Фізико-географічна характеристика зони лісостепу

Розділ 3. ЛАНДШАФТИ І ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ

Тема 4. ЗОНА ЛІСОСТЕПУ

Лісостепова зона – це основна житниця України. Багатогалузеве сільське господарство вимагає від його працівників – землеробів, агрономів, фермерів – глибокого знання природних зв’язків, що існують між кліматичними особливостями зони, її грунтами і природною рослинністю. У надрах зони заховані значні поклади нафти і природного газу, тих паливних ресурсів, яких украй не вистачає державі. Геологам і робітникам гірничодобувних галузей слід пам’ятати,

що можна знайти й освоїти родовища за соляними куполами, які розкидані по лісостепу Придніпровської низовини. У цій зоні багато туристичних ресурсів, які треба ретельно вивчати і залучати до рекреаційно-туристичної діяльності спеціалістів у галузі туризму. Отже, практичне значення знань про лісостепову зону дуже широке й актуальне.

§36. Фізико-географічна характеристика зони лісостепу

Географічна розминка

Пригадайте з курсу географії 7-го класу, на яких материках поширена зона лісостепу, як її там називають.

За картою природних зон і картою адміністративно-територіального поділу

України з’ясуйте, чи розміщена ваша область в зоні лісостепу.

Географічне положення і назва зони. Зона лісостепу простягається від Передкарпаття до східних кордонів України майже на 1100 км і перевищує за площею зону мішаних і широколистих лісів, охоплюючи близько 34 % території країни. Південна межа лісостепу в межах України проходить біля населених пунктів Велика Михайлівка, Ширяєво, Первомайськ, Новоукраїнка, Кіровоград, Знам’янка, Онуфріївна, Кобеляки, Нові Санжари, Красноград, Балаклея і далі вздовж долини 193 р. Оскол до території Росії. У межах зони майже повністю розташовані Тернопільська, Хмельницька, Вінницька, Черкаська, Полтавська, Харківська області, південні райони Рівненської, Волинської, Житомирської, Київської, Чернігівської, Сумської, північні частини Кіровоградської та Одеської областей, частково Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької областей.

У зоні розташовані по сусідству лісові та степові ділянки, звідки й пішла назва лісостеп.

Практичне завдання

Користуючись фізичною картою України, підпишіть на контурній карті пункти, через які проходить південна межа зони лісостепу.

Історична довідка

Зона на місці тропічних лісів. Палеогеографічні дослідження свідчать, що ще на початку кайнозойської ери на місці сучасного лісостепу існували тропічні та субтропічні ліси. Унаслідок посилення сухості клімату на початку неогену вони перетворилися на савани й рідколісся – своєрідні тропічні лісостепи, які з часом перетворилися в лісостепові природні комплекси помірного поясу. Однак первинні ліси і лучні степи нині тут збереглися мало.

Зональні особливості природи. Більша частина території зони розташована в межах Українського кристалічного щита та Дніпровсько – Донецької западини, що створює значні перепади висот поверхні над рівнем моря. Тут повсюди чергуються височини з низовинами, долини річок із ярами, балками та схилами, ускладненими зсувами (мал. 157).

Значна розчленованість рельєфу пояснюється наявністю лесових порід, які легко піддаються розмиванню дощовими і талими водами. Поширені також карстові форми рельєфу, серед яких всесвітньо відомі гіпсові печери Поділля. Основними формами рельєфу зони є Волинська, Придніпровська і Подільська височини на Правобережжі та Придніпровська низовина з широкими терасами Дніпра і відгалуження Середньоросійської височини на Лівобережжі.

