Розділ 5
СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ
§11. Фразеологічні варіанти
Взаємодія двох протилежних тенденцій у складі фразеологічних одиниць (тенденція до стабільності в семантиці, формі та їх структурі і протилежна – тенденція до формального оновлення мовної оболонки) породжує численні й різноманітні фразеологічні варіанти, під якими ми будемо розуміти такі лексико-граматичні різновиди фразеологічної одиниці, які за тотожності загального значення й збереження образної основи допускають синонімічну заміну компонентів, видозміну
Так, до літературно нормативних конем (на коні) не об’їдеш, возом не об’їдеш (кого) “перев. товстий, огрядний” додамо й ареальні (східно-слобожанські і східно-степові): І козою не об’їдеш, па собаках не об “ідеш, і трактором (на тракторі) не об’їдеш, і машиною не об’їдеш.
Таким чином, план вираження (мовна оболонка) фразеологізму може зазнавати різних змін, однак загальне значення його не змінюється. Автор монографії “Фразеологія української мови” (1973) Л. Скрипник розуміє фразеологічні варіанти як утверджені традицією різновиди фразеологічних одиниць, що співіснують у мовній системі й мають те саме значення (для образних – внутрішній образ), але різняться між собою одним чи кількома (іноді всіма) компонентами лексичного складу або певними елементами граматичної структури.
Питання варіантності мовних одиниць не нове в мовознавстві й досліджене на різних мовних рівнях. Активно вивчалася й варіантність фразеологізмів, де також спостерігалося різне їх розуміння. На думку М. Копиленка та 3. Попової, тотожність фразеологічної одиниці зберігається лише у граматичних варіаціях, а заміна лексем дає вже нову ФО. О. Бабкін взагалі не виділяє фразеологічних варіантів, стверджуючи, що заміна компонентів дає синонімічний фразеологізм. Можна погодитися, що варіантність – це різноманітні зміни в межах тотожності; при цьому тотожність ФО зумовлена: при семантичному варіюванні – наявністю смислового інваріанта й стабільної структури, при формально-структурних змінах – наявністю структурного інваріанта і стабільного значення (В. Зимін).
Відмінність фразеологічної варіантності від варіантності інших мовних одиниць (напр., слів) полягає в “діалектичній єдності цілісності номінації при компонентній нарізно-оформленості” ФО, їх складній метафоричній природі, особливостях походження. При цьому надслівний характер ФО, цілісність образу, з одного боку, уможливлюють варіювання компонентів та їх форм, а з іншого – забезпечують збереження її семантики: Вбирати (втягувати) голову в течі “знітитися від почуття страху, сорому тощо”, Викинути з голови (з нам’яті І т. ін.) (кого, що) “переставати думати про кого -, що-небудь; відмовитися, забути”, На весь (на повний, у повний) голос “дуже голосно, з усієї сили”, Дути (надимати) губи (губки) “сердитися, ображатися”, перетліти душею (серцем) “тяжко пережити”. Варіантність обов’язково передбачає стабільність. На рівні слів спостерігається фонетичне й морфологічне варіювання. У фразеологізмах традиційно розрізняють лексичне й формальне варіювання.
Лексичне варіювання, або власне фразеологічне варіювання, полягає в синонімічній заміні одного компонента іншим. Вони не завжди змінюють образ, що ліг в основу денотативного значення. Ця заміна відбувається в межах лексем одного синонімічного ряду – Баба надвое ворожила (гадала) “невідомо, чи здійсниться щось, чи ні”, Точити баляси (ляси, баляндраси) “вести пусті розмови, марнуючи час”, Тести (розповідати) банелюки (баналюки) “говорити щось пусте, неістотне”, Наставити на добру путь (дорогу, стежку) “корисними порадами скеровувати чиїсь дії в правильному напрямку”, хоч возом (фірою) заїжджай “дуже широко, навстіж” (про щось розчинене). Слова – синоніми забезпечують стабільність образного уявлення. При цьому можуть взаємозамінюватися й контекстуальні синоніми: Куди не кинь (не глянь), з різних (з усіх) кінців, свіжа (жива) копійка, купатися в золоті (в розкошах, в розкоші). Слова Паща І пазур в ізольованому вживанні не синонімізуються, проте в межах ФО – Лізти в пащу (в пазурі, в пельку) (до кого, до чого) “наражати себе на велику неприємність” взаємозамінюються як контекстуальні синоніми: “Я не проти поїздки.., але Лізти в пащу, в пазурі Третього відділення… Даруй, не бачу ніякого глузду” (М. Олійник), а