І СЕМЕСТР
РОЗДІЛ І
Географічне пізнання Землі
Тема 3. Географія Нового часу
Урок 7. Географія Нового часу
Практична робота № 2 (продовження)
Мета: познайомити учнів з географічними відкриттями другої половини ХVIII та всього ХІХ ст., з діяльністю географічних товариств у різних країнах світу; навчати учнів працювати з атласами, підручниками, контурними картами, формувати вміння учнів працювати з додатковою літературою, готувати повідомлення; продовжити виконання практичної роботи № 2.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання:
ХіД УРОКУ
І. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок
1. Назвати мандрівників епохи Великих географічних відкриттів.
2. Показати на фізичній карті світу маршрути Х. Колумба, Васко да Гами, Ф. Магеллана, А. Тасмана, вказавши океани, які вони перетнули, землі, поблизу яких побували.
3. Уважно прочитавши пам’ятку для учнів щодо виконання завдань на контурних картах та використовуючи атласи, схеми підручників, на контурну карту нанести маршрути подорожей
Пам’ятка для учнів щодо виконання контурної карти
Контурні карти – це безіменні карти. Імена ти позначиш сам, використовуючи умовні знаки атласів. Усі назви потрібно писати чітко, охайно, простим олівцем. Міста, обласні центри, країни підписують паралельно до паралелей, річки, гори – по лінії їх розташування. Якщо назва задовга, її позначають цифрою, а пояснення до неї подають в умовних знаках. Маршрути подорожей указуються стрілками з написами дослідника та року дослідження. При цьому можна використовувати кольорові олівці.
III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
Незважаючи на географічні відкриття в епоху Великих географічних відкриттів значні ділянки Землі ще не були відомі європейцям. Більша частина території планети була досліджена у ХVIII-ХІХ ст. Цей період у дослідженні Землі називають Новим часом.
IV. Вивчення нового матеріалу
Новий час в історії людства характеризується початком прискореного розвитку науки й техніки. З’являються швидкісні, стійкі проти стихії кораблі. Для розвитку господарства державам потрібна дешева сировина. На пошуки її відправляються різноманітні експедиції. Велика увага приділяється і науковим дослідженням. У ХУІІІ ст. великою морською державою стає Англія, яка і організовує експедиції для відкриття нових земель. Одним із найвизначніших мореплавців цієї епохи є лейтенант Джеймс Кук (демонстрація портрету Джеймса Кука). Він став першим мореплавцем, що побував і в Арктиці, і в Антарктиці. Кораблі за його командуванням тричі обігнули земну кулю. Великий англійський мореплавець уперше точно наніс на карти все східне узбережжя Австралії, острів Нову Каледонію, Гаваї, Нову Зеландію і сотні інших островів.
Завдання. Використовуючи атлас, підручник, додаткову літературу, підготувати розповідь про одне із плавань. Розповідь про плавання супроводжувати показом об’єктів на карті.
Під час першого плавання Джеймса Кука (1768-1771 рр.) експедиція досягла Нової Зеландії, обігнувши її і довівши, що вона не є частиною материка, а є самостійною групою островів, рухаючись уздовж східного узбережжя Австралії, кораблі натрапили на скелі Великого Бар’єрного рифу.
Під час другого плавання навколо світу (1772-1775 рр.) Джеймс Кук обігнув мис Доброї Надії, перетнув Південне полярне коло, шукаючи південний материк, але не зміг просунутись далеко на південь. “Ризик, пов’язаний із дослідженням узбережжя в цих невідомих і вкритих льодами морях, настільки великий, що я можу взяти на себе достатню сміливість, щоб сказати, що жодна людина ніколи не зважиться зробити більше, ніж я, і що землі, що розташовані на півдні, ніколи не будуть досліджені”, – писав Джеймс Кук. Учасники експедиції перетнули Тихий, Атлантичний та Індійський океани. Після цієї експедиції Джеймса Кука було обрано членом Королівського географічного товариства і він отримав звання капітана першого рангу.
