Європейська політика України ❤️ Довідник з політології

Політологічний словник

Європейська політика України – зовнішньополітична стратегія нашої держави, спрямована на інтеграцію до європейських структур; цілісний процес взаємодії України з європейськими державами та організаціями, її входження в європейські структури; системна трансформація внутрішніх економічних, політичних та соціокультурних реалій згідно з європейськими нормами і традиціями. Уся новітня історія України характеризується прагненням здійснення послідовної Є. п. Уже в постанові Верховної Ради УРСР від 25 грудня 1990

р. “Про реалізацію Декларації про державний суверенітет України у сфері зовнішніх відносин” уряду було доручено спрямувати зусилля на забезпечення безпосередньої участі Української PCP у загальноєвропейському процесі та європейських структурах. У січні 1992 р. Україна вступила до ОБСЄ, а у червні 1992 р. підписала договір СТАРТ-1 і Лісабонський протокол, погодившись ліквідувати у найкоротший термін свої стратегічні озброєння далекої дії. Інституалізація Є. п. як стратегічного напряму зовнішньополітичного курсу була здійснена “Основними напрямами зовнішньої політики України” у липні 1993 р. У

цьому документі визначається, що перспективною метою української зовнішньої політики є членство України в європейських співтовариствах, а також інших західноєвропейських або загальноєвропейських структурах. Етапним стало визначення напрямів внутрішніх трансформацій та зовнішніх орієнтацій України відповідно до вимог ЄС в Угоді про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, підписаною в 1994 р. Україна розпочала адаптацію до нормативів ЄС власного законодавства, соціальної політики, захисту прав людини, культурно-освітньої та науково-технічної сфер, охорони здоров’я, довкілля тощо. Активізувались відносини України з НАТО (“Партнерство заради миру”), співробітництво з країнами Дунайського регіону та Центральної Європи, Вишеградської групи та СОТ. Указ Президента України “Про затвердження стратегії інтеграції України до ЄС” (1998 р.) надав нового імпульсу проведення Україною Є. п. Основні положення Є. п. України на сучасному етапі викладені у посланні Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки” (2002 p.). Складовими Є. п. України є вирішення низки завдань у внутрішньополітичній (демократичні та ринкові перетворення, адаптація законодавства до європейських стандартів, формування громадянського суспільства, подолання бідності, здійснення пенсійної реформи, утвердження екологічно безпечного способу виробництва і життя, розвиток освіти, науки і культури тощо) та зовнішньополітичній сферах (налагодження партнерства і співробітництва з країнами – членами і кандидатами в члени Європейського Союзу, організація спільних виробництв, інтеграція України у світову торговельну систему, насамперед шляхом забезпечення вступу до Світової організації торгівлі; нарощування експортного потенціалу та поліпшення структури зовнішньої торгівлі; питання облаштування кордону і прикордонного співробітництва, двосторонніх торгово-економічних відносин, культурного співробітництва тощо). Важливим засобом реалізації цих завдань є співпраця України з державами Центрально-Східної Європи, які нещодавно стали членами ЄС або є кандидатами на вступ до цієї європейської структури. Означена співпраця дасть змогу інтенсифікувати участь України у євроінтеграційних процесах з урахуванням трансформаційного досвіду інших країн Центрально-Східної Європи; здійснити “м’яке входження” України у європейські інтеграційні процеси: напрацювати нові моделі господарювання, освоїти прийняті в Європі форми міждержавних взаємин, культурного обміну, туризму, здійснити низку перетворень всередині держави згідно з нормами, за якими здійснюються аналогічні процеси в Європі і в світі. Робота з приведення національного законодавства у відповідність до європейських стандартів повинна мати загальнодержавний характер. Необхідною передумовою реалізації ефективної європейської політики України має стати скоординована робота як законодавчої, так і виконавчої влади із залученням до цього процесу провідних українських науковців. Пріоритетність Є. п. України зумовлена об’єктивними обставинами, насамперед геополітичним становищем, спрямованістю національної культурно-історичної традиції, ментальністю титульної нації, характером розвитку виробництва, політичних процесів і культури.