слова Паща і Пелька – як звичайні синоніми. Взаємозамінюються слова одного предметно-логічного класу чи однієї тематичної групи – На сьомому (десятому) небі “бути дуже задоволеним, радісним, безмежно щасливим”, Високої (найкращої, першої) проби “дуже добрий, високоякісний”, Як баран (козел, теля І т. ін.) на нові ворота “спантеличено, не розуміючи”, не мати копійки (гроша) за душею “бути бідним”; З’їсти собаку (вовка, муху) (на чому, в чому) “грунтовно, до тонкощів вивчити що-небудь”; ні луски ні зябри (рідше хвоста) “уживається як побажання удачі, успіху” (перев. у риболовлі). Такій заміні сприяє узагальнений, специфічний характер слова-компонента у складі фразеологізму. Окремі варіанти постають унаслідок метонімічних взаємозамін – Головою (лобом) мур пробивати; милити голову (чуба, шию, холку) “лаяти, картати”; без клепки в голові (у тім’ї) “недоумкуватий”; кований на всі чотири ноги (копита) “дуже досвідчений” (ціле – частина); Бити ноги (чоботи) “іти, ходити куди-небудь, перев. даремно” (як наслідок суміжності); Замутити голову (розум) (чию, чий, кому); (предмет – його функції); унаслідок асонансиої заміни – Виміняти шило на швайку (на мило, на мотовило); діал. поміняти часи на труси. Такі заміни найчастіше скріплюються римою, хоч і здаються невиправданими з погляду внутрішнього мотивування на тлі семантично виправданих зворотів (“більш цінне – менш цінне”), як-от східноукраїнські Змінити ковбасу на сало, змінити сливи на сміття, міняти коня на зайця.
Дискусійне питання – чи вважати варіантами тієї самої одиниці словесні комплекси з лексемами, що мають відчутні стилістичні відмінності, – лексикографічною практикою вирішується позитивно: тут превалює тенденція до найбільшої компактності в розробці словникової статті. Наприклад, як варіанти подаються в академічному “Словникові фразеологізмів української мови” ФО Закривати рот (рота, уста, Грубо пельку) (пор. нейтральне рот і вульгарне пелька), Звернути на свою (на ту ж, Діал. На тую ж) стежку (загальновживане та і діалектне тая); пор. ще діло Маленьке (зневажл. Теляче) (чиє) “що-небудь не стосується когось”. Уведення компонента іншого стилістичного плану надає відповідного стилістичного звучання всій мовній одиниці: пор. Нам’яти чуприну і Нам’яти парші, грубо (“У них хто хитрий, то і старший, І знай всім Наминає парші, Чуприну всякому скубе”, І. Котляревський); Не на такого напав (натрапив, грубо нарвався). Проте обмежувальна позначка при стилістично забарвлених компонентах (“грубо”, “діалектне”, “зневажливе”) застерігає від випадків взаємозаміни таких фразеологічних варіантів у будь-яких контекстах.
Розмежування окремих фразеологізмів – синонімів і варіантних різновидів однієї фраземи є на сьогодні однією з найсуперечливіших проблем у фразеологічній науці. Окремі вчені обстоюють погляд, що заміна лексичного компонента змінює характер образного представлення, а отже, приводить до витворення нового, синонімічного, вислову (О. Бабкін, О. Федоров). Однак такий підхід дуже звужує межі варіативності фразем й надмірно розширює поняття фразеологічного синоніма. Кожний з таких виразів у словнику треба було б вміщувати як окрему словникову статтю, чого насправді не відбувається, оскільки ці фразеологізми мають тотожну семантику, синтаксичну сполучуваність, принципово не відрізняються семантико – стилістичними відтінками, а головне – зберігають первинний образ сполуки. О. Молотков узагалі однією з основних ознак синонімічності фразем, поряд із семантичною тотожністю й однаковими лексико-граматичними характеристиками, називає відсутність у складі фразем однакових компонентів; при цьому фразеологізми-синоніми не допускають взаємозаміни компонентів у своєму складі, інакше вирази Стреляный воробей і тертый калач мали б перехідні форми стреляный калач і тертый воробей. На думку В. Мокієнка, не слід кожну лексичну заміну вважати витворенням синонімічного фразеологізму. Фразеологізми походять з вільносинтаксичних сполучень, яким властива взаємозамінність компонентів, але це не змінює первинного образу ФО. Словесна форма варіюється до безкінечності, стійкість же полягає в образі, вираженому фразеологізмом (І. Назарова). Свідченням їх варіативності є “єдність внутрішнього мотивування фразеологізму, його образу, що скріплює лексичний склад сполуки та його граматичну структуру” .
