РЕЛІГІЯ, СІМ’Я, ВИХОВАННЯ ТА ГОСПОДАРСТВО ДАВНІХ РИМЛЯН

Розділ 4 ІСТОРІЯ ДАВНЬОГО РИМУ

ДАВНІЙ РИМ ЗА ЦАРСЬКОЇ ТА РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ДОБИ

§ 45. РЕЛІГІЯ, СІМ’Я, ВИХОВАННЯ ТА ГОСПОДАРСТВО ДАВНІХ РИМЛЯН

– Роздивіться зображення на рельєфах. Що довідуємося з них про буденне життя римлян?

Давньоримські рельєфи із зображенням жертвоприношень.

1. У чому своєрідність римської релігії?

Римляни запозичили й розвинули культурні надбання багатьох народів Середземномор’я – греків, етрусків та інших. Із часом на цьому грунті розквітла власне римська

культура, яка набула світового значення. У давнину, за часів правління перших царів, римляни вірили, що кожен предмет, кожне явище мають свого бога. Зерно, яке було щойно кинуте в землю, належало божеству Сатурну, те, що проростало, – Церері, квітуче – Флорі. Римляни поклонялися своїм предкам, бо вірили, що душі померлих охороняють дім і можуть допомогти в повсякденних справах, якщо їх шанобливо про це попросити.

Поклоніння численним дрібним божествам і духам втілювалося в різноманітних магічних ритуалах.

1. Реконструкція храму Конкордії, збудованого на честь давньоримської

богині згоди, берегині державного ладу. 2. Рельєф з вівтаря Венери та Марса, на якому зображено Ромула та Рема, яких вигодовує вовчиця, а також бога, що втілює річку Тибр.

Римляни були переконані, що боги обов’язково зглянуться над людиною, якщо вона дотримується настанови: “Даю тобі, щоб ти дав мені”. Провідна роль у релігійному житті держави належала колегії жерців-понтифіків.

На початок 2 ст. до н. е. склався культ 12 головних римських богів, які були подібними до грецьких: римляни шанували Юпітера – царя богів, бога грому та блискавки. Юнона, сестра та дружина Юпітера, була покровителькою жінок і материнства. Нептун – бог моря й покровитель мореплавства, Плутон – володар підземного царства. Церера була богинею землеробства. Серед інших богів, яким поклонялися римляни, були: Вулкан – бог ковалів та ремісників; Марс – бог війни; Діана – богиня Місяця та полювання; Аполлон – покровитель музики, мистецтва, лікарів та віщунів, бог Сонця; Мінерва – богиня воїнів, покровителька ремесла; Меркурій – бог торгівлі, покровитель злодіїв, вісник Юпітера; Вакх – бог вина; Венера – богиня краси та кохання. Цікавим був культ богині домашнього вогнища та родинного життя Вести: лише її храми мали округлу в основі форму.

Реконструкція храму богині Вести в Римі.

У круглому храмі Вести на римському форумі, спорудженому, згідно з переказом, Нумою Помпілієм, не було статуї богині, але постійно пломенів вогонь, за яким стежили весталки. Вогонь цей – символ стійкості римського народу. Згасання вогню вважалося передвісником нещастя для Риму.

У римському суспільстві надзвичайну повагу мали жерці. Вони були посадовими особами держави, а всі релігійні справи вирішував сенат. Посада жерця була виборною, вона не оплачувалася. Особливу шану мали весталки – жриці богині Вести, які підтримували вогнище в її храмі. Коли весталка зустрічала злочинця, якого вели на страту, то закон звільняв його від покарання. Будучи представницями знатних родів, весталки залишались у званні жриць 30 років.

Від Юлія Цезаря, який підкреслював свою належність до безсмертних богів, почалося обожнення правителів Риму. До імені спадкоємця Юлія Цезаря – Октавіана, який набув необмеженої влади, було додано ім’я Август, тобто “звеличений богами”, “рівний богам”.

На пізніх етапах існування Римської держави в ній посилюється вплив східних культів, серед яких з’явилася й нова релігія – християнство, що зародилося в першій половині І ст. н. е. в Іудеї (Палестині). Про це ви дізнаєтеся в наступних параграфах підручника.

– Що спільного й чим відрізнялися релігії римлян та греків? Складіть порівняльну таблицю грецьких та римських богів.

2. Які давньоримські традиції визначали родинне життя та виховання дітей?

Юні римляни практично були позбавлені права вибору при створенні сім’ї. Чоловіків та дружин зазвичай обирали дітям батьки. Поширеним явищем були шлюби за розрахунком. Так, відомий оратор Цицерон після 37 років подружнього життя розлучився й узяв шлюб з 20-річною дівчиною, щоб запобігти розоренню. Дівчата могли виходити заміж з 12-ти років, але найчастіше це відбувалося в 14-річному віці.

Після народження дитини немовля клеїли до ніг батька. Той повинен був узяти його на руки, щоб продемонструвати, що приймає його у свою сім’ю. На дев’ятий день після народження дитині давали ім’я та особливий амулет, який мав захищати її від злих духів.

