Льодинки. Багаторічна мерзлота

Мал. 161. Гірський льодовик в Альпах

Наука стверджує

Гірські льодовики відступають. Через глобальне потепління льодовики повсюдно відступають. Великих масштабів це набуло з середини 70-х років XX ст. Так, льодовики тропічних широт можуть зникнути повністю. Швидко тануть льодовики на африканських вершинах Кіліманджаро і Кенія. Стрімко відступають льодовики Азії на Тянь-Шані та Алтаї, на південних схилах Гімалаїв і Тибетському нагір’ї. Не є винятком і Південна Америка, де окремі льодовики в Андах повністю зникли.

Висота розташування снігової лінії залежить від кліматичних особливостей місцевості. Так, в горах поблизу екватора снігова лінія перебуває на висоті 4,5-5 тис. метрів. В арктичних і антарктичних широтах завдяки холодному клімату вона опускається майже до рівня моря. У цих широтах утворюється і покривне зледеніння, яке має вигляд льодового щита на рівнині. До найбільших покривних льодовиків належить льодовик Антарктиди (мал. 162). Від центру цього континенту льодовик сповзає до морського узбережжя. Тут від нього відколюються величезні брили і, потрапляючи в океан, стають плаваючими крижаними горами – айсбергами.

Мал. 162. Льодовий щит Антарктиди

Дивовижні об’єкти і явища

Льодовик-рекордсмен. Найбільший на Землі крижаний покрив утворився в Антарктиді. Лише 0,4 % площі Антарктиди вільні від льоду. Середня потужність крижаного покриву становить 1720 м, максимальна – досягає 4776 м. Якщо весь антарктичний лід рівномірно розмістити по поверхні Землі, то вона сховається під сорокасантиметровим шаром льоду. Величезні айсберги час від часу покидають Антарктиду, де вони народилися. Найбільший антарктичний айсберг мав площу близько 31 тис. км2. Це трохи менше від площі Дніпропетровської, Харківської або Чернігівської областей України.

Нині льодовики є на всіх материках, крім Австралії. Однак площа льодовикового покриву з часом змінювалася. Значна частина Євразії та Північної Америки кілька десятків тисяч років тому була вкрита давнім суцільним льодовиком. Тоді, під час льодовикового періоду, покриви льоду охоплювали понад 30 % сучасного суходолу. Нині льодовики вкривають тільки 11 % суходолу. Отже, у минулому льодовики “наступали”, тобто охоплювали все більшу площу, а тепер “відступають”, звільняючи колись захоплену територію.

Робота льодовиків – руйнування, перенесення і накопичення гірських порід. Льодовик – невтомний архітектор, який неспішно, але безперервно руйнує “старі” форми рельєфу, працюючи водночас над створенням нових. Руйнуючи гірські породи, льодовик разом з талими водами переносить на певну відстань їхні частини і частки, розміром від величезних валунів до піску й пилу (мал. 163).

Мал. 163. Ці уламки гірських порід – подарунок давнього льодовика

У місцях перенесення вони повільно накопичуються. Такі льодовикові наноси, потужністю у кілька сотень метрів, вкривають величезні площі у Північній Америці та Європі. Завдяки їм тут утворилися великі піщані рівнини, а також численні пасма й горби, що трапляються й на території України.

Дивовижні об’єкти і явища

“Льодовиковий урожай”. Землероби на півночі Європи і Північної Америки щороку викорчовують із землі круглясте каміння. Валунів буває так багато, що подекуди, як-от у Фінляндії, з них споруджують кам’яні огорожі або просто будують піраміди. Причиною цього є давній льодовик, який переносив з півночі уламки гірських порід, поступово надаючи їм круглястої форми.

Сповзаючи вниз гірськими долинами, льодовики поступово розширюють і поглиблюють їх. Унаслідок цього долини дуже нагадують величезні корита. На схилах гір льодовик, що рухається, також створює округлі поглиблення, подібні за формою до крісла (мал. 164). Льодовики врізаються з різних боків у тіло гір, поступово заглиблюються й утворюють гостроверхі гірські вершини, протилежні схили яких дещо ввігнуті. Так з часом колишні монолітні масиви перетворюються на окремі вузькі гребені і піраміди. Такі форми рельєфу можна побачити у великій кількості в Альпах, Гімалаях, Кордильєрах, Андах тощо.