Завдання. За допомогою карт атласу, схем підручника нанести на контурну карту маршрут другої експедиції Джеймса Кука.
Третя експедиція під командуванням Джеймса Кука шукала північний прохід з Тихого океану в Атлантичний. Кук пройшов уздовж західного узбережжя Північної Америки до її північно-західної частини – мису Барроу. Він близько підходив до берегів Чукотського півострова, але мета експедиції не була досягнута. На Гавайських островах у сутичці з місцевими жителями Джеймс Кук загинув.
Питання. Яке значення подорожей Джеймса Кука?
Виконання практичної роботи № 2 (продовження)
Завдання. Використовуючи текст підручника, атласи, розповіді вчителя, товаришів, додаткову літературу, заповнити таблицю.
Етапи пізнання Землі | Мандрівники | Географічні досягнення |
Географія Нового часу | Д. Кук | |
І. Крузенштерн, Ю. Лисянський | ||
Т. Беллінсгаузен, М. Лазарев |
З ініціативи Петра І були організовані: Перша Камчатська експедиція під керівництвом Вітуса Берінга та Велика Північна експедиція.
Розповіді учнів
У 1725 р. В. Берінг, призначений начальником експедиції, вирушає на пошуки морського шляху до берегів Америки. За п’ять років плавання у водах Тихого і Північного Льодовитого океану В. Берінг не лише довів автономність двох материків, але встановив їх близькість, він підтвердив наявність протоки, яку пізніше назвали Берінговою. В. Берінг зазначив крайню східну точку Азії, пізніше названу мисом Дежньова, наніс на карту західні і східні береги Камчатки, а також 220 різних географічних об’єктів, відкритих членами його експедиції. Під час подорожі експедиція вивчала побут і звичаї місцевого населення Сибіру.
Велика Північна експедиція (1733-1743 рр.) дослідила і нанесла на карту північне і східне узбережжя Росії. У 1741 р. відкрито морські шляхи до Командорських та Алеутських островів, а також до північно-західних берегів Америки. Було започатковано вивчення морів і океанів, островів і півостровів, велись астрономічні дослідження, вимірювались глибини в морях, уточнювались карти.
На початку ХІХ ст. росіянин Іван Крузенштерн і українець Юрій Лисянський здійснили першу кругосвітню подорож. На суднах “Надежда” і “Нева” вони вирушили з Балтійського моря до берегів Російської Америки через Атлантичний океан 26 липня 1803 р. Завдання експедиції полягало у доставці в населені пункти Російської Америки продуктів та інших товарів, обстеженні стану американських колоній, перевезенні хутра, доставці в Японію російського посольства, яке мало на меті зав’язати торгові стосунки з цією країною. У 1804 р. судна обігнули мис Горн і вийшли в Тихий океан. Біля Гавайських островів судно “Надежда” спрямувало свій курс до Петропавловська-Камчатського, а “Нева” – до берегів Аляски. Місцем зустрічі на зворотному шляху було обрано китайський порт Кантон, звідки обидва судна разом поверталися на батьківщину. Під час цього плавання було проведено зйомку численних островів, що зустрічалися на шляху кораблів, північно-західної частини Тихого океану. Проведено океанологічні спостереження (вимірювання температури води до глибини 400 м, вивчення питомої ваги морської води, характер океанічних течій, припливів, відпливів). Було проведено астрономічні спостереження, зібрано зоологічні й ботанічні колекції, етнографічний матеріал. У цій навколосвітній подорожі брав участь майбутній великий першовідкривач Т. Т. Беллінсгаузен.
Виконання практичної роботи № 2 (продовження)
У 1820 р. наперекір висновкам Джеймса Кука російські моряки Т. Беллінсгаузен і М. Лазарев відкрили Антарктиду.
Завдання. Ознайомитись з розданим учителем матеріалом і відповісти на запитання.
– Яку дату вважають днем відкриття Антарктиди?
– Як називалися кораблі Т. Беллінсгаузена і М. Лазарева?
– Коли розпочалося плавання до берегів шостого материка?
