ГРУНТ. СКЛАД ГРУНТУ. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ГРУНТІВ. ПРАКТИЧНА РОБОТА №5 “ДОСЛІДЖЕННЯ СКЛАДУ ТА ВЛАСТИВОСТЕЙ ГРУНТУ”

ТЕМА 2. ПРИРОДНІ ТА ШТУЧНІ ЕКОСИСТЕМИ

УРОК 13

ТЕМА. ГРУНТ. СКЛАД ГРУНТУ. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ГРУНТІВ.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №5 “ДОСЛІДЖЕННЯ СКЛАДУ ТА ВЛАСТИВОСТЕЙ ГРУНТУ”

Мета уроку: навчальна – визначивши поняття “грунт” разом з учнями, з’ясувати склад грунту та його основні властивості в ході виконання практичної роботи; розвиваюча – підкреслити, що грунт займає проміжне місце між царствами живої та неживої природи, поєднуючи в собі представників тих та інших царств; виховна – визначити місце грунтів

у житті людини як джерела більшості продуктів харчування та середовища живлення для багатьох рослин.

Основні поняття: вивітрювання, грунт, гумус (перегній), торф, грунти – чорноземи, піщані, глинисті, каштанові, підзолисті й солончакові.

Методи уроку: словесний (бесіда), наочний (робота з рисунками в підручнику), практичний (виконання практичної роботи №5).

Обладнання: лабораторна електроплитка, грунт (3 порції), металева сковорідка, лист або коробочка з низькими бортиками для прожарювання грунту, склянка, вода, паличка для перемішування або чайна ложка, скельце.

Тип уроку: комбінований.

Міжпредметні

зв’язки: природознавство (5 клас), географія (6 клас), фізична географія України (8 клас).

Структура уроку

І. Перевірка домашнього завдання

II. Повідомлення теми, мети й завдань уроку

III. Актуалізація опорних знань учнів, їхнього попереднього досвіду

IV. Викладення основного матеріалу. Практична робота № 5

1. Дослід 1. Підтвердження наявності у грунті води.

2. Дослід 2. Підтвердження наявності у грунті гумусу.

3. Дослід 3. Підтвердження наявності у грунті гірських порід – піску та глини.

4. Дослід 4. Підтвердження наявності у грунті повітря.

5. Коротка характеристика деяких видів грунтів.

V. Підбиття підсумків уроку

VI. Домашнє завдання

Хід уроку

I. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

– Запитання до учнів

1. Як трав’янисті рослини лісу пристосувалися до умов існування в затінку під кронами дерев?

Додаткове запитання: Для чого створюють заповідники?

2. У якій екосистемі живе планктон та яка роль цих живих істот?

Додаткове запитання: Чому в екосистемі степу дуже мало дерев?

3. Яка екосистема – природна чи штучна – більш витривала? Обгрунтуйте свою точку зору.

II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ Й ЗАВДАНЬ УРОКУ

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ, ЇХНЬОГО ПОПЕРЕДНЬОГО ДОСВІДУ

– Бесіда

– Як називається процес руйнування гірських порід у результаті коливання температур повітря, замерзання води та життєдіяльності живих організмів (цей процес ми вивчали, на уроках природознавства у 5-му класі)? (Вивітрювання.)

– Що утворюється на поверхні гірських порід у результаті їхнього вивітрювання, а також відмирання рослин? (Грунт.)

– Дайте визначення грунту. (Грунт – це верхній пухкий родючий шар Землі, на якому ростуть рослини. Товщина грунту – від кількох сантиметрів (у горах, у тундрі) до 2 метрів (у степах).)

– Завдання у робочому зошиті

IV. ВИКЛАДЕННЯ ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 5.

На цьому етапі проводять демонстраційну практичну роботу. Учитель показує невеликі досліди, а учні коментують, який грунтовий компонент виявляє цей дослід.

– Завдання у робочому зошиті

1. Дослід 1. Підтвердження наявності у грунті води

На заздалегідь розігріту (увімкнути на перерві) лабораторну електроплитку поставити металеву посудину з грунтом та прожарювати його. Від грунту почне підніматися пара. Над парою слід потримати скельце або просто покласти його на лист із грунтом, через кілька хвилин на нижній, спрямованій до грунту поверхні скла утворяться крапельки.