Отже, льодовики за допомогою захоплених ними уламків і талих вод руйнують та згладжують гірські породи, переносять рештки порід, і, накопичуючи їх, створюють нові форми рельєфу.

Багаторічна мерзлота – постійно мерзлий шар землі. Це своєрідне “підземне” зледеніння утворюється в районах із суворим кліматом, де взимку грунти промерзають настільки глибоко, що не встигають відтанути повністю за літо. У мерзлоті можуть зберігатися “запаси холоду” давно минулих холодніших періодів. Тому виявлені у ній шари льоду називають викопним льодом.

Мал. 164. Руйнівна діяльність льодовика

Такий лід трапляється, зокрема, у басейні сибірської річки Лена, де потужність багаторічної мерзлоти сягає 1,5 км.

Багаторічна мерзлота поширена у північних районах і гірських областях Євразії і Північної Америки. На території України її немає. Раніше вважали, що міцна багаторічна мерзлота стійка і нерухома. Однак нині добре відомо, що мерзлота “оманлива” і “підступна” у своєму спокої.

Погляд у минуле

Руйнівник залізниць. Під час прокладання перших доріг у деяких областях Сибіру будівельники зіткнулися з невідомим явищем. Щойно споруджені траси раптово, без очевидних причин виявлялися зруйновані. Одні їхні ділянки розтріскалися і піднялися на кілька метрів, а інші, навпаки, на кілька метрів провалилися. В обох випадках користуватися новобудовами було неможливо. Тільки з часом з’ясували, що винною у цьому була багаторічна мерзлота.

Мал. 165. Мерзлотні горби

Мерзлота спричиняє спучування грунту, тобто явище, коли грунт здіймається вгору. У таких випадках утворюються мерзлотні горби (мал. 165) заввишки від 2-3 до 30-40 м. Ще одне цікаве явище, пов’язане з багаторічною мерзлотою, – це каміння, що “росте”. Маються на увазі уламки гірських порід заввишки до 1,5 м, які виштовхує мерзлота.

Відтавання мерзлоти спричинює течію грунту на схилах. Адже при цьому грунт насичується водою, стає менш міцним. А тала вода подібна до мастила, що й допомагає грунту ковзати по льоду. Так з’являються рухливі схили, що пересуваються зі швидкістю від 3 см на рік до 10 см за день.

Дуже помітна руйнівна робота мерзлоти на морських узбережжях Крайньої Півночі. Рівнинні береги тут утворені здебільшого підземною кригою, тому швидко тануть під дією сонячних променів і морських хвиль. Деякі невеликі льодяні острови зникали усього за десять років, а на їхньому місці залишалася на згадку лише обмілина.

Мерзлота може приносити й користь. Наприклад, її використовують під час спорудження підземних складів-холодильників.

Дивовижні об’єкти і явища

Острови, що тануть. На мілководних ділянках Північного Льодовитого океану, в морі Лаптєвих і Східносибірському морі ще 100-150 років тому існували острови, які потім… зникли! Одні з них відвідували в різний час дослідники, інші острови бачили з суден під час плавань, а про існування деяких, як-от Землі Санникова, висловлювали лише припущення. Таємниця зникнення цих островів полягає у тому, що ці ділянки суходолу мають не зовсім звичну будову: вони утворені сумішшю гірських порід і льоду. Під впливом морських хвиль “крижані береги” островів, що сформувалися під час похолодання клімату, поступово руйнуються.

ПІДСУМКИ

– Льодовики – багаторічні природні рухомі скупчення льоду.

– Розрізняють давнє і сучасне, гірське та покривне зледеніння.

– Льодовики руйнують, переносять і накопичують гірські породи.

– Багаторічна мерзлота – постійно мерзлий шар землі.

Запитання і завдання для самоперевірки

Чи є льодовики у вашій місцевості? Що має змінитися, щоб вони утворилися або зникли?

Як і завдяки яким властивостям води багаторічна мерзлота може змінити рельєф?

Чим льодовик відрізняється від льоду?

Де утворюються льодовики – вище чи нижче снігової лінії? Яке зледеніння охоплювало більшу площу – давнє чи сучасне?