Мал. 157. Рельєф у межах зони лісостепу

Зона лісостепу, як і зона мішаних і широколистих лісів, також розташована в Атлантико-континентальній кліматичній області, однак умови тепла і зволоження тут дещо інші. Річний радіаційний баланс становить 3100-3200 МДж/м2. З радіаційними умовами й особливостями циркуляції повітряних мас пов’язаний розподіл температури повітря, яка влітку помітно знижується в напрямку з південного сходу на північний захід. Пересічна температура липня змінюється відповідно від +22 до +18 °С. Пересічні температури січня становлять -5 °С на заході та -8 °С на сході. Річна кількість опадів зменшується в напрямку на схід та південний схід від 700-550 до 450 мм. Коефіцієнт зволоження також змінюється в цьому ж напрямку. На крайньому заході він становить понад 2, у центральній частині зони коливається від 2 до 1,5, а на південному сході зменшується до 1,2-1. У цілому зволоження змінюється від надмірного, як у зоні мішаних і широколистих лісів, до нейтрального, коли коефіцієнт зволоження близький до одиниці.

Особливості геологічної будови, рельєфу, розвиток території в антропогенний період, а також умови зволоження визначили велику густоту річкової мережі. Річки належать майже до всіх великих річкових басейнів України. Найбільша густота річкової мережі спостерігається в басейні Дніпра і становить 0,24 км/км2. Річки рівнинні, переважає мішане живлення. Найбільший річковий стік припадає на весну (понад 50 %).

Мал. 158. Русилівський каскад

Мал. 159. Джуринський водоспад

Крім річок, у зоні лісостепу є значні запаси підземних вод, багато з яких мінеральні. Цікавими гідрологічними об’єктами є водоспади, розміщені переважно в пониззях річок. Такими є Русилівський каскад із 12 водоспадів заввишки до 13 м, завдовжки до 3 км (мал. 158), а також найвищий водоспад рівнинної частини України – Джуринський (мал. 159).

Грунтовий покрив зони складний і строкатий. Це зумовлено неоднорідністю грунтоутворювальних чинників: наявністю лесових гірських порід, нейтральним балансом зволоження, поєднанням лісової і степової рослинності та інтенсивною господарською діяльністю. Зональними типами грунтів є сірі лісові грунти та чорноземи. (Пригадайте, які чорноземи поширені в цій зоні.) Природна рослинність, що росте на таких грунтах, представлена залишками остепнених лук і степів, дубових і дубово-грабових та дубово-кленово-липових лісів. Пересічна залісненість зони становить 12 %.

У тваринному світі трапляються як мешканці лісу (білка, заєць сірий, куниця лісова, козуля тощо), так і степові види (мишівка польова, тхір степовий, дрохва, куріпка сіра та ін.) .

Значні розміри лісостепової зони визначають різноманітність властивостей ландшафтів, які змінюються із заходу на схід. У Західноукраїнському лісостеповому краї поширені масиви широколистих лісів під сірими лісовими грунтами та лучно-степові височинні розчленовані ландшафти. У Дністровсько-Дніпровському краї чергуються лісостепові височинні та лучно-степові височинні ландшафти. Подекуди трапляються лісостепові борові, лучно-лісові болотні та товтрові ландшафти. Значна частина цієї провінції розорана.

Дивовижні об’єкти і явища

Коралові рифи України. Так називають Товтри-лінійно витягнуті скелясті вапнякові пасма. їх утворення пов’язане з тектонічним розломом, уздовж якого проходила берегова лінія давніх морів неогенового періоду, в яких відкладалися продукти життєдіяльності водоростей і коралів. Нині виділяють три відокремлені, але генетично єдині ділянки Товтр: Подільські, Прут-Дністровські, Мурафські. Подільські Товтри, або Медобори, є природним заповідником, в якому охороняють унікальні ландшафти Поділля та рідкісні, ендемічні й реліктові види рослин, яких тут налічують понад 150.

У Лівобережно-Дніпровському краї у зв’язку з більшою континентальністю клімату грунти значно остепнені і засолені. Лісових ландшафтів тут дуже мало, переважають лучно-степові низовинні та височинні комплекси, у заплавах річок подекуди заболочені. Середньоросійський лісостеповий край заходить на територію України лише частково. Завдяки підвищеному рельєфу його територія отримує відносно багато опадів, що сприяє формуванню сірих лісових грунтів під масивами широколистих лісів.

