної конкуренції: ціновий (маніпулювання цінами), неціновий (внесення якісних змін до продукту) і рекламний.
Цінова конкуренція. Пропонуючи диференційований товар, кожен продавець товару чи послуг формує власне коло покупців – мікроринок, на якому він виступає як монополіст, котрий контролює ціну товару, певною мірою підвищуючи її за рахунок обмеження
За цих умов ціноутворення не можна пояснити в категоріях конкуренції або монополії. Стає помилковим уявлення про суто конкурентну природу системи цін, за якої ціни тяжіють до рівня, що відповідає умовам конкуренції (вирівнювання).
Ціноутворення підлягає іншим чинникам. За умов монополістичної конкуренції воно має подвійний характер.
З одного боку, ціноутворення зазнає впливу об’єктивних чинників – витрат виробництва та збуту. Монополіст враховує їх з метою визначитись в обсягах максимізації прибутків чи мінімізації витрат.
З іншого боку, на рівень цін впливає
Суб’єктивний чинник за умов монополістичної конкуренції відіграє більш суттєву роль: дає можливість монополістові, по-перше, маніпулювати цінами, змінюючи їх залежно від економічної ситуації, по-друге, здійснювати власну політику з формування ізольованого мікроринку.
Інструментами нецінової конкуренції є підвищення якості товарів, випуск нових моделей, досконалий дизайн, поліпшення умов обслуговування клієнтів, удосконалення системи збуту.
Попит, за Чемберліном, визначається не тільки прибутками, інтересами та вподобаннями покупців – його організовують постачальники товарів. Він звернув увагу на те, що попит можна збільшити за рахунок тимчасової монополізації ринку, наголошував на специфічних особливостях формування й управління попитом, що базуються на винятковості продукту, маніпулюванні цінами, особливо вправній організації реклами.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)