МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 3
БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ
3.4. Медична гельмінтологія
3.4.2. Тип Плоскі черви ( Plathelminthes )
3.4.2.3. Сисун котячий, або сибірський ( Opisthorhis Felineus )
Сисун котячий (сибірський), або опісторх (Opisthorchis felineus) – збудник опісторхозу.
Географічне поширення: на берегах великих рік, в основному в басейнах рік Західного Сибіру, Казахстану, Наддніпрянщини, Волго-Камського і Донського басейнів.
Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.60) завдовжки 8-13 мм. Тіло звужене спереду.
Рис. 3.60. Сисун котячий (Opisthorhis felineus), статевозріла особина.
Яйця дрібні, довжиною 26-30 мкм, асиметричні, мають кришечку і невеликий горбок на протилежних кінцях.
Життєвий цикл (рис. 3.61): опісторх – біогельмінт.
Рис. 3.61. Життєвий цикл сисуна котячого: 1 – остаточний хазяїн; 2 – яйце; 3 – проміжний хазяїн (молюск з роду Віthinіа);
7 – церкарій; 7а – церкарій, що залишає молюска; 8 – другий проміжний хазяїн (риба з родини коропових); 9 – метацеркарій.
Опісторхоз – природно-осередкове захворювання.
Остаточний хазяїн – люди і тварини, що харчуються рибою.
Проміжні хазяїни: перший – молюск (Bithynia), другий – риби родини коропових.
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньопечінкові жовчні протоки, протоки підшлункової залози.
Яйця виділяються в зовнішнє середовище з фекаліями хворого, в яйці знаходиться зрілий мірацидій. В організмі водяних молюсків, що проковтнули яйця, мірацидії вивільняються, проходять стадії спороцисти, редії, церкарія. Розвиток триває близько двох місяців (до 1 року в Сибіру). Церкарії активно виходять у воду крізь покриви тіла молюска і проковтуються рибами. У м’язах риби церкарії покриваються подвійною оболонкою й інцистуються, перетворюються в метацеркарії. Остаточний хазяїн заражається, з’ївши сир або недостатньо термічно оброблену рибу.
Інвазійна стадія – метацеркарій. У кишківнику личинки вивільняються і проникають у протоки підшлункової залози та внутрішньопечінкові жовчні протоки. За місяць паразити стають статевозрілими і починають виділяти яйця. Тривалість життя в організмі людини – до 30 років.
Патогенна дія: механічне ураження жовчних проток і проток підшлункової залози, що може призвести до первинного раку печінки і підшлункової залози, цирозу печінки; розвиток патологічних шлунково-кишкових рефлексів; вторинне інвазування жовчних проток і міхура; механічна жовтяниця внаслідок закупорки жовчних шляхів; токсично-алергічні реакції, особливо в перший місяць хвороби.
Клініка. Хвороба перебігає у дві фази:
– у ранній фазі, що виникає за 2-4 тижні після зараження, переважають токсично-алергічні прояви (підвищення температури тіла, м’язові і суглобові болі, висипка алергійного характеру, астматичний бронхіт); виражена еозинофілія;
– у другій, хронічній фазі хвороби, переважають ознаки ураження печінки і підшлункової залози (болі в правому підребер’ї, порушення моторики шлунково-кишкового тракту, запалення жовчного міхура і жовчних проток, збільшення печінки).
Діагностика. Клінічна: основана на даних епідеміологічного анамнезу, симптомах ураження печінки, жовчного міхура і підшлункової залози.
Лабораторна: виявлення яєць у дуоденальному вмісті і фекаліях (яйця з’являються не раніше, ніж через місяць після зараження); серологічні реакції на ранній стадії хвороби.
Лікування. Застосовують антигельмінтні препарати.
Після лікування яйця паразити можуть виділятися тривало, тому контрольні аналізи проводять не раніше, ніж через 3-4 місяці.
Профілактика. Особиста: не вживати в їжу недостатньо термічно оброблену або погано просолену рибу. Громадська: виявлення і лікування хворих, захист водойм від фекального забруднення, санітарно-просвітня робота.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)