Найпоширенішими сучасними процесами, що активно відбуваються у лісостеповій зоні, є ерозійні та карстові процеси, просідання грунту і підтоплення, соленакопичення і заболочування. До негативних наслідків призводять водно-ерозійні процеси, у результаті яких утворюються яри і балки, що під дією зливових опадів стрімко розвиваються на схилах височин і крутих берегах річок (мал. 160). У лісостеповій зоні України є багато територій, які порізані ярами. Але найглибші яри розташовані в районі Канева. Вони місцями заглиблюються до 100 метрів!

Мал. 160. Наслідки водно-ерозійних процесів

Карстові явища характерні як для західної, так і для східної частини лісостепу, але на заході переважають підземні карстові форми – печери, а на сході – поверхневі – лійки і провалля.

Проблема

Надмірне зволоження глинистих порід підземними водами та людська діяльність (підрізання схилів, надмірна їх забудова) є причинами формування у лісостеповій зоні зсувів. Часто вони є причиною катастроф, коли разом із зсувом сповзають окремі житлові будинки або цілі квартали. Запропонуйте такі заходи, які б зменшили утворення зсувів. Як можна запобігти зсувам? Чи бувають зсуви у вашій місцевості, як ліквідують їхні негативні наслідки?

Ресурси зони та їх використання. Лісостепова зона має високий рівень господарського освоєння території. У ній проживає 35 % населення країни, зосереджено майже 37 % української ріллі. Земельні ресурси є основним природним багатством зони. Тому загальна розораність земель дуже висока і складає 75-80 % загальної площі. Тут здавна вирощують цукрові буряки, зернові культури, картоплю та соняшник. Значні площі охоплені садами й городами, де вирощують необхідні для населення фрукти та овочі (мал. 161).

Природний комплекс лісостепу змінений також унаслідок видобування корисних копалин, особливо у Лівобережно-Дніпровському краї, де залягають поклади нафти і природного газу. Серед антропогенних ландшафтів найбільше сільськогосподарських та техногенних з трубопроводами, нафтобуровими установками, транспортними магістралями. Дуже багато містобудівних ландшафтів з промисловими підприємствами, гідро – та лугопарками, які людина створила штучно.

Важливе значення для рекреаційної і туристичної діяльності мають лісові масиви біля великих міст, річки, озера, водосховища, мінеральні води, у місцях яких діють бази відпочинку, пансіонати, санаторії.

Значне господарське перетворення ландшафтів зони свідчить про необхідність раціонального регульованого природокористування та проведення природоохоронних заходів. Серед них – упровадження грунтозахисних технологій, регулювання водного режиму і стоку річок, підвищення стійкості природних комплексів до руйнування через значний антропогенний вплив, створення природоохоронних територій. Такі території діють майже в усіх областях зони лісостепу. Найбільшими з них є природні заповідники – Канівський, Медобори (мал. 162), Розточчя та ін.

Мал. 161. Сільськогосподарські угіддя в лісостеповій зоні

Мал. 162. Медобори

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Зона лісостепу охоплює значну площу і простягається з заходу на схід на 1100 км від Передкарпаття до східних кордонів із Росією.

Зональними особливостями є чергування височинно-низовинного рельєфу, помірно континентальний клімат, переважання сірих лісових грунтів і типових чорноземів, лісової та степової рослинності.

Сучасні ландшафти зони – лісостепові та лучно-степові височинні й низовинні, подекуди ландшафти широколистих лісів, лісостепові борові, лучно-лісові болотні та товтрові.

Активне використання природних ресурсів і значне перетворення природних комплексів потребує проведення природовідновлювальних і природоохоронних заходів.

Ключові терміни і поняття

Водна ерозія яри балки зсуви лісостепові провінції лісостепові ландшафти Товтри

Самоперевірка

Наведіть приклади господарської діяльності, яка найбільше змінює природний комплекс лісостепу. Запропонуйте способи відновлення природних ділянок.

Поясніть особливості зміни ландшафтів лісостепової зони із заходу на схід в лісостеповій зоні поєднуються як лісові, так і степові види рослин і тварин?

Назвіть найголовніші зональні особливості лісостепу.