– Запитання до учнів

– Про наявність якої речовини в грунті свідчить цей дослід? (Води.)

2. Дослід 2. Підтвердження наявності у грунті гумусу

Продовжуючи прожарювати цю саму порцію грунту, слід дочекатися, коли пара не буде утворюватися, а над грунтом почне здійматися дим і буде відчутно запах, який нагадує горіння дров. Цей запах і дим утворюються від згорання органічної частини грунту – перегною, або гумусу.

Після цього слід порівняти колір прожареного та непрожареного грунту.

– Запитання до учнів

– Яка з порцій темніша й чому? (Темніший – непрожарений грунт, темного кольору йому надають органічні речовини: перегній, або гумус.)

3. Дослід 3. Підтвердження наявності у грунті гірських порід – піску та глини

У склянку, наполовину наповнену водою, помістити грудочку непрожареного грунту й розмішати його. За якийсь час вміст склянки розділиться на три шари: важкий пісок осяде на дно склянки, посередині залишатимуться у зваженому стані легші й дрібніші частинки глини, які через свою масу й розмір довго осідатимуть на дно, а зверху перебуватиме прозорий шар води.

– Запитання до учнів

– Який висновок можна зробити про склад грунту на підставі проведеного досліду? (У ньому містяться гірські породи, в першу чергу – глина й пісок.)

4. Дослід 4. Підтвердження наявності у грунті повітря

У склянку, наполовину наповнену водою, помістити грудочку грунту. Тієї ж миті з грунту у воду почнуть виділятися бульбашки повітря, що легко спливають на поверхню.

– Бесіда

– Що витіснило повітря із грунту? (Вода.)

Підбиваємо підсумок першої частини уроку.

– Із чого складається грунт? (Грунт складається із піску, глини, гумусу (перегною), води, повітря.)

– Які живі істоти живуть у грунті? (Жуки та їхні личинки, дощові черв’яки, бактерії, великі тварини, які живуть у норах.)

Кількість цих складових частин грунту неоднакова (подібно до того, як поєднання білого й житнього борошна в різних кількостях забезпечує виготовлення кількох сортів хліба). Отже, на Землі існує багато різних видів грунтів.

– Як називаються найродючіші грунти на Землі? (Чорноземи. У них вміст гумусу становить 20%, тобто 1/5 частина таких грунтів – це перегній!)

– Який компонент надає чорноземам темного забарвлення й високої родючості? (Гумус.)

– Завдання у робочому зошиті

5. Коротка характеристика деяких видів грунтів

Піщані грунти

– Який компонент у них переважає? (Пісок. У такі грунти швидко й легко проникає вода, просочившись, вона створює умови для проникнення в грунт повітря.)

– Які культури доцільно вирощувати на легких піщаних грунтах? (Коренеплоди й картоплю.)

Глинисті грунти

– Чому вони мають таку назву? (У них міститься велика кількість глини.)

Після намокання глина склеює складові частини грунту, і він стає щільним, такий грунт важко обробляти – копати, орати.

Після дощу глинисті грунти довго висихають, вода, яка міститься в них, перешкоджає проникати в грунт повітрю.

Підзолисті грунти

Їхня назва походить від слова “зола” – продукт згорання твердого палива. Зола сірого кольору, у підзолистих грунтах є шар сірого кольору.

– Про яку родючість – високу чи низьку – йдеться за наявності шару такого кольору? (Родючість низька, гумусу в них небагато – 1-3%.)

Каштанові грунти

Каштанові грунти отримали таку назву через свій коричневий колір.

– Що можна сказати про їхню родючість? (їхній темний колір свідчить про наявність великої кількості гумусу, отже, вони родючі.)

Використання каштанових грунтів утруднює сухий клімат, в якому вони існують.

Солончакові грунти

– Чому вони одержали таку назву? (У цих грунтах підвищений вміст солей, тому землеробство на них неможливе, на них можуть рости тільки деякі види рослин – курай, полин.)

– Яку корисну копалину, що утворюється на болотах, використовують як добавку до грунту, щоб підвищити його родючість? (Торф.)

Більш детально про види грунтів світу та України ми поговоримо на уроках географії в 7-му та 8-му класах.

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Грунт – це верхній пухкий родючий шар Землі. Його головна властивість – родючість – забезпечується вмістом гумусу, або перегною. Залежно від кількості органічних і неорганічних речовин виокремлюють різні види грунтів різної родючості.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Дати відповіді на запитання після параграфа.

