Орфоепія
Чергування звуків
В українській мові нерідко відбувається чергування як голосних, так і приголосних звуків. Розрізняють чергування позиційні та історичні.
Позиційні – це такі чергування, які залежать від позиції звука (його місця у слові), найчастіше виявляються при вимові:
– : ;
– : .
Особливо важливим є чергування – (на письмі у – в), – (на письмі і – й).
У пишеться:
– на початку слова перед приголосним (усім, увійшла, учитель, Україна);
– між приголосними (Виріс у місті. Десь у гаю
– на початку речення перед приголосним (У полі синіли волошки, червонів мак і біліли острівцями ромашки);
– незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в, ф, а також перед сполученням літер льв, св, тв, хв і подібними (Ходимо у валянках. Велике значення у формуванні громадської думки відіграють засоби масової інформації. Є щось чарівне у хвилях моря, у святі, у творчості);
– після паузи, позначеної на письмі комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужками, лапками, перед приголосним (До мене зайшла подруга, учитель початкових класів).
В пишеться:
–
– на початку речення перед голосними (В Астрахані є унікальний природний заповідник);
– після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, хв, тв і под.) (працювала в бухгалтерії; розгубився в складній ситуації).
У – В не чергуються:
– у словах, що вживаються тільки з в або тільки з у: вдача (характер), удача (везіння); вклад (внесок), уклад (лад); вправа (завдання), управа (управління); вступ (початок), уступ (виступ на скелі, горі); взаємини, влада, власний, властивість, вплив та похідних; увага, узбережжя, указ, умова, установа, уява та похідних;
– у власних іменах та словах іншомовного походження (Власов, Врубель, Владикавказ; Угорщина, Урал, універмаг, ультраправий, увертюра та ін.).
І пишеться:
– після приголосного або паузи (на письмі – крапка, кома, крапка з комою, двокрапка, три крапки) перед словами, що починаються на приголосний (А я дивлюся… і серцем лину в темний садочок на Україну (Т. Шевченко); Рядами заморених хат, буденних і непривітних, дивилось село на своїх хазяїв… (М. Коцюбинський));
– на початку речення (І враз усе стихло (Г. Тютюнник); Ішов кобзар до Києва та сів спочивати (Т. Шевченко));
– при зіставленні понять (батьки і діти, війна і мир, трагічне і комічне);
– перед словом, що починається на й, є, ї, ю, я (Олександра і Євгенія; була і їжа, і питво).
Й пишеться:
– між голосними (оце й освідчився; Ольга й Олена; йшла й озиралася);
– після голосного перед приголосним (високе й непривітне небо; ходила й покрикувала; Весни такої не було й не буде… (Леся Українка)).
І – Й чергуються у словах, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови (іти – йти, імення – ймення, Іван – Йван, імовірний – ймовірний та ін.).
У поетичній мові інколи можуть порушуватися правила чергування (Вкраїну з краю в край проходили з боями (В. Сосюра)).
Історичні чергування – це фонетичні зміни, які відбулися у давній мові, і їх не можна пояснити явищами сучасної мови.