Біологія. Комплексний довідник – підготовка до ЗНО та ДПА
БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ
СЕНСОРНІ СИСТЕМИ
Зорова сенсорна система
Серед усіх сенсорних систем зорова система найінформативніша. Завдяки зору відбувається сприйняття форми, розмірів та кольорів оточуючих предметів, орієнтування серед них, визначається відстань до предметів та їх об’ємність. Завдяки йому забезпечується виконання складної роботи.
Зорова сенсорна система
Орган | Будова | Функції |
Око | ||
Білкова оболонка | Зовнішня фіброзна оболонка | Захисна, підтримує форму |
– рогівка | Прозора передня частина білкової оболонки | Проникна для світла |
Судинна оболонка | Серединна оболонка, пронизана кровоносними судинами | Живлення ока |
– райдужна оболонка | Передня частина судинної оболонки, має пігментне забарвлення | Надає колір очам |
– зіниця | Отвір у райдужній оболонці, оточений м’язами | Регулює |
– кришталик | Двоопукла лінза | Фокусує промені світла |
– склисте тіло | Прозоре середовище густої консистенції | Пропускає промені світла |
Сітківка | Шар пігментних клітин: палички і колбочки | Палички – рецептори, що сприймають форму. Колбочки – колір |
Сліпа пляма | Місце виходу зорового нерва із сітківки | |
Жовта пляма | Місце найбільшої гостроти зору (розташовані світло-сприймаючі клітини) | |
Зоровий нерв | Нервові клітини кори, від яких починаються волокна зорового нерва, з’єднані з відростками фоторецепторів | Сприймає збудження і передає його у зорову зону кори головного мозку (потилична частка) |
Допоміжний апарат | Повіки, брови, вії, слізні залози, кон’юнктива | Захисна, зволоження рідиною, очищення від мікробів |
Зоровий аналізатор складається із сприймаючого світло апарата – ока, у сітчастій оболонці якого розміщені рецептори світла; зорових нервів та центрів зору в потиличній частині кори головного мозку. Шляхи зорових рефлексів проходять через середній мозок, де розташовані центри орієнтувальних рефлексів.
Око розташоване в очній ямці черепа. Воно має кулясту форму з опуклішою передньою частиною і тому ще називається очним яблуком. Воно складається з трьох оболонок: зовнішньої – білкової, яка захищає очне яблуко від пошкоджень та проникнення сторонніх тіл ззовні (спереду вона переходить у прозору і прониклу для світла рогівку, до неї прикріплюються м’язи, які рухають око); середньої – судинної, пронизаної густою сіткою кровоносних судин, що постачають кров очному яблуку; внутрішньої – сітківки, у якій розміщені рецептори ока – палички і колбочки, де під дією світла виникають нервові збудження, які по зоровому нерву передаються в зорову зону кори головного мозку.
Рис. 22. Будова ока: а – вертикальний розріз; б – фрагмент сітківки; в – світлочутливі клітини
1 – війковий м’яз; 2 – райдужна оболонка; 3 – передня камера ока;
4,5 – оптична вісь; 6 – зіниця; 7 – рогівка; 8 – зв’язка капсули кришталика;
9 – кон’юнктива; 10 – кришталик; 11 – склисте тіло; 12- білкова оболонка;
13 – судинна оболонка; 14 – сітківка; 15 – жовта пляма; 16 – місце виходу зорового нерва (17);
18 – паличка; 19 – колбочка; 20 – пігментний шар; 21 – нервові клітини; 22 – ядро
Передня частина судинної оболонки очного яблука утворює райдужну оболонку, яка має забарвлення від світло-блакитного до темно-коричневого завдяки пігментним речовинам. У центрі райдужної оболонки розташована зіниця – круглий отвір, здатний за допомогою м’язів змінювати свій діаметр залежно від інтенсивності світла. За зіницею міститься прозорий двоопуклий кришталик, оточений війковим м’язом. Судинна оболонка виділяє рідину, що здійснює живлення рогівки й кришталика, які не мають кровоносних судин. Порожнина ока за кришталиком заповнена драглистою масою – склистим тілом.
Зоровий нерв виходить із сіткової оболонки, його закінчення підходить до паличок і колбочок збоку склистого тіла. Місце його виходу позбавлене світло-сприймаючих клітин – це сліпа пляма. Збоку від неї розміщена жовта пляма, де розташовані в основному колбочки. Навколо жовтої плями є як колбочки, так і палички, а на периферії – лише палички.
Фоторецептори (колбочки, палички) містять особливі світлочутливі речовини (пігменти): палички – речовину пурпурного кольору – родопсин; колбочки – речовину фіолетового кольору – йодопсин. У складі цих речовин є білок – опсин – і окислений вітамін А. Палички є рецепторами присмеркового зору; вони збуджуються слабким світлом, при цьому не розрізняють кольорів і бачать нечітко. Колбочки є рецепторами денного зору; вони сприймають яскраве світло і здатні розрізняти різні кольори.
Допоміжний апарат органа зору людини складається з бров (захищають око від поту), повік та вій (прикривають око від пилу та інших сторонніх тіл; задню поверхню повік вкриває оболонка – кон’юнктива, яка частково переходить на очне яблуко), м’язів, які рухають око, слізного апарату (у зовнішньому куточку ока розташована слізна залоза, у внутрішньому – слізний канадець та слізний мішок, носослізна протока). Слізна залоза виділяє рідину, яка зволожує око, змиває з нього сторонні тіла, виконує терморегуляторну функцію, містить речовину, що вбиває мікроорганізми, – лізоцим.
Порушення зору. Найчастіше трапляються порушення заломлення світла – короткозорість і далекозорість. Якщо промені світла, пройшовши через оптичні середовища ока, фокусуються поза сітківкою, то виникає нечітке зображення. У разі короткозорості промені фокусуються перед сітківкою, нечітко видно віддалені предмети; у разі далекозорості – позаду сітківки, нечітко видно предмети, розташовані поблизу. Причиною можуть бути природні аномалії форми очного яблука і кришталика, а також здатності кришталика міняти свою кривизну. Для вирівнювання короткозорості використовують двоввігнуті скельця окулярів, а далекозорості – двоопуклі. Астигматизм – це нерівномірне заломлення світла різними ділянками оптичної системи (нерівномірна кривизна рогівки, неправильна форма кришталика). Косоокість – це відхилення лінії зору одного ока від спільної точки фіксації з порушенням бінокулярного зору.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)