Розділ 16
ЕТИМОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ
§ 47. Моделювання як метод етимологізації фразеологізмів
Чи не найбільший ефект на сьогодні при етимологізації фразеологізмів дає органічне поєднання методів, зокрема, лінгвістичних (використання структурно-семантичної моделі) з аналізом екстралінгвістичного, етнографічного матеріалу. Проте сам характер ФО, а також доступний для дослідника матеріал спричинюють різне співвідношення між використанням цих двох засобів етимологізування різною мірою “затемнених” ФО.
Добре може прислужитися, наприклад, структурно-семантична модель “покласти + зуби + назва місця, куди кладуть зуби = голодувати, жити бідно, не мати харчів”: “Бо що те панське жалування: сьогодні воно сяк-так годує тебе, а завтра, схоче пан, і покладеш зуби па полицю…” (М. Стельмах), Закинути зуби на полицю. Наприклад, М. Міхельсон твердив, що зуби (зуб’я) кладуть на полицю, коли нічого прясти,
Широкий, загальнослов’янський ареал ФО Зуби на полицю класти, пop. ще: с.-х. Ставити (метнути) зубе на полицу (“покласти зуби на полицю”), Метнути (обесити) зубе о клин (“покласти, повісити зуби на клинок”) , варіанти, що називають місця, куди звичайно “зуби для чесання” пряжі не кладуть, ряд соматичних паралелей з компонентами Живіт, рот, язик Тощо, характеристичність допустових конструкцій свідчать про те, що перед нами “давній слов’янський фразеологічний каламбур” (О. Мокієнко), гіперболічний, жартівливий образ – коли немає чого їсти, то немає й “заняття зубам”, а тому “хоч клади їх на полицю” (І. Лепешев).
Зі словом шори Словник української мови подає три вислови – брати в шори (Кого), Тримати себе в шорах і ходити в шорах. У додатку – словничку до “Граматики малоросійського наріччя” О. Павловського та “Словарі” Б. Грінченка знаходимо ще ФО Убрати в шори “обдурити” (пор. у приказці Стали думать та гадать, як би в шори убрать, а самим десь дальше помандруватись у Номисовій збірці), у ФСУМі – тільки Брати в шори, що свідчить про затемнення їхньої мотивації, архаїзацію й вихід з активного вжитку таких висловів. Оскільки шорами називалася не тільки “ремінна кінська упряж”, “кінська збруя” (С. Караванський), а й “бокові щитки на вуздечці, прикріплені біля очей коня для того, щоб він не лякався”, деякі дослідники (М. Шанський, А. Зимін, В. Філіппов) вважають, що саме значення “щітки на вуздечці” й лягло в основу виразів. Гадаємо, що це можливе для ФО Зашорені очі (в кого). Для названих вище, проте, вірогіднішим видається значення “кінської упряжі”, оскільки ідею “неволі, зв’язаності” краще передає більшість з наведених висловів та фразеологізми з подібною структурою й семантикою, як-от: брати в шенкелі (стискати боки коня шенкелями і тим підкоряти його своїй волі), Тримати в віжках кого, гал. Держи остро в віжках (І. Франко), лемк. Тримати як коні в ліцах Кого (Ліці – “віжки”), кашуб. Trеmac kogos krotko v lеkrax(Іеска – “шнур, довгий ремінь”) ; ” – У мене серце одхідливе, але хлопа завжди треба Держати в трензелях…” (М. Старицький), де Трензелі – “вуздечка з вудилами”. Як бачимо, різноманітна кінська упряж (шенкелі, віжки, довгий ремінь, вуздечка з вудилами, трензелі) виходять далеко за межі тільки “бокових щитків на вуздечці” . “Узяти в шори” означає “запрягти коня”, “накласти на нього збрую”. Запрягання коня – це образ, який дуже легко перенести й на людські стосунки.
