КЕТЛЕ Ламбер Адольф Жак

Соціологія короткий енциклопедичний словник

КЕТЛЕ Ламбер Адольф Жак (1796 – 1874) – бельг, – франц. математик, астроном, соціолог, один з основоположників сучасної статистики, учень П. С. Лапласа – автора теорії ймовірностей. Спираючись на закон великих чисел і теорію ймовірностей, К. довів, що при вивченні масових однорідних соціальних явищ і процесів, які здаються випадковими чи залежать від індивідуальної волі, можна встановити закономірності між ними. Виходячи з постулату О. Конта про необхідність використання в соціології точних методів дослідження сусп. явищ, аналогічних методам природи, наук, К. розробляє статист, методи аналізу сусп. явищ та їх закономірностей. Ці ідеї К. виклав у праці “Про людину та розвиток її здібностей, або Досвід соціальної фізики” (1835).

К. перший в історії суспільствознавства в 1829 р. дав у пресі науково обгрунтований прогноз кримінальних злочинів у Франції на 1830 р., котрі дійсно відбулися. Аналізуючи масові факти сусп. життя, К. розкриває закономірні статист залежності між ними, існування яких він пояснює наявністю об’єктивно існуючих причин, котрі й обумовлюють суть закономірного, Існують “закони випадкових причин”, коли спорадичні, суто специфічні явища (за наявності їх значної кількості і завдяки дії закону великих чисел) взаємно нейтралізують індивідуальні відхилення, завдяки чому реалізуються

необхідність, закон. Він і відображає ті постійні, сталі соціальні причини, що є основою кожного конкретного явища чи процесу, або обумовлюють їх Аналізуючи явища “моральної статистики”, зокрема статистику злочинів, К. показує закономірності їх прояву, сталість у співвідношенні між формами злочинної діяльності, засобами її здійснення, повторюваність у часі (пори року) та просторі (місця скоєння злочинів), виявляє пряму залежність між процесами зростання злочинності та відповідним збільшенням бюджетних витрат держави на в’язниці, каторгу, ешафоти тощо.

К був переконаний у можливості створення “соціальної фізики” – точної науки про закони суспільства, здатної квантитативно-описати явища сусп. життя, в т. ч. політ, та моральні. У зв’язку з цим він розробляє концепцію “середньої людини” (“фіктивної людини”) – своєрідного середньо-статист. уособлювана і носія фіз., екон., політ., духовних якостей особи і суспільства. К. розглядав цю “фіктивну людину” не як абстракцію, а як реальний соціальний тип, котрий створює природа, оскільки в “середній людині” відбиваються сталі умови, обставини та чинники сусп.. життя. Тому це є “істинний тип” на відміну від конкретних людей, які є лише частковим, спотвореним відображенням досконалого типу – “середньої людини”. К. поставив на місце реальної людини середньо-статист. тип – ідеалізований об’єкт, в якому відбивались особливості всезаг. (усереднені показники по державі, нації), тоді як терит. – просторові, групові, регіонально-культурні та ін. конкретні умови життєдіяльності людей залишались поза увагою Попередні абстрактно-спекулятивні концепції людини К підмінив середньо-статист. моделлю, створеною на основі спостережень та кількісних обрахунків, але від цього вона не стала менш абстрактною й не дозволяла бачити різноманітність і багатство усіх соціальних типів людей у даному суспільстві Це був наслідок і своєрідний соціальний варіант лапласінського механістичного детермінізму,

К. був ініціатором створення Міжнар. статист, асоціації, нац. статист, т-в у Франції, Англії. Його праці сприяли розвитку емпіричних соціальних досліджень у Європі, зокрема, “моральної статистики” та “соціальної гігієни”, істотно вплинули на розвиток наук, статистики.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Сполука яку можна використовувати для відновлення металів
КЕТЛЕ Ламбер Адольф Жак