Зовнішньоекономічна діяльність
9 ОРГАНІЗАЦІЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ З ІНОЗЕМНИМ КАПІТАЛОМ. ВІЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ
9.3 Офшорні зони
Ідеї зон вільної торгівлі, експортно-виробничих зон та науково-промислових парків, які набули широкого поширення у світовому господарстві, сьогодні доповнюються теорією та практикою створення і розвитку офшорних центрів.
У найзагальнішому вигляді під офшорними зонами розуміють країни та території, що здійснюють реєстрацію іноземних компаній, на діяльність яких поширюється пільговий режим
Традиційно офшорною зоною (або офшорним центром, або “податковою гаванню”) називають країну зі сприятливим податковим законодавством.
Таблиця
Основні моделі вільних зон: типові розміри і склад пільг
Види вільних зон | Розміри (кв. км) | Наявність митної 0 кордону | Базовими пільгами є адміністративні | Основні регіони (країни) |
Зони вільної торгівлі | До 3-5 | Обов’язкова | Митні | Великі транспортні вузли в країнах, що розвиваються та розвинутих країнах |
Промислово-виробничі: а) точкові | До 1-2 | Відсутня | Митні | Бразилія, Мексика, Пуерто-Ріко, Філіппіни, |
Б) промпарки | 0,1-0,5 1-20 | Не обов’язкова | Митні | Карибський басейн ПСА, Мексика |
Торгово-виробничі | 1-4 | Обов’язкова | Митні | США |
Зони малого бізнесу | 0,01-3 | Відсутня | Фінансові, податкові | Індія, Близький Схід, Аргентина, Франція |
Науково-виробничі | 2-20 | Не обов’язкова | Податкові | Південно-Східна Азія |
Офшорні фінансові центри | 0,05-0,1 | Відсутня | Податкові | Карибський басейн, Гонконг, Сінгапур |
Комплексні: а) спеціальні економічні | 16-330 | Обов’язкова | Митні, податкові. | КНР |
Б) території особливого режиму типу зони “Манаус” | 2 200 000 (пільгується до 10 000) | Обов’язкова для частини зони | Фінансові митні, податкові, фінансові | Бразилія (“Манаус”), Аргентина (“Вогненна земля”) |
В) особливі Економічні Зони | У межах Адміністративно-територіальних Утворень (місто, Район) | Обов’язкова для окремих локальних зон, що знаходяться на території особливої зони | Податкові, Митні, Фінансові | Росія (Калінінградська обл., проекти для інших територій) |
Офшорні зони надають господарським агентам, що їх використовують, такі переваги: податкові пільги, значну свободу, практичну відсутність валютного контролю, можливість здійснення операцій з резидентами в будь-якій іноземній валюті, списання витрат на місці, анонімність, таємність фінансових операцій (головним чином діє лише вимога інформувати владу про сумнівні операції, пов’язані з наркобізнесом).
Найбільш відомі офшорні центри створені на острові Мін, Багамських і Віргінських островах, Джерсі, Гибралтар, Кіпр, Ірландія та Панама, а також на території Інгушетії та Калмикії.
В основному офшорні компанії здійснюють посередницьку функцію при укладанні, оформленні контрактів та рахунків, проведенні експортних, імпортних та експортно-імпортних операцій, наданні ділових послуг.
Головна компанія (материнська) укладає з офшорною компанією контракт на весь товар за єдиною пільговою ціною, а офшорна компанія укладає контракти на партії цього товару з покупцями в різних країнах за комерційними цінами. Таким чином, головна компанія дістає фіксований прибуток, а різниця між відпускною ціною та ціною проведеної комерційної операції залишається на рахунку офшорної компанії.
При проведенні експортно-імпортних операцій офшорна компанія укладає відразу два контракти. Перший – з оптовиком – експортером на постачання головному підприємству товару за мінімальною ціною, а другий – зі своїм головним підприємством на постачання йому цього ж товару за вищою ціною. Передоплата за вказівкою офшорної компанії йде з країни – імпортера постачальникам – експортерам. А різницю між цінами першого і другого контрактів одержує дочірня фірма, зареєстрована в офшорній зоні. Оскільки в офшорній зоні прибуток майже не обкладається податком, то підприємство платить податок на прибуток, який одержало за другим контрактом і має можливість розпоряджатися тим прибутком, що осідає на рахунках офшорної компанії.
Компанії, зареєстровані в таких “податкових гаванях”, як правило є акціонерними товариствами (іноді партнерствами) і мають статус ІВС (International Business Company). Вони можуть відкривати рахунки в будь-яких банках і в будь-яких валютах без одержання якихось спеціальних дозволів.
У переважній більшості юрисдикцій зареєстровані офшорні компанії не зобов’язані подавати бухгалтерські звіти ніяким урядовим або податковим органам. Уся звітність замінена щорічним фіксованим збором (від $150.0 до $1000). Іноді розмір щорічного збору залежить від розміру статутного капіталу. Слід зазначити, що за рідкісним винятком, статутний капітал офшорних компаній не виплачується, а є присутнім у заявочній формі.
Імена бенефіціарних (реальних) власників офшорних компаній зберігаються в суворій таємниці. Гарантом конфіденційності цієї інформації є сам закон про офшорні компанії, який передбачає карне покарання за будь-який вид розголошення подібної інформації. Тільки рішення суду країни реєстрації може зобов’язати офшорну компанію розкрити секретну інформацію про особи справжніх акціонерів. Треба відзначити, що в результаті сформованої практики позитивне рішення суд виносить лише за конкретними доведеними видами судочинства (наркотики, зброя, отруйні речовини тощо). У той же час важливою перевагою законодавства більшості “податкових гаваней”, як утім, і у Швейцарії, є відсутність можливості порушення кримінальних справ у результаті ухилення від сплати податків або мита.
Світовий офшорний бізнес відіграє все більшу роль у русі як позичкових, так і підприємницьких інвестицій, в обслуговуванні зовнішньоекономічних зв’язків між усіма країнами світу.
Контрольні запитання
1. Які існують форми спільного підприємництва?
2. З якою метою створюються спільні підприємства?
3. Дайте визначення поняттю “вільна економічна зона”.
4. Укажіть цілі та завдання створення ВЕЗ.
5. Що таке “офшорні зони”, з якою метою вони створюються?
(2 votes, average: 2,50 out of 5)