– Через які океани пропливли шлюпи “Восток” і “Мирний”?
– Які спостереження проводила команда на шляху до Південної Америки?
– Яка причина відправки кораблів до берегів Австралії у 1820 р.?
– Які дослідження проводились під час антарктичної експедиції?
– Чому вважають, що Т. Беллінсгаузен і М. Лазарев здійснили навколосвітнє плавання?
– Скільки часу тривало плавання у високих південних широтах?
– Яке значення експедиції Т. Беллінсгаузена і М. Лазарева?
Виконання практичної роботи № 2 (продовження)
Додатковий матеріал
16 липня 1819 р. експедиція Т. Беллінсгаузена і М Лазарева відправилась у плавання. Мета – відкриття поблизу Південного полюсу. Через три з чимось місяці вони підійшли до столиці Бразілії – Ріо-де-Жанейро. Звідси взяли курс у невідомі райони полярного океану. Під час подорожі детально було описано острів Південна Джорджія, встановлено, що Земля Сандвіча (Південні Сандвічеві о-ви) – не один острів, а архіпелаг.
16-27 січня 1820 р. вони перетнули Південне полярне коло і підійшли до льодового бар’єру Антарктичного материка. Але пройшовши кілька миль на південний схід, експедиція натрапила на суцільний лід. 16 січня 1820 р. вважають датою відкриття материка. У Південній півкулі закінчився “теплий” сезон і Т. Беллінсгаузен повернув кораблі до Австралії. 21 березня 1820 р. страшний шторм в Індійському океані роз’єднав судна. В середині квітня корабель Т. Беллінсгаузена кинув якір у гавані Порт-Джексон (нині Сідней), а через 7 днів прийшов шлюп “Мирний”. Так закінчився перший етап дослідження.
У травні 1820 р. судна залишили Австралію для досліджень у тропічних широтах Тихого океану, а уже у вересні повернулись, щоб підготуватись до другого переходу до Південного материка. У січні 1821 р. шлюпи направились на південь і 10 січня моряки помітили землю – це був острів, названий іменем Петра І, а 17 січня підійшли до гористого берега острова, названого Землею Олександра І.
Плавання продовжувалось 751 день. 29 нових островів було нанесено на карту. У тропічній частині Тихого океану карта поповнилась російськими назвами відкритих островів, уточнювались координати раніше відкритих островів. Проводились систематичні спостереження за температурою повітря, атмосферним тиском, елементами земного магматизму, а також виміри глибин океану, температури води. Зроблена перша спроба класифікації антарктичного полярного льоду, експедиція спостерігала за океанічними течіями, дала пояснення походження Канарської течії. Велику цінність мали етнографічні, ботанічні, зоологічні колекції. Експедиція кілька разів перетнула Південне полярне коло.
З метою організації досліджень маловідомих земель, збору і поширення географічної інформації вчені, громадські діячі почали створювати географічні товариства. Перше географічне товариство виникло у Парижі в 1821 р. Згодом такі товариства було засновано в Берліні (1828), Лондоні (1830), Санкт-Петербурзі (1845), Нью-Йорку (1852), Відні (1856), Флоренції, Римі (1867), Мадріді (1876). Нині вони є у кожній великій країні. Українське географічне товариство об’єднує географів нашої країни і виникло у 1872 р. як Південно-Західне відділення Імператорського Російського географічного товариства. Проте проіснувало воно лише три роки. Свою діяльність товариство відновило у складі Географічного товариства СРСР, з набуттям Україною незалежності у 1991 р. товариство стало самостійним.
V. Закріплення нових знань, умінь, навичок
Бесіда
– Назвіть географічні відкриття нового часу.
– Назвіть експедиції, здійснені росіянами в цей період.
– Які географічні наслідки мали експедиції росіян?
– Хто з українців брав участь в експедиціях Нового часу?
– З якою метою створювалися географічні товариства?
VI. Підсумок уроку
VII. Домашнє завдання
Опрацювати відповідний параграф у підручнику.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)