Значною мірою втрачена мотивація ФО комар носа не підточить “не буде до чого причепитися, прискіпатися”, “Подобається це мені чи ні, а якщо треба його зробити – зроблю так, що Й комар носа не підточить” (І. Григурко); “Документи натуральні, Комар носа не підточить” (М. Тарновський). Названий вислів був об’єктом уваги Ф. Буслаева, В. Вакурова, І. Лепешева, В. Мокієнка, М. Пінського. Звернімося до народного мовлення. Погляньмо на два опорні повнозначні компоненти ФО – “комариний ніс” і “підточити”. Фразеологізми в такому складі (А також щоб комар носа не підточив) фіксують основні українські фразеологічні словники ; уживають їх В. Большак, А. Головко, Є. Гуцало, М. Рудь, Н. Тихий, ІО. Бсдзик, В. Речмедін, М. Стельмах та ін.; знаходимо їх у збірниках паремій (під його й комар носа не підточить! ). Подібні варіанти функціонують і в інших східнослов’янських мовах та діалектах: рос. Комар носа не подточит, дон. Комар (комарь) носа (носом) не падденет, новг. Комару носа не подтюкарить (О. Івашко); біл. Комар носа не падточыць (Не псідсуне) .
Проте в Лесі Українки знаходимо Муха не підточить носа, пор.: “Тепер, Оксано, нам треба стерегтися так, Щоб муха не підточила носа, як то кажуть” (“Бояриня”). Український і російський мовознавець М. Дикарєв (Дикарів) записує на Воронежчині місцеве Нильзя варабйинава носа падвесьть “про сховані у воду кінці”. Звернімо увагу, що хоч і йдеться про різні “носи” (комарині, мушині, гороб’ячі), але всі вони “тоненькі”. За цією семою постають і вислови хоч і дещо з іншим компонентним складом, але фактично тотожні за схемою становлення. голки не підсунеш – такий еквівалент до російського Иголки не подточить (не подпустить) Знаходимо в словнику І. Виргана та М. Пилинської. Пор. також: “Але все повинно пройти чисто – Голки не підточиш” (Г. Брянцев); “Прийшли; стали у дворі коло ганку – повнісінький двір, Нігде голки просунути…” (Панас Мирний).
Таким чином, на основі наведених прикладів про етимологію аналізованого фразеологізму можна так уявити його загальну схему становлення: щось так щільно підігнано (дошки, колоди, камені), що між ними (під них) не можна підточити (просунути, підлізти, підвести) навіть комариного (мушиного, гороб’ячого) носа чи голки. Прояснюється й структурно-семантична модель, за якою утворений вислів Комар носа не підсуне: “комар та ін. + носа (голку та ін.) + не підточить (не підсуне та ін.) + під що (у що, між чим) = = неможливо знайти жодної хиби в чому-небудь”.
Спільний для східнослов’янських мов фразеологізм водою не розлити (не розілляти) (кого) означає “жити дружно, не розлучити, не роз’єднати кого-н.”: “Перепелиця та Алі Таскиров стали друзями – Водою не розіллєш” (І. Стадник); “нерозлучні, дружні”: “Отакі подруги були – Водою не розлити” (А. Головко) ; “міцний, щирий, приязний (про стосунки, почуття)”: “У Фальцфейнів з Америкою давня любов. Водою не розіллєш” (О. Гончар).
