Довідник з біології
ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ
ЛЮДИНА І БІОСФЕРА
ВЧЕННЯ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО ПРО НООСФЕРУ
Еволюція органічного світу пройшла декілька етапів. Перший з них – виникнення первинної біосфери з біотичним кругообігом, другий – ускладнення структури біотичного компоненту біосфери в результаті появи багатоклітинних організмів. Ці два етапи, що здійснювалися у зв’язку з чисто біологічними закономірностями життєдіяльності та розвитку, можуть бути об’єднані в період біогенезу. Третій етап пов’язаний з виникненням
Ноосфера (від грец. noos – розум і сфера) – новий стан біосфери, при якому розумна діяльність людини стає головним, визначальним фактором її розвитку. Поняття ноосфера – сфера розуму — уведене в науку французьким філософом Е. Леруа в 1927 р. Ноосферою Е. Леруа назвав оболонку Землі, що
Виказавши правильну ідею про свідому людську діяльність як фактор, перетворюючий біосферу, Е. Леруа та деякі його послідовники дали їй ідеалістичне трактування. Ноосфера, на їх думку, є “…мислячим пластом”, який, зародившись у кінці третинного періоду, розвертається з тих пір над світом рослин і тварин зовні біосфери і над нею.
У протилежність наведеному трактуванню В. І. Вернадський у 30-40-х pp. XX ст. розвинув уявлення про ноосферу з матеріалістичних позицій. Він розумів ноосферу як якісно нову форму організованості, виникаючу при взаємодії біосфери та суспільства, як новий еволюційний стан біосфери, що спрямовано перетворюється на користь мислячого людства. Ноосфера – вищий тип управляючої цілісності, для якої характерний тісний взаємозв’язок законів природи із законами мислення та соціально-економічними законами суспільства. Окремі структурно-функціональні елементи ноосфери закладаються вже на сучасному етапі суспільного розвитку. Процес переходу біосфери в ноосферу посилюватиметься у міру об’єднання людства для вирішення загальних, глобальних проблем розвитку.
Науку управління взаємостосунками між людським суспільством і природою можна назвати ноогенікою. Основна мета ноогеніки – планування сьогодення в ім’я кращого майбутнього, а її головна задача – виправлення порушень у відносинах людини та природи, що викликані прогресом техніки.
Крім охоронних функцій, ноогеніка повинна сприяти збільшенню різноманіття форм життя шляхом створення нових видів рослин, тварин і мікроорганізмів. Ці нові види покликані не тільки служити джерелом їжі, кисню, сировини для промисловості, але й допомагати людині, здійснюючи буферні функції, боротися зі шкідливими побічними результатами технічного прогресу, сприяти ще більш активному освоєнню неживої природи, супроводжувати людину в космічних польотах.
Таким чином, ноогеніка не ставить за мету досягнення якоїсь постійної рівноваги між людиною та природою, що в принципі нездійсненне. Її задача – свідоме управління еволюцією біосфери, включаючої людське суспільство як провідний компонент.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)