Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТУ
ТЕМА 6. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО
§ 34. Міжнародний географічний поділ праці
Суть поняття “міжнародний поділ праці”.
Світова економіка розвивається в напрямку поділу країн за їхньою спроможністю й прагненням виробляти й реалізовувати ті товари і послуги, які приноситимуть їм найбільші прибутки. А для цього технології виробництва певних товарів і послуг мають бути відпрацьовані в кожній країні до максимально можливого сучасного рівня.
Кожна країна світу виробляє
Міжнародний поділ праці зародився ще в мануфактурний період (XVII-XVIII ст.) і до промислового перевороту (кінець XVIII – початок XIX ст.) грунтувався на відмінностях у природно – кліматичних й географічних умовах, у запасах сировини та джерелах енергії. Сучасний міжнародний поділ праці припускає відокремлення і спеціалізацію різних видів трудової діяльності, обмін
Міжнародний поділ праці (МПП), або міжнародний географічний поділ праці (МГПП), – це спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів продукції й послуг, а також наступний обмін ними.
Чинники розвитку та умови існування МГПП. Основою МГПП є конкурентна боротьба між країнами, яка зумовлює виробництво товарів і послуг всередині країни понад внутрішні потреби в розрахунку на міжнародний ринок.
Розвиток міжнародного географічного поділу праці визначається цілим рядом чинників:
– відмінностями в географічному положенні країн (центральне, периферійне, сусідське, приморське), що істотно впливає на їхню спеціалізацію, прискорюючи або гальмуючи розвиток тих чи тих видів виробництв і послуг;
– особливостями природних умов і забезпеченістю природними ресурсами. Це один з найпотужніших чинників спеціалізації країн світу на різних етапах їхнього розвитку. Зазвичай країни, які достатньо забезпечені різними видами природних ресурсів, спеціалізуються на матеріалоємних видах виробництв, і навпаки, країни з низьким ступенем забезпеченості змушені віддавати перевагу нематеріалоємним галузям;
– відмінностями в забезпеченості трудовими ресурсами. Країни, що добре забезпечені трудовими ресурсами, мають необхідні передумови для розвитку трудоємних галузей господарства, і навпаки. Надзвичайно велику роль у спеціалізації окремих країн і регіонів відіграють історично сформовані навички трудової діяльності;
Відмінностями в рівні соціально-економічного розвитку країн світу, зокрема стан науки і науково-технічної бази, технічної та технологічної оснащеності, раніше створеної матеріальної бази, інфраструктури тощо. Усе без винятку, країни світу беруть участь у між народному географічному поділі праці. Жодна з них не може собі дозволити замкнутися на своєму внутрішньому ринку, навіть такі економічні гіганти, як США, Японія, Німеччина, Росія, Китай та ін., що вдосталь забезпечені власними природними і трудовими ресурсами, мають складну багатогалузеву структуру господарства і потужний внутрішній ринок для збуту виробленої продукції.
Мал. 71. Галузі міжнародної спеціалізації Німеччини (1), Еквадору (2), Росії (3)
Географічний поділ праці адекватний різноманіттю продукції.
Англійський економіст Адам Сміт (1723-1790) обгрунтував принцип абсолютних переваг міжнародного поділу праці: жодна країна не повинна виробляти все, потрібно купувати в інших ті продукти, які там дешевші або кращі, і продавати свої товари, що мають абсолютні переваги.
Видатний вітчизняний економіко-географ Іван Вітвер (1891-1966) виділив три головні умови, потрібні для існування МГПП:
– країна-виробник має мати будь-які переваги в розвитку даної галузі серед інших країн. Це може бути, наприклад, багатство на мінеральні ресурси чи родючі грунти, зручність транспортно-географічного положення, дешева робоча сила або висока кваліфікація робочих та інженерно-технічних кадрів, наявність потужного капіталу тощо;
– за межами країни-виробника мають існувати держави, у яких є попит на її продукцію за вищою ціною;
– витрати на перевезення продукції від місця виробництва до місця споживання не мають поглинати різницю між ціною виробництва і ціною продажу. Що дешевшим є транспортування, то на більші відстані можна перевозити товар і віддаленішим може бути місце виробництва товару від місця його збуту чи споживання.
Участь у МГПП диктується не лише одержуваною економічною вигодою, а й необхідністю зміцнення політичних зв’язків між країнами, насичення внутрішнього ринку окремими товарами й послугами тощо.
Початковою передумовою розвитку міжнародного географічного поділу праці були саме природно-географічні відмінності між різними країнами. З часом важливим чинником, що визначив участь країн у МГПП, став розмір їхньої території. Нині в міжнародному поділі праці зростає роль транснаціональних корпорацій (ТНК), які, спираючись на чіткий поділ праці між різними країнами, використовують відмінності, що існують між ними, у рівнях зарплати, забезпеченості трудовими ресурсами, екологічних обмеженнях, податкових нормах.
Міра участі окремих країн світу у МГПП неоднакова і визначається відмінностями в забезпеченні їх власними природними ресурсами, рівнем їхнього економічного розвитку, обсягами внутрішнього ринку й іншими чинниками. Економічно найпотужніші країни є лідерами і за масштабами участі в міжнародному географічному поділі праці.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)