ЛІС ЯК ПРИКЛАД РОСЛИННОГО УГРУПОВАННЯ

Біологія – універсальний довідник

БІОРОЗМАЇТТЯ

РОСЛИННЕ УГРУПОВАННЯ

ЛІС ЯК ПРИКЛАД РОСЛИННОГО УГРУПОВАННЯ

Різноманітність лісів. Ліс як рослинне угруповання характеризується пануванням дерев. Разом із ними ростуть рослини інших життєвих форм: чагарники, кущі, трави. Залежно від переважання деревних порід ліси називають хвойними або листяними. У хвойних лісах ростуть ялина європейська, ялиця сибірська, сосна звичайна, модрина сибірська й інші види дерев та супутні їм рослини різних життєвих форм. Серед листяних лісів

виділяють широколистяні, довговічні (корінні) ліси, утворені дубом звичайним, кленом звичайним, липою дрібнолистою, ясеном звичайним. Є і дрібнолисті ліси, як правило, вони недовговічні (з берези бородавчастої, берези пухнастої, осики, вільхи сірої). У листяних лісах свій, на відміну від хвойних, набір видів під кронами дерев. Змішаними називають ліси, в яких ростуть широколистяні і хвойні види.

Рослини лісу знаходяться у тісному взаємозв’язку одна з одною і з середовищем життя. Під середовищем життя розуміють усю навколишню природу, що оточує організм.

Ярусне розташування рослин. Взаємозв’язок

рослин виявляється у їхньому розташуванні за ярусами (мал. 21). Дерева в лісі утворюють перший, або верхній, ярус. Під ними ростуть більш низькорослі рослини: невисокі дерева (яблуня дика, горобина звичайна, клен звичайний), що складають другий ярус, і чагарники (ліщина звичайна, бруслина бородавчаста, крушина ламка, жимолость лісова), які входять до складу підліска, або третього ярусу. Кущі і трав’янисті рослини входять до складу четвертого ярусу, а мохи і лишайники – до складу п’ятого, приземного, ярусу. На грунті завжди знаходяться відмерлі залишки рослин, опале листя, сухі гілки, які разом утворюють лісову підстилку. Вона, як і верхні грунтові шари, густо населена грибами, бактеріями, безхребетними тваринами.

Мал. 21. Ярусне розташування лісу (схема)

Ярусами розташовуються в грунті і кореневі системи рослин, що входять до складу угруповання: одні види утворюють поверхневу кореневу систему, в інших корені ідуть у глибші шари.

При ярусному розміщенні рослин на одиниці площі росте велика кількість видів, що мають вплив один на одного і по-різному відносяться до навколишнього середовища.

Взаємний вплив рослин у межах одного угруповання. Рослини різних ярусів перебувають у неоднакових умовах освітлення, вологості, живлення. У кращих умовах освітленості опиняються дерева, під покривом яких поселяються тіньовитривалі і тіньолюбні рослини. У лісі неоднакові умови забезпечення рослин вуглекислим газом, необхідним для фотосинтезу. Його менше в середині крон (0,02%), ніж у надгрунтовому шарі (0,08%). Багатший поживними речовинами і гумусом верхній грунтовий шар, де активно відбувається розкладання рослинних залишків і трупів тварин мікроорганізмами, що населяють підстилку і верхні грунтові шари. У лісі створюється своєрідний режим водопостачання. Кронами дерев різного виду і різного віку затримується від 15 до 80% осадів (ялина затримує до 40% , сосна – до 20% , ялиця – до 60%). Однак вологи, яка досягає грунту і підтримує верхні шари у вологому стані, тут виявляється навіть більше, ніж на сусідній безлісій ділянці.

Рослини лісу (дерева, чагарники) захищають верхні грунтові шари від висихання, відмежовуючи грунт від дії прямих сонячних променів і суховіїв. У глибших шарах грунту, де розміщуються потужні кореневі системи високостовбурних рослин, навпаки, вологи може бути менше. Освітлені сонцем дерева випаровують багато води, яку нагнітають до пагонів корені, поглинаючи її з грунту, тому ліси в районах із частим випаданням осадів і близьким розташуванням грунтових вод охороняють територію від заболочування. Ліси протистоять суховіям і цим захищають від їх згубного впливу посіви культурних рослин на полях. Ліси запобігають утворенню балок і ярів, сприяють збереженню верхніх, найбільш родючих шарів грунту.