Ширше розуміння лексичного варіанта у складі ФО, ніж варіанта в лексиці, дозволяє розглядати як варіанти й такі різновиди, що постали на основі системно невпорядкованих замін компонентів – лексем. Важко семантично об’єднати, наприклад, слова Бубон “ударний музичний інструмент”, Турецький святий “ікона” і Пень “залишок від зрубаного дерева” в один синонімічний ряд лексем, проте у ФО голий як бубон (Як турецький святий, як пень) “бідний” вони синонімізуються. Який би розширений лексичний синонімічний ряд з домінантою дорога не був (Дорога, путь, шлях, тракт, шосе, траса, магістраль, гостинець тощо) , слова Вулиця і Тин сюди не ввійдуть. Проте у ФО (родич) Через дорогу (вулицю, тип) навприсядки “дуже далекий або зовсім ніякий” вони звичні, питомі. Такі й загальновживані – (набратися) Як Мартин (дурний) Мила “багато; більше, ніж треба”, Вискочити як козак (як голий, як Кузьма) з маку “недоречно сказати що-небудь”, Наварити каші (гіркої) “наробити лиха”, Скільки сягає (захопить) око “до самого обрію” – чи діалектні фразеологічні різновиди – На голові дзеркало (танцплощадка) (в кого) “хто-н. зовсім лисий”, З кімнатну (лежачу) собаку “низький на зріст” . Пор. у М. Номиса впорядковані й невпорядковані з погляду лексичної системи заміни: Ні Богові (лукавому) свічка, ні чортові (лукавому) ладан (ожог, гожуг, головешка, огарок, угарок, кочерга, каганець, дудка, ожуг); носиться, як дурень (чорт, баба) з ступою (писаною торбою, писанкою, довбнею, латкою) . Таке розуміння варіанта дає змогу опрацьовувати подібні різновиди в одній словниковій статті: виділяти структурно-семантичні моделі, які широко використовуються в сучасних фразеостудіях. Наприклад, модель “бити + по частині тіла = сильно побити” А. Івченком представлена таким чином: Боки намнути (кому), Набити бриндзали (кому), Губи розквасити (кому), Ряшку сковирять (кому), Селезінку знаходити, намилити шию (кому), Поклювать шию (кому), погладити спину (кому), Погріти спину (кому), Заглядати під хвіст, У холку заглядати (кому), Нам’яти чуба (кому), Вставити роги (кому), Почесати роги (кому), Вим’ять сирицю (з кого) та ін. . Лексичне варіювання – видозміна роздільно-оформленої, але семантично цілісної мовної одиниці, якою і є фразеологізм.
Лексична варіативність може бути не тільки якісною, що полягає в заміні одного компонента іншим, а й кількісною. Останній різновид деякі дослідники виділяють в окремий тип – конструктивну варіативність (Т. Єгорова), кількісну варіативність (Т. Варлакова), що полягає в збільшенні чи зменшенні кількості компонентів фраземи зі збереженням її семантики. Він пов’язаний з редукцією або нарощенням образу, який лежить в основі фразем. У лексикографічних джерелах такі варіанти звичайно представлені фразеоформами з факультативними компонентами: лізти (Вихоплюватися і т. ін.,) Поперед батька “випереджати інших у чому-небудь; забігати наперед”, Як з бочки, зі сл. говорити, гудіти “дуже гучно, голосно”, на вербі груші, зі сл. Наговорити, набалакати “нісенітниці, дурниці”, Вилами писано (написано) “невідомо, як буде”, як віл, зі сл. Робити, працювати “дуже важко, надмірно”, на чотири вітри “куди завгодно, куди захочеться”.