Кучма Л. Д. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки. Послання Президента України до Верховної Ради України. – К., 2002; Андрущенко Т. В. Європейський вибір України: стан, проблеми, перспективи реалізації // Трибуна. – 2002. – №7-8.

О. Кордун

(2 votes, average: 2,50 out of 5)

Європейська політика України - Довідник з політології

Схожі записи:

Економічна політика Політологічний словник Економічна політика – система цілей і засобів їх досягнення певними політичними інститутами та економічними організаціями (переважно міжнародними) в економічній сфері суспільства. Взаємодія політики...
Вебер Макс Політологічний словник Вебер Макс (1864 – 1920) – німецький соціолог і філософ політики, один із досить впливових й авторитетних представників наукової думки XX ст. В....
Декларація прав національностей Україним Політологічний словник Декларація прав національностей України – ключовий, один з найважливіших державних актів у сфері міжнаціональних відносин, прийнятий Верховною Радою України 1 листопада 1991 p.,...
Дивергенція Політологічний словник Дивергенція (від лат. divergeas – розходитися в різні боки) – розходження (наприклад, процесів, явищ, ознак у процесі еволюції, а також у поглядах, позиціях...
Регент Політологічний словник Регент (від лат. regens (regentis) – правитель) – тимчасовий правитель монархічної держави, який призначається в тому разі, якщо монарх тимчасово відсутній, хворий, неповнолітній,...
>Освітня політика Політологічний словник Освітня політика – система заходів, здійснюваних державою в сфері освіти і спрямованих на забезпечення її розвитку як одного з ключових ресурсів модернізації суспільства....
Протоколізм Політологічний словник Протоколізм – стиль викладу думки, манера письма, властиві протоколу. В. Захожай...
Монтеск’є Шарль Луї, Шарль де Секонда, барон де Лa Бред і де Монтеск’є Політологічний словник Монтеск’є Шарль Луї, Шарль де Секонда, барон де Лa Бред і де Монтеск’є (1689 – 1755) – французький філософ права й історії. Відмовившись...
Етика політична Політологічний словник Етика політична – 1) специфічна дисципліна, що склалася в межах політичної філософії і вивчає вплив моральних принципів, норм і уявлень людей на політику,...
Політичне панування Політологічний словник Політичне панування – це політична категорія, яка означає здатність конкретної соціальної групи поширювати дію правил, звичаїв і традицій на певному політичному просторі, в...
Гайдеггер (Heidegger) Мартін Політологічний словник Гайдеггер (Heidegger) Мартін (26.09.1889 – 26.05.1976) – німецький філософ. Основні віхи життя: 1916 р. – початок викладання у Фрайбурзькому університеті; з 1918 p....
Демарш Політологічний словник Демарш (від фр. demarche) – дипломатична акція, яка застосовується урядом, зовнішньополітичним відомством або дипломатичним представником перед чи щодо уряду іншої держави. Д. може...
Євтух Володимир Борисович Політологічний словник Євтух Володимир Борисович (нар. 1948) – кандидат історичних наук (1975 р.), доктор історичних наук (1989 р.), заслужений діяч науки і техніки України (1998...
Дипломатичні представництва Політологічний словник Дипломатичні представництва – закордонний державний орган зовнішніх зносин, який очолює дипломатичний представник держави. Д. п., яке очолює посол, називається посольством, а те, яке...
Війна політологічна Політологічний словник Війна політологічна – умовна назва глобального протистояння різних політичних вчень (насамперед марксизму – ленінізму і буржуазних), доктрин, поглядів на державу, міждержавні відносини, міжнародну...
Прес-центр (прес-бюро) Політологічний словник Прес-центр (прес-бюро) – служба інформації, орган з’їзду, конгресу, наради, фестивалю, спортивних змагань тощо, яка сприяє журналістам у висвітленні цих подій, надає їм необхідну...
Політологія Політологічний словник Політологія (politology, від “політика” і грецьк. logos – слово, учення) – наука, що вивчає політику, політичні відносини та політичні системи. Поняття увійшло до...