Зміна зовнішнього вигляду лісового угруповання протягом року. Складність будови лісового угруповання забезпечується не тільки ярусним розташуванням рослин у просторі. Велике значення має розміщення на одиниці площі рослин з різним ритмом розвитку. Одні види навесні починають ріст рано і швидко переходять до цвітіння і плодоношення. Інші види на початку вегетаційного періоду характеризуються уповільненим ростом і зацвітають до середини літа або в другій його половині.

Залежно від видів рослин, які входять до лісового угруповання, і їхнього сезонного розвитку змінюється протягом року зовнішній вигляд (аспект) лісу.

Найрізкіше змінює вигляд упродовж вегетаційного періоду листяний ліс. Ранньої весни, коли дерева і чагарники ще знаходяться в безлистому стані, у широколистяному лісі барвистий аспект визначається цвітінням ранньовесняних трав’янистих рослин: пшінки жовтецевої, рясту галера, гусячої цибулі, анемони дібровної, медунки вузьколистої та інших рослин, які розкривають квітки у період сприятливого освітлення за відсутності листків на деревах. Після розпускання бруньок у рослин верхніх ярусів і відростання у них нових пагонів змінюється світловий режим у пригрунтовому шарі. Серед квітучих трав’янистих рослин починають переважати види з білими квітками: конвалія звичайна, зірочник лісовий, купина багатоквіткова.

У розпалі літа під кронами дерев і чагарників немає рясного цвітіння трав’янистих рослин, але їхня кількість значно підвищується там, де під покрив дерев проникає більше світла, а також на галявинах. Влітку аспект лісового угруповання визначається зеленими пагонами рослин різних ярусів.

Восени ліс набуває іншого вигляду завдяки пожовклому листю дерев і чагарників. Клен і бруслина доповнюють жовті тони червоно-бурим кольором.

Взимку листяний ліс з опалим листям має інший вигляд, що істотно відрізняє його від хвойних лісів з вічнозеленим деревним ярусом.

Зміна одного рослинного угруповання іншим. Зміна одних лісів іншими дуже поширена в рослинному світі і відбиває закономірний процес розвитку рослинного покриву. Це залежить від властивостей рослин і умов середовища, які змінюються. Зараз великі площі покриті дрібнолистими лісами, які з’явилися на місці колишніх хвойних лісів. Зміна ялинового насадження осикою або березою нерідко відбувається після повали дерев ураганом, після вирубки і пожеж. На звільненій площі з’являються численні проростки берези, чиї дрібні і літаючі плоди у великій кількості заносяться із сусідніх ділянок, зайнятих березовими лісами. Плоди берези долають відстані в 1000 м, насіння ялини – 100-500 м. Проростки ялини, крім того, на безлісих територіях страждають від приморозків і сонячних опіків, а проростки берези стійкіші до них. У підростаючих березових насадженнях незабаром утвориться середовище, типове для лісу. Під дрібнолистою породою знаходять сприятливі умови і чагарники, і багато трав, типових для хвойного і для широколистяного лісів.

Помічено, що при зміні одного типу лісу іншим більш консервативними залишаються трав’янисті рослини, які можуть тривалий час зберігатися на тій же території під захистом нових видів деревних рослин.

За збереженими видами трав’янистих рослин можна відтворити історію розвитку рослинності на даній території.

Поновлення і розмноження рослин лісу. Розмножуються рослини лісу насінним і вегетативним способами. У рослин нижніх ярусів, що ростуть у затінених умовах, вегетативне розмноження часто значно переважає над насінним. При малій задернованості грунту у лісі ростуть довгокореневищні та короткокореневищні види (конвалія, яглиця, осока волосиста, анемона жовтецева, веснівка дволиста та ін.), рослини з повзучими надземними пагонами (зеленчук жовтий, вероніка лікарська), столоноутворюючі (одинарник європейський, зірочник дібровний, суниця лісова), цибулинні з утворенням столонів (гусяча цибуля, пролісок) та інші вегетативно рухливі форми рослин.

Серед деревних видів переважає насінне розмноження, але не виключене і вегетативне, особливо при утворенні кореневідводкових пагонів (осика). Під покривом материнських порід ріст і формування молодих деревних рослин відбуваються в іншому світловому режимі, ніж розвиток дорослих осіб, тому проростки дерев відрізняється більшою тіньотривалістю порівняно з дорослими особами тих же видів, які підносять крони до світла.