Формальна варіативність компонентів фразем зумовлена генетичною спільністю слова й компонента, а отже, підпорядковується загальним закономірностям словозміни й словотворення, фонетичних змін, синтаксичного варіювання. Серед формальних варіантів ФО звичайно розрізняють морфологічні (з них іноді окремо виділяють видові), що допускають різноманітні зміни в межах форм компонентів: За вуха не відтягнеш (не відтягнути, не відтягти) (кого, від чого) “хто-небудь дуже любить щось, захоплюється чимсь”, Опустити (опускати) вуха “впасти у відчай, засмутитися”, Хоч з гармати (гармат) стріляй “хтось нічого не чує” (перев. про сон), затаїти (притаїти) дух (дихання) “принишкнути, завмерти”, З копита (з копит) “відразу, раптово” (перев. про коней), Пускати (пустити) коріння (корінь, корені) “приживатися, закріплюватися, обживатися де-небудь”; словотвірні: Чистої (найчистішої) води “справжній”, Звити гніздо (гніздечко) “влаштувати затишне житло і завести сім’ю”, до останньої копійки (копієчки) “повністю, геть усе” (про гроші), ростуть (виростають) крила (в кого) “хто-небудь відчуває прилив сили, енергії, натхнення і т. ін.”; фонетичні: урвалася вудка (удка) “хто-не-будь втратив можливість наживатися на чомусь, верховодити в чомусь”, Розвішувати вуха (уха), зі сл. Слухати “уважно, з цікавістю”, Від (од) гудка до гудка “щоденно, весь день; весь певний час”, діал. луг. Два валети (валети) і ті в отпуску (в отпуску) (в кого) “хто-н. дурнуватий, недоумкуватий”; синтаксичні: Молоти язиком – молоти, що на язик навернеться; заварити кашу – каша заварилась, накинутися мокрім рядном (на кого) – мокрим рядном накрити (кого), Хоч з лиця води напийся (воду пий).
Нерідко спостерігається змішаний тип варіювання, що поєднує різні види варіативності. Наприклад, у вислові Лизати хачяву (Чоботи; черевики і т. ін.) (кому, у кого) “підлабузнюватися до когось” компоненти Халява – Чоботи Поєднані метонімічно, а Чоботи – Черевики зіставляються як члени однієї тематичної групи; у ФО Як (мов, наче І т. ін.) обухом луснули (хто луснув, вульг. хто лигнув і т. ін.,) по голові (кого) “хтось дуже вражений” показники компаративності (як, мов, наче) – синонімічні, дієслівні відрізки (Луснули – хто луснув) зіставлені як граматично різні структури, а дієслова (луснув – лигнув) – як фамільярне і вульгарне. До варіантів змішаного типу належать і такі статті, що їх подає СФУМ: З усієї (скільки є) мочі, тихіший (тихший) води (за воду), нижчий трави (за траву) “дуже скромний, покірний, непомітний”, Вожжина (віжка) під хвіст попала (потрапила) (кому) “хто-небудь бурхливо виявляє ознаки неврівноваженого стану”, Пороти (попороти) гарячку (гарячки) “діяти поспіхом”, Душа в п’яти (п’ятки) тікає (ховається і т. т.) / Втекла (сховалася і т. \н.) (чия, у кого, кому) “хто-небудь раптово відчуває сильний переляк; дуже страшно комусь”, Іти (летіти) / піти (полетіти) до чорта (к чорту, під три чорти, к бісу і т. ін.) “пропадати, гинути”.
Формальні трансформації в межах фраземи здебільшого не викликають заперечень у фразеологів. М. Шанський визначає три типи фразеологічних варіантів: ФО з семантично пустими компонентами (resp. факультативними), вирази з граматично відмінними компонентами і фразеологізми, що відрізняються один від одного як повний і скорочений різновиди, не виділяючи лексичних варіантів. Очевидно, при синхронному описі фразеологічного матеріалу це певним чином справедливо: ФО, які допускають синонімічну заміну одного з компонентів, немає потреби виводити з кола синонімічних фразеологізмів (О. Бабкін). Однак діахронічний аналіз фразеологічного матеріалу засвідчує збереження фраземою при певних структурних відмінностях образної основи, семантики висловів, що зумовлене, як зазначає В. Зимін, при семантичному варіюванні – наявністю смислового інваріанта і стабільної структури, при формально-структурних змінах – наявністю структурного інваріанта і стабільного значення.
Підсумовуючи, наголосимо на таких положеннях: при варіюванні фразеологізм залишається самим собою; варіантність – це різні зміни ФО при її тотожності; оболонка ФО може зазнавати відчутних змін, але загальне значення її залишається незмінним; зміни й коливання в лексичній системі відбиваються і в лексемному складі фразеологізму; фразеологічні варіанти можна вважати виявом синонімічності, де відмінності між синонімами зведені до мінімуму; лексичні взаємозаміни в межах ФО вирізняються доволі відчутною “свободою”: нерідко спостерігається й субституція системно невпорядкованих лексем; чіткої межі між фразеологічними синонімами та фразеологічними варіантами немає.
Отже, фразеологічні варіанти – це різновиди фразеологічних одиниць, тотожних за значенням і граматичними функціями при частковій відмінності в компонентному складі, у словоформах компонентів або в їх порядку чи кількості.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)