ХІМІЯ – Комплексна підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання
РОЗДІЛ III. ОРГАНІЧНА ХІМІЯ
10. Теоретичні основи органічної хімії
10.1. Найважливіші елементи-органогени, природні та синтетичні органічні сполуки
Органічна хімія – це хімія сполук Карбону (IV)1.
Молекули органічних сполук, крім атомів Карбону, можуть містити атоми Гідрогену, Оксигену, Нітрогену, Сульфуру, Фосфору, галогенів (їх іще називають елементами-органогеиами) та будь-яких інших елементів.
Існує й інше визначення: органічна хімія – це хімія
На початку XIX ст. учені встановили, що карбоновмісні речовини є основою рослинних і тваринних організмів. Більшість хіміків вважала, що органічні речовини неможливо синтезувати в лабораторії з неорганічних, що вони утворюються лише в живій природі за участі “життєвої сили”. Це вчення про життєву силу
1829 р. – німецький учений Ф. Вьолер з неорганічних речовин синтезував сечовину:
1853-1854 pp. – французький учений М. Бертло3 синтезував аналоги природних жирів.
1861 р. – російський учений О. М. Бутлеров4 синтезував цукристу речовину (один з вуглеводів).
1882 p. – І. Я. Горбачевський5 синтезував сечову кислоту з гліцину.
Ці факти засвідчили можливість добування органічних речовин у лабораторії, а в подальшому – і в промисловості.
Природні органічні речовини – це речовини, які можна виділити або добути з природних об’єктів:
– корисні копалини органічної природи: нафта, природний газ, кам’яне і буре вугілля, торф, сланці тощо;
– продукти рослинного походження: деревина (целюлоза), природні волокна (з льону, бавовнику, конопель, пальми), цукор і крохмаль, олії, каучук тощо;
– продукти тваринного походження: білки та амінокислоти, жири, вуглеводи, природні волокна (вовна із шерсті різних тварин, шовк) тощо.
Синтетичні органічні сполуки – це речовини, які добувають (синтезують) з інших речовин у лабораторних чи промислових умовах. Нині кількість відомих органічних речовин перевищує 10 млн. і більшість із них синтезована. Найважливіше значення має виробництво:
– пластичних мас, каучуків, гум і синтетичних волокон;
– барвників і медикаментів;
– мийних засобів;
– засобів захисту рослин тощо.
Органічні речовини здебільшого мають молекулярну будову (їхні молекули утворені за рахунок ковалентних зв’язків), тому вони легкоплавкі, легко руйнуються при нагріванні (t > 350 °С). На повітрі поступово окислюються. Горять з утворенням карбон(ІV) оксиду і води, виділяючи значну кількість теплоти, що обумовило їхнє використання як палива і пального.
Неелектроліти. Через невелику полярність зв’язків органічні речовини погано розчинюються або зовсім не розчиняться у воді (яка є полярним розчинником), однак добре розчиняються в неполярних органічних розчинниках.
Хімічні реакції між органічними речовинами зазвичай відбуваються повільніше (ніж між неорганічними), у декілька стадій, з утворенням, крім основних (< 50 %), ще й значної кількості проміжних і побічних продуктів.
______________________________________________________
1 За винятком оксидів Карбону, карбонатної кислоти, карбонатів, карбідів та ціанідів.
2 Карбон і Гідроген утворюють прості речовини вуглець і водень, що й дало свого часу назву класові органічних речовин.
3 Марселен Бертло (18271907) – французький фізико-хімік.
4 Олександр Михайлович Бутлеров (1828-1886)- російський хімік, основоположник теорії хімічної будови, яка лежить в основі сучасної органічної хімії, засновник школи хіміків-органіків.
5 Іван Якович Горбачевський (1854-1942) – австро-угорський біохімік, гігієніст, епідеміолог українського походження (народився на Тернопільщині). У 1918-1919 pp. – 1-й міністр охорони здоров’я Австро-Угорської імперії.