Був ефективний спосіб “розливати” водою тварин, наприклад биків або собак. У М. Коцюбинського знайдемо один з таких описів: “Вони із завмиранням серця спостерігали, як собаки рвуть одна одну… Інколи доводилося розбороняти водою” (“Світло і тіні російського життя”). Розливали й людей, про що нагадує нам Панас Мирний у романі “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”: “Онисько і собі не дякує Василеві. Не раз і за чуби бралися. Якби люди Не розлили, то, може б, обидва без голови осталися на батьківськім дворі”. Власне, така сама і форма Хоч водою розливай (кого) “не можна спинити в сварці, бійці і т. ін.”: “Біда з ними. Читають, а тоді як заведуться, так Хоч водою розливай” (Григорій Тютюнник). На шлях становлення й розвитку ФО водою не розлити (кого) вказують інші форми й вислови, утворені за структурно-семантичною моделлю “кого + чимось + не роз’єднати (не розлучити, не розвести)”: “Дружили ми з ним – водою не розлити” (А. Головко); діал. буков.: “У них така люба, що Водов ни розлити” . Подальшим структурно-семантичним розвитком фразеологізму не розлий вода стала лексикалізація його компонентів – об’єднання двох основ в один складний іменник: “Були ж подруги – нерозлийвода. Ніяких між ними секретів, ні найменших таємниць” (ІО. Бедзик); “І ось ці двоє Нерозлийвода – розвідників пропали безвісти” (Ю. Збанацький) (Як горицвіт, вернигора, вернидуб). Див. також вислови з іншим лексичним наповненням: “Вони між собою не розмита вода” , дещо віддалено – Ані лопата, ані мотика їх не розлучить; нерозлийвода; вони не розмита вода. Ця ідея поєднання, єдності двох осіб, яких важко роз’єднати, посварити, простежується і в інших висловах східнослов’янських діалектів і мов: охт. і силою не розведеш, ссл., сст. Палкою (дрючком) не розгониш (кого) (м. Лисичанськ, м. Кіровськ, с. Бобрикове Антрацитівського р-ну Луганської обл.; м. Торез Донецької обл.) , Віником не розметеш (кого) (м. Лисичанськ, м. Старобільськ, с. Ями Троїцького р-ну Луганської обл.; м. Шахтарськ Донецької обл.) ; рос. Водой не разольешь (кого-л.) , Водой не разлить, не разольешь (кого) , не разлей вода ; “У них такая дружба, что Топором не разрубишь” (М. Міхельсон); “Такие друзья, что схватятся, так Колом не разворотишь” (В. Даль); біл. Вадой не разліць (Не разольешь) (каго) , Не разлівада (хто з кім) , Вада не размые (каго) , діал. Их и цапом ни развядзеш, тобто “і ціпом не розведеш”.
Отже, поєднання (близькість, зв’язок) двох тварин (людей) під час бійки (сварки), яких могли тільки розлити водою, стало образною підосновою для фраземи водою не розлити (Не розіллєш) (кого), що пізніше розвинула енантіосемічне значення приязні – міцно, щиро дружити, бути завжди разом. Саме такий шлях становлення вислову підтверджується численними літературними й діалектними реалізаціями однієї і тієї самої моделі в згаданих східнослов’янських мовах і діалектах.
Структурно-семантична модель допомагає прояснити походження й іншої ФО – вилами по воді писано “невідомо, як буде”: “Казала Одарка, що чекає, але то, сину, ще по воді вилами писано” (М. Зарудний). Дехто з дослідників (М. Шанський) стверджує, що вислів Вилами на воде (по воде) писано “власне російський”, А вилы (рос.) – “кола” (відоме в діалектах). Одним із видів гадання з використанням води було нібито кидання каміння у воду, спостерігання за утворюваними колами і їх перетинаннями та тлумачення цього. Наведену версію, пов’язану з гідромантією (гаданням на воді), повторюють і деякі інші дослідники.
Другу версію, міфологічну, відштовхуючись від звичаю, який описав знавець поетичних поглядів слов’ян на природу О. Афанасьєв, обстоює відомий фразеолог Ю. Гвоздарьов. Щоб водяник не розпочинав бешкету, від якого могла постраждати худоба, селяни замовляли його, креслячи на воді хрест ножем або косою. Ніж і коса були емблемами Перуна. Не виключено, що писання вилами по воді також пов’язане із забобоном і породжене цим звичаєм. Щодо значення виразу “невідомо ще, буде так або ні”, то воно могло з’явитися, додає дослідник, як наслідок того, що заклинання не допомагали справі. Заперечуючи цю гіпотезу, В. Мокієнко, зокрема, вказує: 1) вона (гіпотеза) аж ніяк не пов’язана з чимось недовговічним; 2) вила, за міфотворчою символікою, певною мірою протиставлені ножу й косі, вони – зброя диявола, оскільки “нагадують один з його атрибутів – роги” .