– Завдання у робочому зошиті

ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ

Мати-земля годувальниця

Близько 10 тисяч років тому людина здійснила “неолітичну революцію”: перебуваючи під загрозою голоду, вона різко змінила спосіб свого існування. Виснаживши мисливські угіддя, наші предки – мисливці й збирачі – були змушені перейти до скотарства та землеробства. І тоді вони вперше зрозуміли, що саме із грунтом пов’язані їхні життєві інтереси. Упродовж століть стихійно складалися й переходили з покоління в покоління способи обробітку землі. Згодом цей досвід стали записувати й передавати в спадок, постійно його доповнюючи. Він став вихідною точкою для агрономії – галузі науки, що досліджує найважливішу властивість грунту – родючість. Родючість – це здатність грунтів забезпечувати рослини мінеральним живленням, вологою, повітрям і внаслідок цього давати врожай.

Грунт дає життя рослинам, тваринам і в остаточному підсумку – людям. Він – головне багатство й об’єкт поклоніння всіх землеробських народів. Тому в уявленнях людей давніх

Цивілізацій грунт поряд із вогнем, повітрям та водою (а іноді деревом та металом) був однією з основ світобудови й уособлював материнське начало.

Жителі Шумеру й Вавилона (III-II тисячоліття до н. е.) займалися зрошувальним землеробством і вірили в те, що людина створена спеціально для того, аби обробляти землю. Вони не могли уявити її без зрошувальних каналів. Образ помереженої каналами місцевості став для них збірним поняттям землі загалом.

У системі світобудови стародавніх японців найважливішими елементами були п’ять головних географічних точок (центр, північ, південь, схід і захід), п’ять головних явищ природи (світло сонця, спека, холод, вітер і дощ) та п’ять основних рослин (рис, просо, ячмінь, льон і боби). Оброблений грунт, що дає урожай, перебував на перехресті всіх цих просторових, стихійних і рослинних начал. Імовірно, розуміння численних зв’язків грунту допомогло стародавнім японцям створити землеробство з найвищим для свого часу рівнем родючості.

Праця хлібороба завжди була почесною і святою. “Із хліборобів виходять найбільш мужні люди, дохід хлібороба найчистіший і найбільш правильний і найменше збуджує заздрість”,- вважав найславетніший політичний діяч Стародавнього Риму Катон Старший.

“Отже, лишається дати землі нашій – Матері – ймення / По справедливості, бо ж із землі все живе народилось. / Таж і тепер ще з землі виповза животина всіляка, / Зроджена там із дощу і вологої палкості сонця” (пер. А. Содомори),- так писав давньоримський поет і філософ І ст. до н. е. Тіт Лукрецій Кар у відомій поемі “Про природу речей”.

Із давніх часів люди найбільш ретельно вивчали верхній шар грунту – орний, де розміщуються корені рослин. До другої половини XIX ст. увага вчених була прикута лише до цього шару грунту. Люди найперше переймалися отриманням гарного врожаю, тож їм слід було розібратися в тому, як грунт живить рослини, які його властивості благотворно впливають на них, а які, навпаки, ускладнюють їхнє життя. Отож у першу чергу вони вивчали механічний склад та органічну речовину грунту, від яких залежить постачання рослин усім необхідним.

Всесвітньовідомий англійський натураліст Чарлз Дарвін одну зі своїх останніх книг присвятив ролі дощових черв’яків в утворенні грунтів. Вона так і називається: “Утворення грунтового шару дощовими черв’яками”. У ній він зазначає, що, змішуючи рослинні залишки у своєму кишечнику з дрібними частинками грунту, дощові черв’яки створюють грунтову структуру – грудкуватість. Окрім того, ходами черв’яків, котрі часто сягають на глибину до 2 метрів і більше (особливо вони глибокі в тропічних грунтах – там, де грунт глибше прогрівається), у грунт проникають вода й повітря, поліпшуючи тим самим умови розвитку коренів і грунтових мікроорганізмів. Дарвін показав, що весь гумусовий шар садових і городніх грунтів Англії пройшов через кишечник дощових черв’яків, тобто вміст гумусу та його структура створені ними — вони й розподілили гумус у грунті. Саме тому гумусовий шар грунту Дарвін назвав “тваринним” грунтом.