Гегельянство Політологічний словник Гегельянство – філософська течія, що бере свій початок із вчення, праць, творчості Гегеля. Г. виникло у Німеччині в 30- 40-х роках XIX ст....
Сима Цянь Політологічний словник Сима Цянь (145 – 86 до н. е.) – давній китайський історик. Влада в уявленні С. Ц. – це управління людьми, тому правитель...
Як урегулювати політичний конфлікт? 37 Як урегулювати політичний конфлікт? У процесі політичної практики було вироблено шляхи стабілізації системи, за допомогою яких попереджують внутрішньополітичні конфлікти. їх сутність полягає у послабленні...
Валуєвський циркуляр Політологічний словник Валуєвський циркуляр 1863 р. – таємне розпорядження міністра внутрішніх справ російського уряду П. Валуєва Київському, Московському і Петербурзькому цензурним комітетам про заборону друкування...
Базисна демократія Політологічний словник Базисна демократія – різноманітні концепції прямої (безпосередньої) демократії, у яких стверджується, що формування певної політичної волі – завдання насамперед народу. Крім того, поняття...
Рассел Бертран Політологічний словник Рассел Бертран (1872 – 1970)- англійський філософ, математик, відомий громадський діяч. Походив зі старовинної аристократичної сім’ї. Навчався у Кембриджському університеті, був дипломатом, займався...
Китаю Стародавнього політична думка Політологічний словник Китаю Стародавнього політична думка – зародження політичної думки тісно пов’язане зі змінами цивілізаційних формацій, зокрема переростання у IV-III тис. до н. е. первісних...
Адміністративна держава Політологічний словник Адміністративна держава – сучасна держава з досить розвиненим управлінським апаратом, у якій дієве управління суспільством розглядається як головний засіб виконання завдань, які стоять...
Багатопартійна система Політологічний словник Багатопартійна система – спосіб організації політичного процесу в країнах з демократичним режимом правління та відповідним типом політичної системи. Б. с. виникає на засадах...
Гласність Політологічний словник Гласність – слово ввійшло в сучасний вжиток як визначення одного з напрямів політичного курсу, проголошеного в СРСР М. Горбачовим (“політика Г.”). Трактувалося як...
Військовий переворот Політологічний словник Військовий переворот – різновид політичного перевороту, що являє собою збройний виступ певних груп військовослужбовців проти політичної влади, уряду. Розрізняють такі типи виступу армії...
Евальвація Політологічний словник Евальвація – систематичне вивчення й експертиза науково-практичних проектів і програм з метою утвердження і оцінки їх результатів. Часто Е. здійснюється як супутнє дослідження,...
Яворницький (Еварницький) Дмитро Іванович Політологічний словник Яворницький (Еварницький) Дмитро Іванович (26.10.(7.11) 1855, с. Сонцівка Харківської губ. (нині с. Борисівка Дергачівського р-ну Харківської обл.) – 5.08.1940, м. Дніпропетровськ) – видатний...
Перикл Політологічний словник Перикл (490 – 429 до н. е.)- давньогрецький політик та полководець, в часи правління якого рабовласницька демократія досягла свого розквіту. Філософія / За...
Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) Політологічний словник Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) – створена в 1960 р. як об єднання європейських країн, що не входили до Європейського Економічного Співтовариства, яке...
Чартизм Політологічний словник Чартизм (від англ. charter – хартія) – перший масовий політично оформлений рух робітників Великобританії в 30 – 50-х роках XIX ст., що був...
Відплив інтелекту Політологічний словник Відплив інтелекту – суспільне явище, що пов’язане з помітним (значимим) від’їздом з держави (або регіону) працівників інтелектуальної сфери або високопрофесійних працівників, фахівців, майстрів...
Ядерний паритет Політологічний словник Ядерний паритет – ядерна стратегічна рівновага між великими ядерними державами (головним чином між США та колишнім СРСР), що підтримувалася і забезпечувалася насамперед за...