Нарешті, третя версія, пов’язана з цілком матеріальними речами, – не залишати слідів на воді, коли пишеш вилами, – цілком узгоджується з моделлю “(як) чим-небудь + по + “матеріал”, на якому пишуть + писано = невідомо, як буде”: “Ніби йому самому не видно, на кого зазіхає зазнайкуватий бригадир. Але це ще Вилами по воді писано… У Тетяни вередлива вдача” (С. Добровольський) ; “Квартиру б вам однаково дали б, – завважив Байдачний… – Е, це ще Вилами по воді писано…” (О. Лук’яненко) . Пор. у Г. Квітки – Основ’яненка: “Я ж кажу, що наше сватання ще Вилами писане”. Діал. лемк. як Бы вилами по воді написане было “сумнівно, чи здійсниться” , як пугою по воді, Накарбував мов пугою по воді, ссл., сст. батогом писано (с. Великоцьк Міловського р-ну, м. Зимогір’я Слов’яно-сербського р-ну, м. Марківка Марківського р-ну Луганської обл.; с. Малоорлівка Шахтарського р-ну, м. Шахтарськ Донецької обл.) ; рос. вилами по (на) воде писано, вилами по воде писан ; біл. віламі па вадзе пісана, діал. Пугай па вадзе пісана, грод. Пісана як віламі па плоце ; пол. To jeszeze nа wodzie widlami pisano, widlami napisac, pisanymi galazka na wodzie, palcem na wodzie pisane, prqtkiem na piasku pisane, тобто писане вилами, гілкою, пальцем, прутом на воді, на піску. Пор. ще: у кбмені записати.
Приказка Писати на воді “даремна праця”, звертає увагу київський дослідник прототипів наших прислів’їв та приказок І. Тимошенко (1897), – була вживана ще в давніх греків (Софокл, Плавт, Лукіан), у римлянина Катулла. Пор. також у В. Даля (Его слова на воде пиши “не надавай йому ніякого значення”) . Оскільки подібні вислови є і в інших мовах – італ. Scrivere su una pozza d’acqua (“писати на колодязі з водою”), Write in (on) water, Чес. psat do vody, psat na vode nekomu, пол. pisас nа wodzie, to jeszcze na wodzie pisano, jakby na wodzie pisal – як і в сучасній українській (“Кинь свої розмови, вітре, Наче пишеш по воді”, П. Сингаївський), можна погодитися, що цей вислів уписується в давню модель. У багатьох мовах зафіксовані й інші варіанти, наприклад, у польській: Piszecie jakby nа wietrze, jako pismo nа sniegu, nа piasku pisane, nа lotnym piasku pisac; у французькій: etre йcrit sur le sable (“бути написаним на піску”).
Наведені різномовні реалізації моделі й підказують смисловий метафоричний перехід: усе, що написано чимось предметним (вилами, гілкою, пальцем, прутом) на чомусь, що не залишає слідів (на воді, піску, снігові, вітрі, у комині тощо), швидко щезає, непомітне, непевне, ненадійне.
Подальшим розвитком дещо притіненого образу є варіанти з нарощенням: ce ufe вилами писано, а граблями скорожено (гребено) ; біл. грод. Віламі пісана.
Моделювання як прийом етимологізування фразеологізмів активно використовує багато вчених – М. Толстой, В. Мокієнко, А. Івченко, В. Коваль, О. Бірих, М. Олійник та ін.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)