На мармуровому рельєфі саркофагу – всі етапи виховання хлопця. Ліворуч мати годує немовля. Потім батько за традицією піднімає його,

Учитель з трьома учнями. Давньоримський рельєф.

Діти здобували освіту залежно від статків батьків. Найбідніші не вчилися взагалі. Заможні віддавали дітей до початкової школи. Більшість учнів закінчувала її в 11 років. Подальшу освіту здобували вдома.

У римських початкових школах здебільшого був лише один клас з 12 учнями. Учителями найчастіше були раби-греки. Багаті батьки тримали раба-педагога. Він супроводжував дитину до школи й спостерігав за її поведінкою під час занять.

Лише незначна частина дітей могла відвідувати граматику – так називали середню школу. Там вивчали історію, філософію, географію, геометрію, музику та астрономію. Одним із завдань цього етапу навчання була підготовка до занять з учителем красномовства. Особливим предметом була грецька мова: справді освіченою людиною в Римі вважали лише того, хто її знав.

Отримавши можливість навчатися далі, підліток віком 13-14 років вирушав до Греції. У Греції навчалися в Афінах та на острові Родос у найкращих учителів. Це навчання коштувало дуже дорого, але воно давало змогу зробити політичну та юридичну кар’єру.

– Чим римська система освіти та виховання відрізнялася від грецької?

5. Яким було господарське життя давніх римлян?

Ви вже знаєте, що італійське селянство було основою римської армії, яка до кінця 2 ст. до н. е. формувалася як народне ополчення. Майже безперервні війни, які вів Рим у 3-2 ст. до н. е., надовго відривали селян від землі, що призводило до розорення дрібних селянських господарств. Заможні землевласники скуповували занедбані ділянки землі, об’єднували їх у величезні маєтки. Для роботи в них використовували рабів, здобутих у численних військових походах. Через розвиток великих рабовласницьких маєтків дрібні селянські господарства розорювалися, не витримуючи конкуренції.

На вулиці Помпеї. Художня реконструкція.

– Роздивіться ілюстрацію. До яких особливостей господарського життя римських міст привертає увагу художник?

Проте це не було перешкодою для піднесення сільського господарства в 2-1 ст, до н. е. Застосування добрив, багаторазова оранка, догляд за полем унаслідок залучення праці рабів сприяли зростанню врожаїв. Особливо прибутковими були виноробство, маслинництво, садівництво. Біля великих міст виникали господарства, що спеціалізувалися на постачанні молока, сиру, птиці, м’яса, фруктів та овочів.

Активно розвивалися й ремесла. Розкопавши Помпею та Геркуланум, учені дізналися, що невеликі майстерні були чи не в кожному дворі. У таких майстернях виготовляли вовняні тканини, лампи з бронзи й глини, вироби із заліза й скла, найрізноманітніші інструменти – хірургічні, ковальські, столярні, слюсарні, ваги тощо. А ще були ювелірні, парфумерні, скульптурні майстерні.

– Прочитайте фрагмент з праці державного діяча та письменника Марка Порція Катона, дайте відповіді на запитання.

1. На основі уривка з праці Катона зробіть висновок про галузі господарства в римському рабовласницькому маєтку. 2. Чому, на думку Катона, справжній господар – той, що продає, а не той, що купує? 3. Знайдіть у джерелі підтвердження думки, що добробут маєтку залежить від відповідальності господаря.

“Коли ти спитаєш, який маєток найкращий, то я скажу так: сто югерів з різноманітним грунтом, у найкращому місті – по-перше, з виноградником, коли вино хороше і коли вина багато, по-друге, з поливним городом; по-третє, з верболозом; по-четверте, з маслиновим садом; по-п’яте, з лукою; по-шосте, з хлібною нивою, по-сьоме, з лісом, де можна різати листя на корм худобі, по-восьме, ліс з деревами, що дають жолуді… Рабам не повинно бути погано: вони не повинні мерзнути й голодувати….

Потрібно перевірити кількість грошей і хліба, те, що підготовлено для годівлі худоби; кількість вина, олії; що продано, що виручено, що залишилось, що можна продати… Господар повинен розпорядитися роботами… Він повинен здійснити продаж: продати олію, якщо добра ціна, вино, продати надлишки зерна, старих волів, немічну худобу, немічних овець (вовну, шкіри, старий віз, старі залізні знаряддя), пристаркуватого раба, хворого раба і взагалі продати все, що непотрібне. Господар повинен прагнути продавати, а не купувати”.

– Скориставшись ілюстрацією, складіть розповідь про життя мешканців римського рабовласницького маєтку.

Оцініть себе

1. Яким богам поклонялися давні римляни?

2. У чому особливості їхнього родинного життя?

3. Де і як римляни здобували освіту?

4. Що визначало розвиток господарства в Римі?

– Що в буденному й господарському житті римлян указувало на те, що їхня держава постійно воює? Якщо суспільство давніх греків визначають як суспільство дозвілля, то як можна визначити суспільство Давнього Риму?

Монета з портретом Юлія Цезаря.